Азаров Микола Янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Янович Азаров
Микола Янович Азаров
Микола Азаров, 2012

Час на посаді:
11 березня 2010 — 28 січня 2014[1]
Президент   Віктор Янукович
Попередник Юлія Тимошенко
Наступник Сергій Арбузов (в.о.)
Арсеній Яценюк

Час на посаді:
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Станіслав Сташевський
Віктор Пинзеник
Наступник Олександр Турчинов
Віктор Пинзеник

5-й в.о. Прем'єр-міністра України
Час на посаді:
5 січня 2005 — 24 січня 2005
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник сам
Наступник Олександр Турчинов

4-й в.о. Прем'єр-міністра України
Час на посаді:
7 грудня 2004 — 28 грудня 2004
Президент Леонід Кучма
Попередник Василь Дурдинець
Наступник сам

14-й Перший віце-прем'єр-міністр України, 7-й Міністр фінансів України
Час на посаді:
26 листопада 2002 — 4 лютого 2005
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Олег Дубина
Ігор Юшко
Наступник Анатолій Кінах<br\>Віктор Пинзеник

Народився 17 грудня 1947(1947-12-17) (68 років)
Калуга, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність росіянин
Політична партія КПРС (до 1991)
Партія праці (19922000)
Партія регіонів (20002014)
Дружина Людмила Миколаївна Азарова
Діти син Олексій
Професія за фахом — геолог-геофізик
Особистий підпис Nikolay Azarov signature.jpg
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Пошани
Орден Дружби
Офіційний веб-сайт

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Я́нович Аза́ров, уродж. Пахло́[2] (нар. 17 грудня 1947, Калуга, РРФСР, СРСР) — український політичний і державний діяч російського походження.

Прем'єр-міністр України з 11 березня 2010 до 28 січня 2014, один з лідерів (з 23 квітня 2010 — Голова) Партії регіонів, перший віце-прем'єр-міністр та міністр фінансів України в першому (2002–2005) та другому (2006–2007) урядах Віктора Януковича. Голова державної податкової адміністрації України в 1996–2002 роках.

З 3 червня 2014 року перебуває у розшуку СБУ[3].

Голова Комітету спасіння України з 3 серпня 2015 року.

Життєпис

Народився 17 грудня 1947 року в Калузі, РРФСР, СРСР. Батько — Пахло Яан Робертович (1924), гірничий інженер, естонець за національністю, народився на хуторі Лайузе в Йиґевамаа[4]; мати — Кваснікова (Азарова) Катерина Павлівна (1927)[5]. За іншими даними, після шлюбу взяв прізвище дружини Людмили Азарової[6] Прізвище Азаров, як стверджує сам Микола Янович, успадковане ним від бабусі — Азарової, у якої він перебував в дитинстві на вихованні. Також, село, де він ріс, називається Азарово[7]. За іншими даними, після шлюбу взяв прізвище дружини Людмили Азарової[6]. За третьою версією, дівоче прізвище дружини Азарова — Мурлан[8] чи Мурлян, а Азарова — дівоче прізвище бабусі.[9]

Закінчив у 1970 році Московський державний університет за спеціальністю геолог-геофізик. З 1971 до 1976 року — начальник дільниці, головний інженер у тресті «Тулашахтоосушення» комбінату «Тулавугілля». В 1976–1984 роках — завідувач лабораторії, потім відділу Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. З 1984 до 1995 року — заступник директора та директор Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи.

1994–1998 рр. — народний депутат України другого скликання, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член Президії Верховної Ради України. 1995–1998 рр. — член валютно-кредитної Ради Кабінету Міністрів України. 1997 р. — член Вищої економічної Ради Президента України. 1998 р. — член Міжвідомчої комісії із питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. 1999 р. — член Координаційного комітету по боротьбі із корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Під час зустрічі з Владіміром Путіним в грудні 2003

1996 — 2002 рр. — Голова Державної податкової адміністрації України; член Координаційної ради з питань політики фінансового сектору; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України.

