Азаров Микола Янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Янович Азаров
Микола Янович Азаров
Микола Азаров, 2012
Cabinet of Ukraine.png 14-й Прем'єр-міністр України
11 березня 2010 — 28 січня 2014[1] (в.о. з 3 по 13 грудня 2012)
Президент Віктор Янукович
Попередник Юлія Тимошенко
Наступник Сергій Арбузов (в.о.)
Арсеній Яценюк
17-й Перший віце-прем'єр-міністр України, 9-й Міністр фінансів України
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Станіслав Сташевський
Віктор Пинзеник
Наступник Олександр Турчинов
Віктор Пинзеник
в.о. Прем'єр-міністра України
5 січня 2005 — 24 січня 2005
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник сам
Наступник Олександр Турчинов
7 грудня 2004 — 28 грудня 2004
Президент Леонід Кучма
Попередник Василь Дурдинець
Наступник сам
14-й Перший віце-прем'єр-міністр України, 7-й Міністр фінансів України
26 листопада 2002 — 4 лютого 2005
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Олег Дубина
Ігор Юшко
Наступник Анатолій Кінах
Віктор Пинзеник
Народився 17 грудня 1947(1947-12-17)[2][3] (73 роки)
Калуга, РРФСР, СРСР
Відомий як політик, державний діяч, викладач університету
Місце роботи ДВНЗ ДонНТУ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність росіянин
Освіта Geological Faculty of Moscow State Universityd (1971)
Політична партія КПРС (до 1991)
Партія праці (19922000)
Партія регіонів (20002014)
У шлюбі з Людмила Миколаївна Азарова
Діти син Олексій
Професія за фахом — геолог-геофізик
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Пошани
Орден Дружби
Підпис Nikolay Azarov signature.jpg
azarov.ua/uk/

Мико́ла Я́нович Аза́ров, уродж. Па́хло[4] (нар. 17 грудня 1947, Калуга, РРФСР) — український політичний і державний діяч російського походження.

Прем'єр-міністр України з 11 березня 2010 до 28 січня 2014, перший віце-прем'єр-міністр та міністр фінансів України в першому (2002—2005) та другому (2006—2007) урядах Віктора Януковича. Голова державної податкової адміністрації України в 1996—2002 роках. З серпня 2015 року голова організації «Комітету спасіння України».

Один із співзасновників та колишній Голова (з 23 квітня 2010 по 28 лютого 2014)[5] Партії регіонів.[6]

З 3 червня 2014 року перебуває у розшуку СБУ[7].

Життєпис

Народився 17 грудня 1947 року в Калузі, РРФСР, СРСР. Батько — Пахло Яан Робертович (1924), гірничий інженер, естонець за національністю, народився на хуторі Лайузе в Йиґевамаа[8]; мати — Квасникова (Азарова) Катерина Павлівна (1927)[9]. При народженні отримав ім'я Микола Пахло[10]. Прізвище Азаров, як стверджує сам Микола Янович, успадковане ним від бабусі — Азарової, в якої він перебував у дитинстві на вихованні. Також село, де він ріс, називається Азарово[11]. За іншими даними, після шлюбу взяв прізвище дружини Людмили Азарової[12]. За третьою версією, дівоче прізвище дружини Азарова — Мурлан[13] чи Мурлян, а Азарова — дівоче прізвище бабусі.[14]

1970 року закінчив МДУ за спеціальністю геолог-геофізик. З 1971 до 1976 року — начальник дільниці, головний інженер у тресті «Тулашахтоосушення» комбінату «Тулавугілля». У 1976—1984 роках — завідувач лабораторії, потім відділу Підмосковного науково-дослідного і проєктно-конструкторського вугільного інституту.

З 1984 до 1995 року — заступник директора та директор Українського державного науково-дослідного і проєктно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи. 1992 року в Донецьку Азаров головував на установчому з'їзді проросійського політичного руху «Громадянський конгрес України»[15].

