Мері Те Таї Мангакахіа
| Мері Те Таї Мангакахіа | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
22 травня 1868 Hokianga Harbourd, Far North Districtd, Нортленд, Нова Зеландія |
| Померла |
10 жовтня 1920 (52 роки) Pangurud, Far North Districtd, Нортленд, Нова Зеландія ·Іспанський грип і грип |
| Країна |
 Нова Зеландія |
| Діяльність | активістка за права жінок, учасниця Жіночого соціально-політичного союзу, суфражистка |
| У шлюбі з | Hamiora Mangakahiad |
Мері Те Таї Мангакахіа (22 травня 1868 — 10 жовтня 1920) була борчинею за виборче право жінок у Новій Зеландії, яка надихнула майбутні покоління жінок-маорі.
Біографія
Мангакахіа народилась в Нижньому Вайхоу поблизу Пангуру в долині Хокіанга. Членкиня Те Рарава іві, вона мала походження Нґаті Те Реінга, Нґаті Манава та Те Кайтута, і була дочкою Ре Те Тай, впливового вождя. Вона здобула освіту в монастирі Святої Марії в Окленді і була успішною піаністкою.[1][2][3] Мангакахіа була третьою дружиною Хаміори Мангакахії, перставника суду рідних земель, а в червні 1892 року він був обраний прем'єр-міністром парламенту Котахітанга в Гокс-Бей. Наступного року вона виступила перед зборами (і стала першою жінкою, яка це зробила), внісши пропозицію на користь того, щоб жінкам було дозволено голосувати і бути членками парламенту.[4] Її попросили прийти до Палати представників, щоб висловити її прохання, і, роблячи це, вона стала першою жінкою, яка виступила з Те Котахітангою.[5] Аргумент Мангакахії полягав у тому, що жінки маорі завжди були землевласницями, але за колоніальним законодавством вони втрачали цю землю. Вона вважала, що чоловіки маорі не просуваються у вирішенні земельних суперечок з короною, і що королева Вікторія могла б краще реагувати на прохання інших жінок. Вона зазначила, що жінки-маорі — землевласниці, і їм не слід забороняти політичне представництво.
У 1893 році вона брала участь у створенні Ngā Kōmiti Wāhine, комітетів, пов'язаних з парламентом Котахітанга.
У 1897 році мрії Мангакії здійснилися — жінки отримали право голосу на виборах у Те Котахітанга.[6]
Пізніше вона приєдналася до жіночого комітету Котахітанга, комітетів, які були попередниками Ліги добробуту жінок маорі, і продовжувала брати участь у політиці маорі та соціальних рухах. Вона започаткувала Te Reiri Karamu (Жіноча колона) з Niniwa I te Rangi з Wairarapa. Її збірка статей і листів була місцем, де жінки маорі піднімали та обговорювали жіночі проблеми.
За словами членів сім'ї, вона померла від грипу в Пангуру 10 жовтня 1920 року і була похована на цвинтарі Пурейрей, Нижній Вайхоу, поблизу свого батька. У неї було четверо дітей — два сини, Мохі і Вайпапа, і дві дочки, Вангапуа Танджора Едіт і Мейбл Те Аоухайтіні.[1]
Примітки
- ↑ а б Ballara, Angela. Mangakahia, Meri Te Tai. Dictionary of New Zealand Biography. Міністерство культури Нової Зеландії. Процитовано 21 November 2015. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «DNZB Mangakahia» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Clarke, Chanel (14 листопада 2018). Meri's parliamentary chest and Mary Ann's chair. Auckland War Memorial Museum – Tāmaki Paenga Hira. Процитовано 7 травня 2019.
- ↑ Macdonald, Charlotte, ред. (1991). Meri Mangakāhia. The book of New Zealand Women. Wellington: Bridget Williams Books. с. 413—415. ISBN 0-908912-04-8.
- ↑ Trailblazers: Meri Te Tai Mangakāhia. The New Zealand Herald. 13 вересня 2019. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Te Manatū Taonga, Ministry for Culture and Heritage. Mangakahia, Meri Te Tai. Te Ara – The Encyclopedia of New Zealand (англ.). Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ Brook, Karen. Meri Te Tai Mangakāhia. Our Wāhine | 125 Extraordinary New Zealand Women (амер.). Процитовано 13 жовтня 2018.