У 19931994 рр. був виконувачем обов'язків голови Партії праці. З листопада 2000 року — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». 5 березня 2001 року очолив Партію регіонів, а через півроку подав у відставку з цієї посади. У квітні 2003 року на 5-му з'їзді Партії регіонів обраний головою політради. 23 квітня 2010 року обраний Головою Партії регіонів України.

Листопад 2002 — 3 лютого 2005 — Перший віце-прем'єр-міністр України, міністр фінансів України. У грудні 2004 — січні 2005 (після відпустки, а згодом відставки Віктора Януковича та перед призначенням Юлії Тимошенко) в. о. Прем'єр-міністра України.

26 березня 2006 обраний до Верховної Ради за списком Партії регіонів. У серпні 2006 його знову призначено на посаду першого віце-прем'єра та міністра фінансів в уряді Віктора Януковича.

6 грудня 2006 Азаров вручив орден «За відродження України» І ступеня депутату Держдуми Росії Костянтину Затуліну, якого перед тим було оголошено персоною нон ґрата в Україні.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010, обраний за списками Партії регіонів. Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Прем'єр-міністр України

У березні 2010 р. Партія регіонів висунула Миколу Азарова кандидатом на посаду голови уряду України. 11 березня його обрано прем'єр-міністром України. За нього проголосували 242 з 450 депутатів. Виступаючи у Верховній Раді, Азаров заявив: «На минулому тижні з трибуни Верховної Ради я доповідав, в якому критичному стані залишає країну уряд Тимошенко. Якщо коротко: країна розграбована. Казна держави — порожня, економічний спад продовжується, державний борг — збільшився в три рази, бюджет на 2010 рік — відсутній. Тому нам доведеться відновлювати Україну: кожну галузь, кожен регіон, і систему управління в цілому».[10]

Україна Народний депутат України
2-го скликання
Партія праці 11 травня 1994 12 травня 1998
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 12 вересня 2006
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 11 березня 2010
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 18 грудня 2012

Микола Азаров, як повідомлялося у пресі, є одним з авторів економічної політики обох урядів В. Ф. Януковича[11][12][13]. За його власними словами, він є автором 14 бюджетів за роки незалежності України (пряма мова з ВР, грудень 2006 року)[14][15][16].

Впродовж головування економічним блоком кабінету міністрів, в Україні спостерігався значний, за оцінками експертів МВФ, зріст ВВП (112,1% в 2004 р.)[17][18]. Однак, за свідченням деяких експертів, такий значний приріст ВВП обумовлювався, зокрема, стабільним зростанням експортно-орієнтованих, сировинних галузей промисловості. В той же час, за даними Державного комітету статистики України, найбільше зростання спостерігалося в машинобудівній галузі, будівництві[19]; відзначалося швидке зростання залишків вкладів в банківський системі та двозначне зростанні інвестицій в основний капітал (131,3% 2003 р., 128,0% 2004 р., пор. 101,9% 2005 р.)[20].

Явища, які відбувалися в податковій системі України за часи головування Миколи Азарова, в опозиційній, а потім і в економічній пресі та офіційних урядових сайтах дістали назву «Азаровщина»[21][22]. У пресі та офіційних прес-релізах часто вживається як характеристика економічної та соціальної політики уряду Віктора Януковича в цілому[23][24][25][26].

Євромайдан

Країни, в яких Микола Азаров потрапив під санкції

21 листопада 2013 року уряд на чолі з Миколою Азаровим розпорядився призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.[27], що призвело до виникнення Євромайдану.

24 листопада 2013 року в інтерв'ю російському «Першому каналу» прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що на його думку під час Помаранчевої революції було «втілено технологію повалення законного уряду», натомість з Євромайданом влада «не має наміру гратися»[28]. Азаров обґрунтував рішення уряду рецесією, обсягами світової кризи, існуючими умовами фінансового ринку та економічним тиском Російської Федерації.

