Легчилова Ганна Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:56, 11 серпня 2020, створена RarBot (обговорення | внесок) (Завідуючий -> Завідувач)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легчилова Ганна Олександрівна
Ім'я при народженні Ганна Олександрівна Легчилова
Дата народження 22 грудня 1969(1969-12-22)[1] (54 роки)
Місце народження Мінськ, СРСР
Громадянство Росія Росія
Alma mater Білоруська державна академія мистецтв
Професія актриса, кінорежиссер
Кар'єра 1994 — нині
IMDb ID 0499246

Ганна Олександрівна Легчилова (нар.. 22 грудня 1969, Мінськ, Білоруська РСР) — російська актриса театру і кіно, кінорежисерка та сценаристка.

Життєпис

Ганна Олександрівна Легчилова народилася 22 грудня 1969 року в Мінську в родині білоруського поета-пісняра Олександра Легчилова[2][3], закінчила в Мінську Театральну академію, потім — Вищі режисерські курси (у Володимира Хотиненка). Перші ролі зіграла у різних білоруських фільмах.

Першою справжньою кінороботою, за її власним визнанням, можна вважати мелодраму Дмитра Астрахана «Перехрестя» (1998), де вона знялася разом з Леонідом Ярмольником.

Грає у виставах Московського театру імені Пушкіна.

У 2003 році дебютувала як режисер-постановник у фільмі «Смак вбивства».

Заміжня за актором Ігорем Бочкіним[4]. У лютому 2019 року Ганна повідомила, що у пари в 2016 році народився син.[5]

Ролі в театрі

  • «Подорожні в ночі»[6] — Ірина (Театр імені Пушкіна)
  • «Минулого літа в Чулимську» — Кашкина (Театр імені Пушкіна)
  • «Не такий як усі» (2012, реж. Ігор Бочкін, «АртСалон Театр»)

Фільмографія

Акторські роботи

Рік Назва Роль
1994 ф Епілог іноземка
1994 ф Вальсуючі напевно кореспондентка
1995 ф Пейзаж з трьома купальницями знімалася
1998 ф Контракт зі смертю Олена
1998 ф Перехрестя Олена «Ляля» Олександрівна Морозова
2000 ф Алхіміки Дол
2001 с Далекобійники Зінька, офіціантка
2001 с Дві долі профорг з Іваново
2002 с Дронго Рита
2002 ф Жовтий карлик Віка Морозова
2002 ф Удар Лотоса 2: Солодка гіркота полину знімалася
2003 с Жадана по службі чоловіка Марії
2003 ф Запам'ятайте, мене звуть Рогозін! Ірина Сотникова
2003 ф Кіднеппінг Юля
2004 с Близнюки Шура Ібрагімова
2005 с Полювання на ізюбра Галина Скоросько
2006 с Зачарована дільниця Віра Мурзіна
2006 с Карамболь Лариса Вікторівна Малкіна, «Ключка»
2006 с Полювання на генія Галя
2007 с Скажена Світлана Богданова
2007 с Диверсант. Кінець війни Олена Андріївна
2007 с Межа бажань Вєрка Сіміненко
2008 с Батюшка Марина
2008 с Багата і кохана Лідія Сотоцька
2008 с Візьми мене з собою Тамара Квітко
2008 ф Кровні узи мати
2008 с Загальна терапія Оксана Вікторівна Масюк
2008 с Сині ночі Ольга Дмитрівна Скворцова, дружина Павла Костянтиновича
2009 с Візьми мене з собою 2 Тамара Квітко
2010 с Дівич-вечір Олена
2010 с Загальна терапія 2 Оксана Вікторівна Масюк
2011 с Голубка Роза Ключарёва
2011 ф Салямі Катерина Соломіна, «Салямі»
2011 с Манна небесна Люба Савушкина
2011 с Зрада Катя Романенко
2011 с Мисливці за діамантами Світлана Володимирівна Щолокова
2012 с Втеча 2 Зіна
2012 ф Серпень. Восьмого мати Ксенії
2013 с Жінки на межі Клавдія Федорова
2013 с Повороти долі Тамара
2013 ф Я буду чекати тебе завжди Ольга
2014 ф Племяшка Людмила Шалімова, мати Тані
2014 с Сестра моя, Любов Ельвіра Володимирівна Потапова
2015 ф Принцип таліона Галя
2015 с Павук Ніна Леонідівна Черняга, завідувачка лабораторії випуску продукту Держзнаку Держбанку СРСР
2016 ф Петрович дружина Петровича
2016 ф Втікач Валентина
2017 с Цивільний шлюб Люба
2017 ф Вівтар Тристана Ніна Ольшанська
2017 с Срібний бір Віра
2018 с За крок від раю Ірина
2019 с Дипломат Люся, дружина Лучнікова
2019 с На різних берегах Олена
2020 с Проти течії Марина

Режисерські роботи

Сценарні роботи

Озвучення

  • 2005 — Зграя — Світлана — Агнеса Зелтиня

Примітки

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Счастливый кастинг. С пропиской[недоступне посилання з Май 2019]
  3. Мемориальную доску белорусскому поэту Александру Легчилову установили сегодня в Минске. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 3 червня 2011.
  4. Игорь Бочкин (рос.). kinoafisha.ua. Процитовано 20 липня 2014.
  5. Анна Легчилова . в Instagram: «Чтоб все за нас так не переживали, с большим запозданием сообщаем, что в 2016 году у нас родился сын! И мы уже большие и во всю…» (рос.). Instagram. Процитовано 12 березня 2019.
  6. Страница спектакля «Путники в ночи» на сайте Театра имени Пушкина

Посилання