Миколай Свірч
| Миколай Свірч | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
6 лютого 1496 м. Новодвор, нині Городок Хмельницької області |
| Країна |
 Королівство Польське |
| Діяльність | політик |
| Титул | шляхтич |
| Посада | каштелян Кам'янця-Подільського |
| Термін | 1467-1491 роки |
| Наступник | Анджей Фредро |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Свірчі |
| У шлюбі з | Еліхна |
| Діти | Якуб, Анджей, Міхал, Флоріан, Фелікс, ́Ядвіга, Беата, Ельжбета, Малгожата |
 | |
Миколай Свірч, чи Миколай Бедрих з Новодвору — шляхтич, урядник в Українських землях Королівства Польського. Представник Свірчів гербу Сверчик — шляхетського роду сілезького походження. Посідав уряди стольника (1464—1466) і каштеляна Кам'янця (1467—1491).[1] Ймовірно, був сином Юрка Свірчовича та внуком Миколая Бедриха.[2] У 1461, 1464, 1469, 1470 роках король Казимир IV підтверджує посесію Миколая Свірча на Плоскирів.[3]
Життєпис
Був одружений з Еліхною невідомого дому та мав п'ятеро синів — Якуба, Анджея, Міхала, Флоріана, й Фелікса та чотири доньки: Ядвігу, Беату, Ельжбету та Малгожату.[1]
Після смерті батька 1496 року сини Анджей (Андрій) та Міхал (Михайло) поділили між собою спадок. Андрієві дісталась частина замку Новодвору та частина будинків, а також низка сіл, зокрема Плоскирів. Михайло, в свою чергу, теж отримав половину Новодвору й будинків та ряд сільських населених пунктів, серед яких Плоскирів, Голишин, Рожична та ін. Поділ міста і замку Новодвору зберігався довгий час. На початку XVI ст. одна його частина з невідомих причин відійшла кам'янецькому войському Миколаєві Гербурту.
Примітки
- ↑ а б Єсюнін С. Плоскирів: давня історія. — Хмельницький, 2015. — С. .
- ↑ Сіцінський Ю. Боротьба за Поділля між Польщею та Литвою після Коріятовичів [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.]; 1431 року Юрко Свирчович отримав від князя Ягайла Болванець, що розташовувалося десь там, де тепер приблизно село Видава або Мочуленці.[1]
- ↑ Єсюнін С. Місто Хмельницький: історія, події, факти. — Хмельницький, 2008. — С. .
Джерела
- Михайловський В. Джерельні згадки про Проскурів у XV столітті // Український археографічний щорічник. — К. — 2004. — Вип. 8-9 — С. 772.
- Niesiecki K. Korona polska przy złotey wolności starożytnemi wszystkich kathedr, prowincyi, y rycerstwa kleynotami, heroicznym męstwem y odwagą, naywyższemi honorami; á naypierwey cnotą, pobożnością y świątobliwością ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę pamiętnych w tey oyczyźnie synów, podana. — Lwow, 1728—1743. — T. 1—4. (пол.)
- Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — 243 s. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