22 січня 2014 року назвав учасників події в центрі Києва терористами, які повинні відповісти за свої дії.[29]

28 січня 2014 подав у відставку з посади Прем'єр-міністра України.[30], яку цього ж дня затвердив президент[1]. Разом з прем'єром пішов у відставку і весь його уряд. Згідно з Конституцією України,

Уряд, відставку якого прийнято президентом, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабміну, але не довше ніж шістдесят днів.
[31][32][33]

Після відставки

Після відставки Микола Азаров покинув територію України й полетів до Австрії.

28 лютого 2014 уряди Австрії[34] й Швейцарії[35] оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.

5 березня 2014 Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів відстороненого Верховною Радою з посади Президента України Віктора Януковича, його синів Олександра і Віктора, екс-прем'єра Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, екс-генпрокурора Віктора Пшонки та його сина Артема, бізнесмена Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів.[36]

Згодом Азаров з сім'єю влаштувався в Росії, не відмовившись від українського громадянства[37].

У серпні 2015 він разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича заснував «Комітет порятунку України», що виступив з позицій російської пропаганди[38][39][40].

20 серпня 2015 року Міністерство закордонних справ України анулювало дипломатичний паспорт Миколи Азарова. Він позбавлений паспорта як особа, що «…втратила підстави для користування дипломатичним паспортом і не повернула до МЗС паспортний документ у передбачений законодавством термін».[41]

4 лютого 2016 року Апеляційний суд міста Києва постановив, що арешт пенсійного рахунку колишнього прем'єр-міністра України Миколи Азарова був незаконним. Колегії суддів вирішила, що арешт на пенсію, як соціальну виплату, з метою її конфіскації не може бути накладено[42]. Суд не звернув увагу та в матеріалах справи були відсутні данні о попередніх переплатах до пенсії Азарова. Сам, колишній прем'єр-міністр Микола Азаров, вважає злочинцями суддю і слідчих, які арештували його пенсію, про це він написав у соціальній мережі у грубій формі[43].

Звання та нагороди

Доктор геолого-мінералогічних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент Національної академії наук України (1997).

Державний службовець І рангу, радник Податкової служби І рангу, почесний працівник податкової служби.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004)[44]. Заслужений економіст України (1997)[45].

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, ІІ (1999)[46] і ІІІ (1996)[47] ступенів.

Кавалер ордена Пошани (Росія, 17 грудня 2012 року)[48], ордена Дружби (Росія, 6 грудня 2007 року)[49].

Кавалер Ордену Святого Рівноапостольного князя Володимира.

Великий командор ордена православних хрестоносців святого храму гробу Господня з врученням золотого хреста, корони, вінка і зірки (15 березня 2011)[50].

Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви (Московського патріархату) (№ 002) — вручена 4 січня 2013 року.[51]

Почесний громадянин Донецької області[52].

Почесний професор Московського державного університету [53].

Наукові праці

Автор і співавтор понад 112 наукових праць, співавтор книг: «Геологические модели золоторудных месторождений Украинского щита и Донбасса», «Все про податки».

Особисте життя

Жив на державній дачі в Конча-Заспі[54]

Захоплення: живопис та книги.

Критика

Мова

Миколу Азарова критикують за те, що він не користується українською мовою під час публічних виступів у Верховній Раді, на засіданнях Уряду, та у своїх інтерв'ю[59][60]. Іноді, однак, під час доповідей у Верховній Раді користується російськими і українськими словами одночасно:

« Стаття третя вилучена. Потім, Адаме Івановичу, и уважаемые народные депутаты, мы проголосуем статьи в той нумерации, в какой они сейчас розданы вам в материалах, а потом отредактируем и приведем у відповідність номера этих статей.[61]  »

19 грудня 2006 року з ложі уряду у залі Верховної Ради України, під час обговорення державного бюджету на 2007 рік, у відповідь на репліку опозиціонерів, Микола Янович Азаров, у пориві щирого обурення, сказав народним депутатам:

« Да пошли вы. Для вас это игры, а для меня — вся жизнь.  »

Показовою у відношенні володіння українською мовою була заява про складання депутатських повноважень, заповнена М. Азаровим у вересні 2006, де Микола Янович написав свою посаду, як «віце-прем'ер-міністр» (замість правильного віце-прем'єр-міністр)[62].