1994—1998 рр. — народний депутат України другого скликання, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член Президії Верховної Ради України. 1995—1998 рр. — член валютно-кредитної Ради Кабінету Міністрів України. 1997 р. — член Вищої економічної Ради Президента України. 1998 р. — член Міжвідомчої комісії із питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. 1999 р. — член Координаційного комітету по боротьбі із корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Під час зустрічі з Путіним у грудні 2003

1996 — 2002 рр. — Голова Державної податкової адміністрації України; член Координаційної ради з питань політики фінансового сектора; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України.

У 19931994 рр. був виконувачем обов'язків голови Партії праці. З листопада 2000 року — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». 5 березня 2001 року очолив Партію регіонів, а через півроку подав у відставку з цієї посади. У квітні 2003 року на 5-му з'їзді Партії регіонів обраний головою політради. 23 квітня 2010 року обраний Головою Партії регіонів України.

Листопад 2002 — 3 лютого 2005 — Перший віце-прем'єр-міністр України, міністр фінансів України. У грудні 2004 — січні 2005 (після відпустки, а згодом відставки Віктора Януковича та перед призначенням Юлії Тимошенко) в. о. Прем'єр-міністра України.

26 березня 2006 обраний до Верховної Ради за списком Партії регіонів. У серпні 2006 його знову призначено на посаду першого віце-прем'єра та міністра фінансів в уряді Віктора Януковича.

6 грудня 2006 Азаров вручив орден «За відродження України» І ступеня депутату Держдуми Росії Костянтину Затуліну, якого перед тим було оголошено персоною нон ґрата в Україні.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010, обраний за списками Партії регіонів. Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Прем'єр-міністр України

У березні 2010 р. Партія регіонів висунула Азарова кандидатом у прем'єр-міністри. 11 березня його було обрано, за проголосували 242 з 450 депутатів.[16]

Україна Народний депутат України
2-го скликання
Партія праці 11 травня 1994 12 травня 1998
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 12 вересня 2006
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 11 березня 2010
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 18 грудня 2012

Микола Азаров, як повідомлялося у пресі, є одним з авторів економічної політики обох урядів Януковича[17][18][19]. За його власними словами, він є автором 14 бюджетів за роки незалежності України (пряма мова з ВР, грудень 2006 року)[20][21][22].

Впродовж головування економічним блоком кабінету міністрів, в Україні спостерігався значний, за оцінками експертів МВФ, зріст ВВП (112,1 % в 2004 р.)[23][24].

Однак, за свідченням деяких експертів, такий значний приріст ВВП обумовлювався, зокрема, стабільним зростанням експортно-орієнтованих, сировинних галузей промисловості. В той же час, за даними Державного комітету статистики України, найбільше зростання спостерігалося в машинобудівній галузі, будівництві[25]; відзначалося швидке зростання залишків вкладів в банківський системі та двозначне зростанні інвестицій в основний капітал (131,3 % 2003 р., 128,0 % 2004 р., пор. 101,9 % 2005 р.)[26].

Явища, які відбувалися в податковій системі України за часи головування Миколи Азарова, в опозиційній, а потім і в економічній пресі та офіційних урядових сайтах дістали назву «Азаровщина»[27][28]. У пресі та офіційних прес-релізах часто вживається як характеристика економічної та соціальної політики уряду Віктора Януковича в цілому[29][30][31][32].

Євромайдан

Країни, де Азаров під санкціями

21 листопада 2013 року уряд на чолі з Миколою Азаровим розпорядився призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.[33], що призвело до виникнення Євромайдану.

24 листопада 2013 року в інтерв'ю російському «Першому каналу» прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що на його думку під час Помаранчевої революції було «втілено технологію повалення законного уряду», натомість з Євромайданом влада «не має наміру гратися»[34]. Азаров обґрунтував рішення уряду рецесією, обсягами світової кризи, існуючими умовами фінансового ринку та економічним тиском РФ.

