Полудьонний Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полудьонний Микола Миколайович
Народився 11 листопада 1958(1958-11-11) (65 років)
Гурзуф, Ялтинська міська рада, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Нагороди
Заслужений юрист України

Микола Миколайович Полудьонний (нар. 11 листопада 1958(19581111), смт Гурзуф, Ялтинський район, Кримська область, Українська РСР) — колишній заступник Міністра фінансів України (11 червня 2008 — 11 березня 2010), екс-радник Президента України Віктора Ющенка (18 березня — 21 листопада 2005, 21 листопада 2005 — 2 жовтня 2006, 2 жовтня 2006 — 20 березня 2008).

Освіта

У 1985 році отримав диплом Київського державного університету ім. Т. Шевченка (юридичний факультет, спеціальність: «Правознавство», кваліфікація: «Юрист»).

Кар'єра

Трудовий шлях розпочав у жовтні 1975 року в Інституті металофізики Академії наук УРСР (м. Київ), де по листопад 1976 він обіймав посаду старшого техніка.

З листопада 1976 по грудень 1978 служив у Збройних силах СРСР.

Демобілізувавшись з Радянської армії, у лютому 1979 року повернувся до київського Інституту металофізики АН УРСР, де по травень 1980 працював старшим техніком, механіком високої кваліфікації.

З травня 1980 по лютий 1996 обіймав посади оперуповноваженого, слідчого, старшого слідчого, старшого слідчого з особливо важливих справ, першого заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в Київській області.

У лютому 1996 очолив управління організаційного забезпечення діяльності судів і судово-правової реформи.

З 26 квітня 1997 року, згідно з підписаним Президентом України Указом № 374/1997, обійняв посаду заступника Міністра юстиції України — керуючого справами Міністерства юстиції України (м. Київ)[1].

Іншим Указом Президента України № 938/1997 від 2 вересня 1997 був звільнений (у зв'язку з ліквідацією посади)[2].

З лютого 1999 року по березень 2005 був директором юридичної фірми — приватного підприємства «Професіонал» (м. Київ), співпрацюючи з освітніми проектами в третьому секторі (зокрема, з питань правовідносин між ЗМІ і владою).

Політична діяльність

На виборах Верховної Ради України 1998 року балотувався як самовисуванець по одномандатному виборчому округу № 220 (м. Київ) від блоку партій «Вперед, Україно!» (№ 68 виборчого списку), але за підсумками виборів до парламенту пройти не вдалося.

У ході Помаранчевої революції спільно з колегами-юристами довів у Верховному Суді України факт фальсифікації підсумків голосування у другому турі президентських перегонів 2004.

Також відомий тим, що успішно захистив у суді інтереси дружини В. Ющенка — Катерини (на той момент ще Чумаченко), яка звинуватила скандально відомого телеведучого з Росії Михайла Леонтьєва в наклепі. У квітні 2001 року М. Леонтьєв у телепередачі «Однако» на телеканалі ОРТ (Росія) виступив із заявою, що громадянка США К. Чумаченко шляхом інтриг намагається змістити Леоніда Кучму з посади глави держави, що за нею та В. Ющенком стоять впливові американські сили, які намагаються розколоти Україну і Росію. Згодом скандальний тележурналіст був оголошений персоною нон ґрата в Україні.

Відповідно до Указу Президента України В. Ющенка № 496/2005 від 18 березня 2005 року призначений на посаду радника Президента України[3].

У зв'язку з переходом на іншу роботу Указом Президента України В. Ющенка № 1627/2005 від 21 листопада 2005 року був звільнений із обійманої посади[4].

Того ж дня глава держави підписав Указ № 1628/2005 про призначення М. Полудьонного на посаду радника Президента України — Керівника Головної служби правової політики Секретаріату Президента України (м. Київ)[5].

З 2 жовтня 2006 року був звільнений з цієї посади Указом Президента України № 811/2006[6].

Згідно з Указом глави держави № 812/2006 від 2 жовтня 2006 роки знову став радником на Банковій[7], брав участь у розробці юридичних обґрунтувань найрезонансніших ініціатив Президента (серед яких — розпуск Верховної Ради V скликання і звільнення навесні 2007 року суддів КС України).

20 березня 2008 глава держави В. Ющенко підписав Указ № 243/2008, тим самим прийнявши відставку М. Полудьонного[8]. Причини його відходу президентським Секретаріатом не оголошувалися.

З 11 червня 2008 року Розпорядженням Кабміну № 809-р, підписаним Прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, призначений на посаду заступника Міністра фінансів України Віктора Пинзеника[9].

Розпорядженням № 394-р від 11 березня 2010 року Кабінет Міністрів України на чолі з Миколою Азаровим, що змінив Ю. Тимошенко, звільнив М. Полудьонного з посади[10].

Є безпартійним.

Громадська діяльність

З грудня 1997 року по лютий 1999 був директором програми «Українська доброчесність» Українського законодавчого фонду (м. Київ).

Є членом дорадчого комітету проекту «Гідна Україна», Ради з питань забезпечення реалізації в Україні Порогової програми Корпорації «Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції.

Входить до складу ради правових експертів Юридичного прес-клубу, бере участь у робочих групах з підготовки законопроектів з реформування системи держуправління та судової системи.

Наукова діяльність

Практичну роботу в сфері юриспруденції М. Полудьонний успішно поєднує з теоретичними дослідженнями, будучи автором більш як 30 публікацій у цьому напрямку.

Нагороди та регалії

У 2005 році М. Полудьонний був визнаний юристом року.

З 2005 по 2006 рік входив до складу Комісії державних нагород та геральдики,

Є державним службовцем 3-го рангу[11].

У 2007 йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України»[12].

Входить до складу Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, є членом правління Асоціації правників України.

Також обраний членом Київської міської колегії адвокатів.

Родина

Політик одружений. Разом з дружиною виховав двох синів.

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 26 квітня 1997 року № 374/97 «Про призначення М. Полудьонного заступником Міністра юстиції України - керуючим справами»
  2. ↑ Указ Президента України від 2 вересня 1997 року № 938/97 «Про звільнення М. Полудьонного з посади заступника Міністра юстиції України - керуючого справами»
  3. ↑ Указ Президента України від 18 березня 2005 року № 496/2005 «Про призначення М. Полудьонного Радником Президента України»
  4. ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2005 року № 1627/2005 «Про звільнення М. Полудьонного з посади Радника Президента України»
  5. ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2005 року № 1628/2005 «Про призначення М. Полудьонного Радником Президента України - Керівником Головної служби правової політики Секретаріату Президента України»
  6. ↑ Указ Президента України від 2 жовтня 2006 року № 811/2006 «Про звільнення М. Полудьонного з посади Радника Президента України - Керівника Головної служби правової політики Секретаріату Президента України»
  7. ↑ Указ Президента України від 2 жовтня 2006 року № 812/2006 «Про призначення М. Полудьонного Радником Президента України»
  8. ↑ Указ Президента України від 20 березня 2008 року № 243/2008 «Про відставку Радника Президента України М. Полудьонного»
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 809-р «Про призначення Полудьонного М.М. заступником Міністра фінансів України».
  10. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2010 року № 394-р «Про відставку Полудьонного М.М.».
  11. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 309 «Про присвоєння рангів державним службовцям».
  12. ↑ Указ Президента України від 22 червня 2007 року № 549/2007 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Полудьонний_Микола_Миколайович&oldid=29424554