Азаров Микола Янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Янович Азаров
Микола Янович Азаров
Микола Азаров, 2012

Час на посаді:
11 березня 2010 — 28 січня 2014[1]
Президент  Віктор Янукович
ПопередникЮлія Тимошенко
НаступникСергій Арбузов (в.о.)
Арсеній Яценюк

Час на посаді:
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникСтаніслав Сташевський
Віктор Пинзеник
НаступникОлександр Турчинов
Віктор Пинзеник

5-й в.о. Прем'єр-міністра України
Час на посаді:
5 січня 2005 — 24 січня 2005
ПрезидентЛеонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередниксам
НаступникОлександр Турчинов

4-й в.о. Прем'єр-міністра України
Час на посаді:
7 грудня 2004 — 28 грудня 2004
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникВасиль Дурдинець
Наступниксам

14-й Перший віце-прем'єр-міністр України, 7-й Міністр фінансів України
Час на посаді:
26 листопада 2002 — 4 лютого 2005
ПрезидентЛеонід Кучма
Віктор Ющенко
ПопередникОлег Дубина
Ігор Юшко
НаступникАнатолій Кінах
Віктор Пинзеник

Народився17 грудня 1947(1947-12-17) (71 рік)
Калуга, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьросіянин
Політична партіяКПРС (до 1991)
Партія праці (19922000)
Партія регіонів (20002014)
ДружинаЛюдмила Миколаївна Азарова
Дітисин Олексій
Професіяза фахом — геолог-геофізик
Особистий підписNikolay Azarov signature.jpg
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Пошани
Орден Дружби
azarov.ua/uk/

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Я́нович Аза́ров, уродж. Пахло́[2] (нар. 17 грудня 1947, Калуга, РРФСР, СРСР) — український політичний і державний діяч російського походження.

Прем'єр-міністр України з 11 березня 2010 до 28 січня 2014, перший віце-прем'єр-міністр та міністр фінансів України в першому (2002–2005) та другому (2006–2007) урядах Віктора Януковича. Голова державної податкової адміністрації України в 1996–2002 роках. З серпня 2015 року голова організації «Комітету спасіння України».

Один із співзасновників та колишній Голова (з 23 квітня 2010 по 28 лютого 2014)[3] Партії регіонів.[4]

З 3 червня 2014 року перебуває у розшуку СБУ[5].

Життєпис

Народився 17 грудня 1947 року в Калузі, РРФСР, СРСР. Батько — Пахло Яан Робертович (1924), гірничий інженер, естонець за національністю, народився на хуторі Лайузе в Йиґевамаа[6]; мати — Квасникова (Азарова) Катерина Павлівна (1927)[7]. За іншими даними, після шлюбу взяв прізвище дружини Людмили Азарової[8] Прізвище Азаров, як стверджує сам Микола Янович, успадковане ним від бабусі — Азарової, у якої він перебував в дитинстві на вихованні. Також, село, де він ріс, називається Азарово[9]. За іншими даними, після шлюбу взяв прізвище дружини Людмили Азарової[8]. За третьою версією, дівоче прізвище дружини Азарова — Мурлан[10] чи Мурлян, а Азарова — дівоче прізвище бабусі.[11]

Закінчив у 1970 році Московський державний університет за спеціальністю геолог-геофізик. З 1971 до 1976 року — начальник дільниці, головний інженер у тресті «Тулашахтоосушення» комбінату «Тулавугілля». В 1976–1984 роках — завідувач лабораторії, потім відділу Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. З 1984 до 1995 року — заступник директора та директор Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи.

1994–1998 рр. — народний депутат України другого скликання, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член Президії Верховної Ради України. 1995–1998 рр. — член валютно-кредитної Ради Кабінету Міністрів України. 1997 р. — член Вищої економічної Ради Президента України. 1998 р. — член Міжвідомчої комісії із питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. 1999 р. — член Координаційного комітету по боротьбі із корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Під час зустрічі з Владіміром Путіним в грудні 2003

1996 — 2002 рр. — Голова Державної податкової адміністрації України; член Координаційної ради з питань політики фінансового сектору; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України.

У 19931994 рр. був виконувачем обов'язків голови Партії праці. З листопада 2000 року — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». 5 березня 2001 року очолив Партію регіонів, а через півроку подав у відставку з цієї посади. У квітні 2003 року на 5-му з'їзді Партії регіонів обраний головою політради. 23 квітня 2010 року обраний Головою Партії регіонів України.

Листопад 2002 — 3 лютого 2005 — Перший віце-прем'єр-міністр України, міністр фінансів України. У грудні 2004 — січні 2005 (після відпустки, а згодом відставки Віктора Януковича та перед призначенням Юлії Тимошенко) в. о. Прем'єр-міністра України.