17 березня 2010 року віце-прем'єр Володимир Семиноженко заявив про швидкий прогрес у вивченні Миколою Азаровим української мови[63].

2 червня 2010 року у виступі на відкритті засідання Кабміну Азаров сказав: «…в країні сформувался цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів»[64].

13 лютого 2012 року на М. Азарова житель м. Лисичанськ Віталій Шведов подав позов до Вищого адміністративного суду України з вимогою скасувати постанову Верховної Ради про призначення Миколи Азарова прем'єр-міністром. Причиною позову є невідповідність Азарова вимогам законодавства в частині володіння державною мовою[65].

Відомий український мовознавець, професор Олександр Пономарів в 2013 році заявив[66]:

« Азаров - це взагалі клінічний випадок. Я більше таких не знаю. Його навчити українській мові неможливо.  »

Звинувачення в українофобії

В 1992 році Азаров став одним із засновників Громадянського конгресу України[67], який проголосив своєю ідеологією захист інтересів російськомовної меншини[68] і який деякі ЗМІ визначали як «збіговисько українофобів, з якого вийшли багато діячів, які вирішили свої особисті і життєві проблеми на ниві розпалювання ненависті до нашої країни»[69].

Після приходу до влади у 2010 році, уряд Азарова і самого прем'єра активніше пов'язують з українофобією. Так, у липні 2010 Юлія Тимошенко заявила, що «майже весь уряд Януковича є українофобом. Це люди, які апріорі не люблять Україну і всі наші цінності»[70]. 16 грудня 2010 року Львівська міська рада ухвалила заяву, в якій від Президента України вимагається «відставка одіозних членів попереднього складу Кабінету міністрів, що заплямували себе проявами соціальної та національної українофобії (М. Азарова, С. Тігіпка, Д. Табачніка та ін.)»[71].

Під час опитування в серпні 2011 р. інформаційною агенцією УНІАН експертів з українофобії щодо п'ятірки найактивніших українофобів часів Незалежності[72], Леопольд Табурянський, Брати Капранови та Олександр Палій включили до цієї п'ятірки М. Я. Азарова.

Ворог преси

Прем'єр-міністр Микола Азаров разом з президентом Віктором Януковичем і міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченко стали найбільшими ворогами української преси у 2012–2013 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки.[73]

Декларація про доходи

Під час призначення Миколи Азарова на посаду прем'єр-міністра України, громадяни отримали можливість ознайомитися з декларацією про доходи Миколи Яновича. Ця декларація повністю відповідала офіційній трудовій біографії Азарова. Тобто в біографії Азарова значиться, що він ніколи не займався бізнесом, жив на одну зарплату. Отож і декларація 2009 року Миколи Яновича відповідна: ні автомобілів, ні дач, ні житлових будинків, ні великих земельних ділянок, ні серйозних рахунків в банку, лише одна квартира. Але насправді з родиною Азарова пов'язаний чималий перелік елітної нерухомості. Це — будинки, санаторії під Києвом та в Криму, які змінили власника фактично так само, як у випадку Януковича і «Межигір'я»[74]
.