22 січня 2014 року назвав учасників події в центрі Києва терористами, які повинні відповісти за свої дії.[35]

28 січня 2014 подав у відставку з посади Прем'єр-міністра України.[36], яку цього ж дня затвердив президент[1]. Разом з прем'єром пішов у відставку і весь його уряд. Згідно з Конституцією України,

Уряд, відставку якого прийнято президентом, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабміну, але не довше ніж шістдесят днів.
[37][38][39]

Після відставки

Після відставки втік з України до Австрії. 28 лютого 2014 уряди Австрії[40] й Швейцарії[41] оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.

5 березня 2014 Рада ЄС ухвалила блокування коштів Януковича, його синів Олександра і Віктора, Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, Віктора Пшонки та його сина Артема, Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів.[42] Згодом Азаров з сім'єю переїхав до Росії, не відмовившись від українського громадянства[43].

У серпні 2015 він разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича заснував «Комітет порятунку України», що виступив з позицій російської пропаганди[44][45][46].

20 серпня 2015 року МЗС України анулювало дипломатичний паспорт Азарова як особи, що втратила підстави для користування цим паспортом і не повернула його до МЗС у передбачений термін[47].

4 лютого 2016 року Апеляційний суд Києва постановив, що арешт пенсійного рахунку колишнього прем'єр-міністра України Миколи Азарова був незаконним. Колегія суддів вирішила, що арешт на пенсію, як соціальну виплату, з метою її конфіскації не може бути накладено[48]. Суд не звернув увагу, та в матеріалах справи були відсутні данні попередніх переплат до пенсії Азарова[49]. Сам, колишній прем'єр-міністр Микола Азаров, вважає злочинцями суддю і слідчих, які арештували його пенсію, про це він написав у соцмережі в грубій формі[50].

8 грудня 2016 року була виявлена квартира із речами прем'єра-втікача Миколи Азарова[51]. Серед речей Миколи Азарова були знайдені десятки ікон та релігійних книг, датованих 19 століттям, оригінали (відповідно до висновків експертів) творів живопису Іллі Рєпіна, Василя Тропініна та Нікоса Сафронова. А ще столове срібло, пам'ятні монети, нагородна зброя з дозволами на ім'я «прем'єра-втікача», козацька шабля та важливі документи.[52][53][54]

Міжнародні санкції

6 березня 2020 ЄС зняв санкції щодо Едуарда Ставицького та Азарова. Вони перебували в санкційному списку з 2014 року за розкрадання державних коштів України або зловживання службовим становищем[55]. 24 грудня 2020 року Суд ЄС скасував рішення щодо санкцій на Азарова. Євросуд дійшов висновку, що Рада ЄС не проконтролювала дотримання українськими судами права Азарова на судовий захист в кримінальному процесі[56]. Проте Азаров знаходиться в списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб[de] США[57].

Розслідування щодо діяльності Азарова

16 лютого 2021 року Національне антикорупційне бюро України поновило досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно Миколи Азарова[58]. Досудове розслідування було зупинено постановою детектива НАБУ 1 лютого 2021 року, але 16 лютого Вищий антикорупційний суд задовольнив клопотання захисника Азарова і скасував цю постанову[59].

24 березня 2021 року Азарову оголошено про підозру в держзраді за погодження проекту «Харківських угод»[60]. У фабулі звинувачення йдеться, що «20 квітня 2010 року, перебуваючи на території РФ, … погодився на нав'язані представником іноземної держави — президентом РФ Дмитром Медведєвим умови продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ на території України на 25 років під приводом отримання знижки на газ. Із 21 по 23 квітня 2010 року він забезпечив погодження проекту Угоди між Україною та РФ з питань перебування Чорноморського флоту РФ на території України»[61]. Азарова також звинувачують у тому, що «у квітні 2010 року на закритому засіданні Кабінету Міністрів України підписав розпорядження про схвалення зазначеної угоди урядом України і, порушуючи закон України „Про міжнародні договори України“, вніс проект угоди на розгляд президенту України»[62].

Звання та нагороди

Особисте життя

Жив на державній дачі в Конча-Заспі[73]

Захоплення: живопис та книги.

Веде канал на YouTube.

