Культурно-історичний тип
Культурно-історичний тип — поняття політичної теорії Миколи Данилевського для позначення локалізованих в історичному часі та просторі великих соціокультурних формувань, близьких за духом і мовою народів. Культурно-історичний тип ототожнюється з «самобутньою цивілізацією».
У всесвітній історії Данилевський виділяв 13 цивілізаційних типів:
1) єгипетський;
2) китайський;
3) давньосемітський;
4) індійський;
5) іранський;
6) єврейський;
7) грецький;
8) римський;
9) арабський;
10) германо-романський;
11) перуанський;
12) мексиканський;
13) слов'янський.
Багато дослідників, у тому числі А. Тойнбі, вважають, що розвиток кожної регіональної цивілізації відбувається за біологічними ритмами, які визначають основні його фази: народження, зростання, злам, занепад і розпад.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Культурно-історичний тип // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.