Мультимедіа

Див. також

Примітки

  1. а б Янукович підписав указ про відставку Азарова та міністрів. УНІАН. 28 січня 2014. 
  2. Микола Азаров став прем'єр-міністром. Gazeta.ua. 12 березня 2010. 
  3. Особи, які переховуються від органів влади. Процитовано 26 серпня 2014. 
  4. Азаров виявився наполовину естонцем. ТСН (Естонія). 6 жовтня 2011. 
  5. NewsYou.info. Биографии. Николай Азаров. Процитовано 12 липня 2014. 
  6. а б в Микола Азаров став прем'єр-міністром. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 12 липня 2014. 
  7. Николай Азаров. Политическая биография. Ч.1
  8. Выбор «тушканчиков»: Пахло-Мурлан и компания
  9. Богданова, Оксана (2 квітня 2010). Первый памятник Азарову уже установили в России. Комсомольська правда. Процитовано 2 липня 2014. 
  10. Микола Азаров: Україна для людей: робота для нової якості життя. Процитовано 5 жовтня 2015. 
  11. Дмитро Стаховський, Ольга Піцишин, Оксана Охрімчук (9 серпня 2006). Уряд скандалів і скандалістів. 
  12. Чому приречений уряд Януковича-Азарова?
  13. Формируется «правительство народного недоверия»?
  14. Азаровщина в дії: Коаліція «просунула» Держбюджет-2007
  15. Аналітична довідка щодо проекту держбюджету на 2007 рік, поданого урядом Януковича. 20 вересня 2006. Архів оригіналу за 31 грудня 2008. 
  16. Юрій Єхануров: Янукович будет працювати. Але в уряді можливі заміни. 11 червня 2008. 
  17. Основні показники економічного і соціального стану України 2001–2007 роки
  18. Бело-голубая разруха. Часть 2. Коля-НДС или экономический катехизис от Азарова. Процитовано 9 серпня 2011. 
  19. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України. Архів оригіналу за 4 лютого 2008. Процитовано 9 серпня 2011. 
  20. http://bank.gov.ua/Macro/index.htm
  21. Стенограма 36-го засідання Верховної Ради України. 28 листопада 2000. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. 
  22. Про основні події, які відбулися на пленарному засіданні Верховної Ради України 19 січня 2005 року
  23. Азаровщина лютує в бухгалтерії
  24. «Азаровщина — це повне нехтування законом…»
  25. Богословська Інна Германівна Заявление в связи с подачей в отставку
  26. Стенограмма онлайн-конференции Василия Рогового. 7 грудня 2006. 
  27. Кабмін зупинив підготовку до Угоди про асоціацію з ЄС (ru). BBC World News. 12 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2013. 
  28. Н. Азаров о Евромайдане: Играться не будем (ru). 24 листопада 2013. Процитовано 12 грудня 2013. 
  29. Азаров объявил активистов в центре Киева террористами (ru). 24 січня 2014. Процитовано 24 січня 2014. 
  30. Урядовий портал: Микола Азаров подав у відставку з поста Прем'єр-міністра України. 28 січня 2014. Процитовано 28 січня 2014. 
  31. АЗАРОВ ПОДАВ У ВІДСТАВКУ, УП, 28 січня 2014
  32. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 52/2014 Про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України
  33. ЯНУКОВИЧ ПРИЙНЯВ ВІДСТАВКУ АЗАРОВА, УП, 28 січня 2014
  34. Австрія заарештувала гроші міністрів Азарова й Добкіна
  35. У Швейцарії розслідують відмивання грошей сім'ї Януковича та інших «регіоналів»
  36. ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників. BBC World News. 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014. 
  37. Азаров заявив, що живе в Росії, але є громадянином України і з Януковичем не спілкується. ZIK. 17 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015. 
  38. Азаров у Москві зібрав «комітет порятунку» України із Царьовим та Олійником / ТСН, 29 липня, 15:33
  39. Азаров збирає уряд у вигнанні і створює «Комітет порятунку України» / 112 Україна, 3 серпня 2015
  40. Повод посмеяться. Зачем Москве понадобилось «альтернативное правительство Украины» / Слон, 30 июля, 17:17
  41. МЗС анулювало диппаспорти Азарова, Царьова і ще 87 екс-чиновників. http://ukranews.com. Українські Новини. 20 серпня 2015. Процитовано 22 серпня 2015. 