Критика

Мова

Миколу Азарова критикують за те, що він не користується українською мовою під час публічних виступів у Верховній Раді, на засіданнях Уряду, та у своїх інтерв'ю[78][79]. Іноді, однак, під час доповідей у Верховній Раді користується російськими і українськими словами одночасно:

« Стаття третя вилучена. Потім, Адаме Івановичу, и уважаемые народные депутаты, мы проголосуем статьи в той нумерации, в какой они сейчас розданы вам в материалах, а потом отредактируем и приведем у відповідність номера этих статей.[80] «

19 грудня 2006 року з ложі уряду у залі ВРУ, під час обговорення бюджету на 2007 рік, у відповідь на репліку опозиціонерів, Азаров сказав депутатам:

« Да пошли вы. Для вас это игры, а для меня — вся жизнь. «

Азаров у заяві про складання депутатських повноважень у вересні 2006 назвав свою посаду «віце-прем'ер-міністр» (замість правильного віце-прем'єр-міністр)[81].

2 червня 2010 року у виступі на відкритті засідання Кабміну Азаров сказав: «…в країні сформувался цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів»[82].

13 лютого 2012 року житель Лисичанська Віталій Шведов подав позов на Азарова до Вищого адміністративного суду України з вимогою скасувати постанову ВРУ про призначення Азарова прем'єр-міністром. Причиною позову є невідповідність Азарова вимогам законодавства в частині володіння державною мовою[83]. Відомий український мовознавець, професор Олександр Пономарів 2013 року заявив[84]:

« Азаров — це взагалі клінічний випадок. Я більше таких не знаю. Його навчити українській мові неможливо. «

Українофобія

1992 року Азаров став одним із засновників Громадянського конгресу України[85], який проголосив своєю ідеологією захист інтересів російськомовної меншини[86] і який деякі ЗМІ визначали як «збіговисько українофобів, з якого вийшли багато діячів, які вирішили свої особисті і життєві проблеми на ниві розпалювання ненависті до нашої країни»[87].

Після приходу до влади 2010 року, уряд Азарова і самого прем'єра активніше пов'язують з українофобією. Так, у липні 2010 Юлія Тимошенко заявила, що «майже весь уряд Януковича є українофобами. Це люди, які апріорі не люблять Україну і всі наші цінності»[88]. 16 грудня 2010 року Львівська міська рада ухвалила заяву, в якій від Президента України вимагається «відставка одіозних членів попереднього складу Кабінету міністрів, що заплямували себе проявами соціальної та національної українофобії (М. Азарова, С. Тігіпка, Д. Табачніка та ін.)»[89].

Під час опитування в серпні 2011 р. інформаційною агенцією УНІАН експертів з українофобії щодо п'ятірки найактивніших українофобів часів Незалежності[90], Леопольд Табурянський, Брати Капранови та Олександр Палій включили до цієї п'ятірки М. Я. Азарова.

Тиск на пресу

Прем'єр-міністр Микола Азаров разом з президентом Віктором Януковичем і міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченко стали найбільшими ворогами української преси у 2012—2013 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки.[91]

Декларація про доходи

В декларації про доходи 2009 року значиться, що він ніколи не займався бізнесом, жив на одну зарплату, в ній не вказано автомобілів, дач, будинків, земельних ділянок, серйозних рахунків в банку, лише одна квартира. При цьому, з родиною Азарова пов'язано великий перелік елітної нерухомості: будинки, санаторії під Києвом та в Криму, які змінили власника фактично так само, як у випадку Януковича і «Межигір'я»[92]

