Мірник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мірник, комірник (коморник) — у Короні Польській, Великому князівстві Литовському і в Речі Посполитій — асистент підкоморія при здійсненні межового судочинства, в проведенні межової процедури: обмірюванні ґрунтів, встановленні меж маєтків тощо. Призначався підкоморієм із місцевої шляхти, після чого на найближчій судовій сесії (див. Підкоморський суд) складав присягу перед повітовим каштеляном або маршалком і земським урядом, однак не входив до земського уряду. За дорученням підкоморія міг вести самостійне судочинство та власні книги реєстрації справ. Його рішення мали таку ж силу, що й рішення підкоморія.

(Не плутати з Коморники)

Джерела та література

Література

  • Лаппо И. Подкоморский суд в Великом Княжестве Литовском в ХVI столетии. "Журнал министерства народного просвещения", 1897, кн. 7
  • Статут Великого Княжества Литовского 1566 года. Издание Императорского Московского общества истории и древностей российских. М., б/г.
  • Книга Київського підкоморного суду (1584–1644). К., 1991.