  42. Апеляційний суд повернув Азарову пенсію
  43. Азаров лютує через втрату пенсії: Ці негідники наді мною знущаються
  44. Указ Президента України № 1458/2004 від 9 грудня 2004 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»
  45. Указ Президента України № 1294/97 від 22 листопада 1997 року «Про присвоєння М. Азарову почесного звання „Заслужений економіст України“»
  46. Указ Президента України № 126/99 від 5 лютого 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  47. Указ Президента України № 1062/96 від 13 листопада 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  48. Указ Президента РФ № 1665 от 17 декабря 2012 «О награждении орденом Почета Азарова Н. Я.» // Официальный интернет-портал правовой информации. Государственная система правовой информации(рос.)
  49. Указ Президента РФ № 1636 от 6 декабря 2007 г. «О награждении орденом Дружбы Азарова Н. Я.»(рос.)
  50. Азарова посвятили у лицарі. Українська правда. 15 березня 2011. Процитовано 15 березня 2011. 
  51. Митрополит Павел вручил Николаю Азарову высшую награду УПЦ // Святая Успенская Киево-Печерская Лавра, 04.01.2013 (рос.)
  52. Донбас відзначив «надзвичайні здібності» Азарова. УНІАН. 17 грудня 2007. 
  53. Родин, Илья (22 января 2009). Н.Я. Азаров – Почетный профессор Московского университета. МДУ. Процитовано 30 липня 2016. 
  54. Николай Азаров. Политическая биография. Ч.2
  55. а б Азаров Николай. ДОСЬЕ :: Персональный сайт Сергея Руденко(рос.)
  56. Семейные тайны Николая Азарова. «ФРАЗА». 20 жовтня 2008. Процитовано 4 серпня 2012. 
  57. Николай АЗАРОВ: «Отечественная глупость страшнее мирового кризиса» полная версия — Политика | KP.UA
  58. Скумін, Андрій (21 січня 2012). "Служу Отєчєству": до влади масово залучають людей із російським минулим. Український тиждень. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 21 січня 2012. 
  59. Стенограма 27-го засідання Верховної Ради України, 23 жовтня 2003 року
  60. Стенограма 56-го засідання Верховної Ради України. 15 квітня 1997. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. 
  61. Стенограма 42-го засідання Верховної Ради України, 6 грудня 2006 року
  62. Вікторович, Яна (12 вересня 2006). Янукович і його «проффесори». Чергові шедеври безграмотності. Українська правда. 
  63. «Асабіста» мова Азарова скоро стане взірцем?. Українська правда. 17 березня 2010. 
  64. Кровосиси Азарова Відео. 13 сек
  65. На Азарова подали в суд за незнання державної мови. УНІАН. 
  66. Олександр Пономарів: Азарова неможливо навчити українській мові
  67. Биография Н. Я. Азарова в Лентапедии
  68. О.Голобуцький, В.Кулик. Партійно-політичний спектр сучасної України
  69. Пахло-Мурлан и его компания. 16 березня 2010. Процитовано 9 лютого 2011. 
  70. Тимошенко: Майже весь уряд Януковича — українофоби. 9 липня 2010. 
  71. Львівська міська рада вимагає звільнити українофобів Азарова, Тігіпка, Табачніка. Процитовано 11 лютого 2011. 
  72. Експерти визначили найбільш активних українофобів часів Незалежності. УНІАН. 23 серпня 2011. 
  73. Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси. Процитовано 6 серпня 2013. 
  74. «Межигір'я» Азарова. Українська правда. 22 червня 2010. 

Посилання

Попередник: 14-й Прем'єр-міністр України
11 березня 201028 січня 2014
Наступник:
Тимошенко Юлія Володимирівна
Попередник: В.о. Прем'єр-міністр України
7 грудня28 грудня 2004,
5 січня24 січня 2005
Наступник:
Янукович Віктор Федорович Тимошенко Юлія Володимирівна
Попередник: Голови Державної податкової адміністрації України
1996 — 2002
Наступник:
' Кравченко Юрій Федорович
Попередник: 7-й Міністри фінансів України
26 листопада 20023 лютого 2005
Наступник:

Юшко Ігор Олегович
Пинзеник Віктор Михайлович
Попередник: 9-й Міністри фінансів України
4 серпня 200618 грудня 2007
Наступник:

Пинзеник Віктор Михайлович
Пинзеник Віктор Михайлович