Мультимедіа

Див. також

Примітки

  1. а б Янукович підписав указ про відставку Азарова та міністрів. УНІАН. 28 січня 2014. Архів оригіналу за 31 січня 2014. Процитовано 28 січня 2014. 
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1068888024 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Микола Азаров став прем'єр-міністром. Gazeta.ua. 12 березня 2010. 
  5. Рішення Політради Партії Регіонів. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 березень 2014. Процитовано 18 червня 2014. 
  6. Лідери — офіційний сайт Партії регіонів, станом на липень 2001 року
  7. Особи, які переховуються від органів влади. Архів оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 26 серпня 2014. 
  8. Азаров виявився наполовину естонцем. ТСН (Естонія). 6 жовтня 2011. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 22 січня 2011. 
  9. NewsYou.info. Биографии. Николай Азаров. Архів оригіналу за 14 липень 2014. Процитовано 12 липня 2014. 
  10. Mykola Azarov: Yanukovych's Right-Hand Man. RadioFreeEurope/RadioLiberty (en). Процитовано 2021-07-06. 
  11. Николай Азаров. Политическая биография. Ч.1. Архів оригіналу за 24 березень 2010. Процитовано 6 березень 2012. 
  12. а б Микола Азаров став прем'єр-міністром. Архів оригіналу за 21 січень 2013. Процитовано 12 липня 2014. 
  13. Выбор «тушканчиков»: Пахло-Мурлан и компания. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 12 липня 2014. 
  14. Богданова, Оксана (2 квітня 2010). Первый памятник Азарову уже установили в России. Комсомольська правда. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 2 липня 2014. 
  15. Д.Казанський, М.Воротінцева. Як Україна втрачала Донбас. — К.: «Чорна гора», 2020. — с. 17. ISBN 978-617-95046-0-0
  16. Микола Азаров: Україна для людей: робота для нової якості життя. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015. 
  17. Дмитро Стаховський, Ольга Піцишин, Оксана Охрімчук (9 серпня 2006). Уряд скандалів і скандалістів. Архів оригіналу за 12 травня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
  18. Чому приречений уряд Януковича-Азарова?. Архів оригіналу за 25 березень 2008. Процитовано 7 березень 2007. 
  19. Формируется «правительство народного недоверия»?. Архів оригіналу за 22 грудня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
  20. Азаровщина в дії: Коаліція «просунула» Держбюджет-2007. Архів оригіналу за 28 вересень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  21. Аналітична довідка щодо проекту держбюджету на 2007 рік, поданого урядом Януковича. 20 вересня 2006. Архів оригіналу за 31 грудень 2008. Процитовано 7 березень 2007. 
  22. Юрій Єхануров: Янукович будет працювати. Але в уряді можливі заміни. 11 червня 2008. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  23. Основні показники економічного і соціального стану України 2001–2007 роки. Архів оригіналу за 10 квітень 2010. Процитовано 7 березень 2007. 
  24. Бело-голубая разруха. Часть 2. Коля-НДС или экономический катехизис от Азарова. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 9 серпня 2011. 
  25. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України. Архів оригіналу за 4 лютий 2008. Процитовано 9 серпня 2011. 
  26. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 квітень 2010. Процитовано 7 березень 2007. 
  27. Стенограма 36-го засідання Верховної Ради України. 28 листопада 2000. Архів оригіналу за 30 вересень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  28. Про основні події, які відбулися на пленарному засіданні Верховної Ради України 19 січня 2005 року. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
  29. Азаровщина лютує в бухгалтерії. Архів оригіналу за 3 березень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  30. «Азаровщина — це повне нехтування законом…». Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
  31. Богословська Інна Германівна Заявление в связи с подачей в отставку. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
  32. Стенограмма онлайн-конференции Василия Рогового. 7 грудня 2006. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 7 березня 2007. 
  33. Кабмін зупинив підготовку до Угоди про асоціацію з ЄС (ru). BBC World News. 12 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 листопада 2013. Процитовано 12 грудня 2013. 
  34. Н. Азаров о Евромайдане: Играться не будем (ru). 24 листопада 2013. Архів оригіналу за 25 листопад 2013. Процитовано 12 грудня 2013. 
  35. Азаров объявил активистов в центре Киева террористами (ru). 24 січня 2014. Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 24 січня 2014. 
  36. Урядовий портал: Микола Азаров подав у відставку з поста Прем'єр-міністра України. 28 січня 2014. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 28 січня 2014. 
  37. АЗАРОВ ПОДАВ У ВІДСТАВКУ Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine., УП, 28 січня 2014
  38. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 52/2014 Про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 8 липень 2014. Процитовано 2 лютий 2014. 
  39. ЯНУКОВИЧ ПРИЙНЯВ ВІДСТАВКУ АЗАРОВА Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine., УП, 28 січня 2014
  40. Австрія заарештувала гроші міністрів Азарова й Добкіна. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014. 
  41. У Швейцарії розслідують відмивання грошей сім'ї Януковича та інших «регіоналів». Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014. 
  42. ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників. BBC World News. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014. 
  43. Азаров заявив, що живе в Росії, але є громадянином України і з Януковичем не спілкується. ZIK. 17 липня 2015. Архів оригіналу за 15 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015. 
  44. Азаров у Москві зібрав «комітет порятунку» України із Царьовим та Олійником / ТСН, 29 липня, 15:33. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015. 
  45. Азаров збирає уряд у вигнанні і створює «Комітет порятунку України» / 112 Україна, 3 серпня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2015. 
  46. Повод посмеяться. Зачем Москве понадобилось «альтернативное правительство Украины» / Слон, 30 июля, 17:17. Архів оригіналу за 30 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015. 
  47. МЗС анулювало диппаспорти Азарова, Царьова і ще 87 екс-чиновників. http://ukranews.com. Українські Новини. 20 серпня 2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 22 серпня 2015. 
  48. Апеляційний суд повернув Азарову пенсію. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016. 
  49. Азаров незаконно отримав 585 тис. грн пенсії - МВС. BBC News Україна (uk). 2015-03-17. Процитовано 2021-03-04. 
  50. Азаров лютує через втрату пенсії: Ці негідники наді мною знущаються. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016. 
  51. На Дарниці знайшли "склад" Азарова з картинами Рєпіна, зброєю і нагородами від РФ. ukranews.com. Українські новини. 2016-12-08. Архів оригіналу за 2016-12-10. 
  52. У Києві знайшли "скарби Азарова" – Троян. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016. 
  53. Аваков: У таємній квартирі Азарова знайшли "цікаві документи. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016. 
  54. Відео дня: Фантастичні скарби Азарова і де їх знайшли. ukranews.com. Українські новини. 2016-12-08. Архів оригіналу за 2016-12-10. 
  55. Санкції ЄС проти Азарова і Ставицького офіційно знято. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-03-07. 
  56. Суд ЄС скасував рішення про накладення санкцій на Азарова. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-03-04. 
  57. OFAC Sanctions List Search, Міністерство фінансів США
  58. НАБУ поновило досудове розслідування стосовно Азарова. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-03-07. 
  59. ВАКС скасував постанову детектива НАБУ про зупинення слідства щодо Азарова. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-03-07. 
  60. Новини. Офіс Генерального прокурора (ua). Процитовано 2021-03-25. 
  61. Екс-прем'єру Азарову оголошено про підозру в держзраді за погодження проекту "Харківських угод". Інтерфакс-Україна (uk). Процитовано 2021-03-25. 
  62. Facebook. www.facebook.com. Процитовано 2021-03-25. 
  63. Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1458/2004 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»
  64. Указ Президента України від 22 листопада 1997 року № 1294/97 «Про присвоєння М. Азарову почесного звання "Заслужений економіст України"»
  65. Указ Президента України від 5 лютого 1999 року № 126/99 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  66. Указ Президента України від 13 листопада 1996 року № 1062/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  67. Указ Президента РФ № 1665 от 17 декабря 2012 «О награждении орденом Почета Азарова Н. Я.» // Официальный интернет-портал правовой информации. Государственная система правовой информации[недоступне посилання з лютого 2019](рос.)
  68. Указ Президента РФ № 1636 от 6 декабря 2007 г. «О награждении орденом Дружбы Азарова Н. Я.»[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  69. Азарова посвятили у лицарі. Українська правда. 15 березня 2011. Архів оригіналу за 18 березня 2011. Процитовано 15 березня 2011. 
  70. Митрополит Павел вручил Николаю Азарову высшую награду УПЦ // Святая Успенская Киево-Печерская Лавра, 04.01.2013 Архівовано 10.01.2013, у Wayback Machine. (рос.)
  71. Донбас відзначив «надзвичайні здібності» Азарова. УНІАН. 17 грудня 2007. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 5 жовтня 2013. 
  72. Родин, Илья (22 января 2009). Н.Я. Азаров – Почетный профессор Московского университета. МДУ. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 30 липня 2016. 
  73. Николай Азаров. Политическая биография. Ч.2. Архів оригіналу за 26 червень 2010. Процитовано 4 серпень 2012. 
  74. а б Азаров Николай. ДОСЬЕ :: Персональный сайт Сергея Руденко Архівовано 13 липня 2012 у Wayback Machine.(рос.)
  75. Семейные тайны Николая Азарова. «ФРАЗА». 20 жовтня 2008. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 4 серпня 2012. 
  76. Николай АЗАРОВ: «Отечественная глупость страшнее мирового кризиса» полная версия — Политика | KP.UA. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 4 серпня 2012. 
  77. Скумін, Андрій (21 січня 2012). "Служу Отєчєству": до влади масово залучають людей із російським минулим. Український тиждень. Архів оригіналу за 23 червень 2013. Процитовано 21 січня 2012. 
  78. Стенограма 27-го засідання Верховної Ради України, 23 жовтня 2003 року. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
  79. Стенограма 56-го засідання Верховної Ради України. 15 квітня 1997. Архів оригіналу за 30 вересень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  80. Стенограма 42-го засідання Верховної Ради України, 6 грудня 2006 року
  81. Вікторович, Яна (12 вересня 2006). Янукович і його «проффесори». Чергові шедеври безграмотності. Українська правда. Архів оригіналу за 14 березня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
  82. Кровосиси Азарова Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. Відео. 13 сек
  83. На Азарова подали в суд за незнання державної мови. УНІАН. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 6 березня 2012. 
  84. Олександр Пономарів: Азарова неможливо навчити українській мові. Архів оригіналу за 2 серпня 2013. Процитовано 30 липня 2013. 
  85. Биография Н. Я. Азарова в Лентапедии. Архів оригіналу за 14 червня 2011. Процитовано 10 лютого 2011. 
  86. О.Голобуцький, В.Кулик. Партійно-політичний спектр сучасної України. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 10 лютого 2011. 
  87. Пахло-Мурлан и его компания. 16 березня 2010. Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 9 лютого 2011. 
  88. Тимошенко: Майже весь уряд Януковича — українофоби. 9 липня 2010. Архів оригіналу за 12 липня 2010. Процитовано 11 лютого 2011. 
  89. Львівська міська рада вимагає звільнити українофобів Азарова, Тігіпка, Табачніка. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 11 лютого 2011. 
  90. Експерти визначили найбільш активних українофобів часів Незалежності. УНІАН. 23 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 24 травня 2012. 
  91. Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 6 серпня 2013. 
  92. «Межигір'я» Азарова. Українська правда. 22 червня 2010. Архів оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 25 червня 2010. 

Джерела та література

Посилання

Попередник: 14-й Прем'єр-міністр України
11 березня 201028 січня 2014
Наступник:
Тимошенко Юлія Володимирівна Сергій Арбузов (в.о.)
Арсеній Яценюк
Попередник: В.о. Прем'єр-міністр України
7 грудня28 грудня 2004,
5 січня24 січня 2005
Наступник:
Янукович Віктор Федорович Тимошенко Юлія Володимирівна
Попередник: Голови Державної податкової адміністрації України
1996 — 2002
Наступник:
' Кравченко Юрій Федорович
Попередник: 7-й Міністри фінансів України
26 листопада 20023 лютого 2005
Наступник:

Юшко Ігор Олегович
Пинзеник Віктор Михайлович
Попередник: 9-й Міністри фінансів України
4 серпня 200618 грудня 2007
Наступник:

Пинзеник Віктор Михайлович
Пинзеник Віктор Михайлович