26 березня 2006 обраний до Верховної Ради за списком Партії регіонів. У серпні 2006 його знову призначено на посаду першого віце-прем'єра та міністра фінансів в уряді Віктора Януковича.

6 грудня 2006 Азаров вручив орден «За відродження України» І ступеня депутату Держдуми Росії Костянтину Затуліну, якого перед тим було оголошено персоною нон ґрата в Україні.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010, обраний за списками Партії регіонів. Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Прем'єр-міністр України

У березні 2010 р. Партія регіонів висунула Миколу Азарова кандидатом на посаду голови уряду України. 11 березня його обрано прем'єр-міністром України. За нього проголосували 242 з 450 депутатів. Виступаючи у Верховній Раді, Азаров заявив: «На минулому тижні з трибуни Верховної Ради я доповідав, в якому критичному стані залишає країну уряд Тимошенко. Якщо коротко: країна розграбована. Казна держави — порожня, економічний спад продовжується, державний борг — збільшився в три рази, бюджет на 2010 рік — відсутній. Тому нам доведеться відновлювати Україну: кожну галузь, кожен регіон, і систему управління в цілому».[12]

Україна Народний депутат України
2-го скликання
Партія праці 11 травня 1994 12 травня 1998
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 12 вересня 2006
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 11 березня 2010
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 18 грудня 2012

Микола Азаров, як повідомлялося у пресі, є одним з авторів економічної політики обох урядів В. Ф. Януковича[13][14][15]. За його власними словами, він є автором 14 бюджетів за роки незалежності України (пряма мова з ВР, грудень 2006 року)[16][17][18].

Впродовж головування економічним блоком кабінету міністрів, в Україні спостерігався значний, за оцінками експертів МВФ, зріст ВВП (112,1% в 2004 р.)[19][20]. Однак, за свідченням деяких експертів, такий значний приріст ВВП обумовлювався, зокрема, стабільним зростанням експортно-орієнтованих, сировинних галузей промисловості. В той же час, за даними Державного комітету статистики України, найбільше зростання спостерігалося в машинобудівній галузі, будівництві[21]; відзначалося швидке зростання залишків вкладів в банківський системі та двозначне зростанні інвестицій в основний капітал (131,3% 2003 р., 128,0% 2004 р., пор. 101,9% 2005 р.)[22].

Явища, які відбувалися в податковій системі України за часи головування Миколи Азарова, в опозиційній, а потім і в економічній пресі та офіційних урядових сайтах дістали назву «Азаровщина»[23][24]. У пресі та офіційних прес-релізах часто вживається як характеристика економічної та соціальної політики уряду Віктора Януковича в цілому[25][26][27][28].

Євромайдан

Країни, в яких Микола Азаров потрапив під санкції

21 листопада 2013 року уряд на чолі з Миколою Азаровим розпорядився призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.[29], що призвело до виникнення Євромайдану.

24 листопада 2013 року в інтерв'ю російському «Першому каналу» прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що на його думку під час Помаранчевої революції було «втілено технологію повалення законного уряду», натомість з Євромайданом влада «не має наміру гратися»[30]. Азаров обґрунтував рішення уряду рецесією, обсягами світової кризи, існуючими умовами фінансового ринку та економічним тиском Російської Федерації.

22 січня 2014 року назвав учасників події в центрі Києва терористами, які повинні відповісти за свої дії.[31]

28 січня 2014 подав у відставку з посади Прем'єр-міністра України.[32], яку цього ж дня затвердив президент[1]. Разом з прем'єром пішов у відставку і весь його уряд. Згідно з Конституцією України,

Уряд, відставку якого прийнято президентом, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабміну, але не довше ніж шістдесят днів.
[33][34][35]

Після відставки

Після відставки Микола Азаров покинув територію України й полетів до Австрії.

28 лютого 2014 уряди Австрії[36] й Швейцарії[37] оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.

5 березня 2014 Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів відстороненого Верховною Радою з посади Президента України Віктора Януковича, його синів Олександра і Віктора, екс-прем'єра Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, екс-генпрокурора Віктора Пшонки та його сина Артема, бізнесмена Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів.[38]

Згодом Азаров з сім'єю влаштувався в Росії, не відмовившись від українського громадянства[39].

У серпні 2015 він разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича заснував «Комітет порятунку України», що виступив з позицій російської пропаганди[40][41][42].

20 серпня 2015 року Міністерство закордонних справ України анулювало дипломатичний паспорт Миколи Азарова. Він позбавлений паспорта як особа, що «…втратила підстави для користування дипломатичним паспортом і не повернула до МЗС паспортний документ у передбачений законодавством термін».[43]

4 лютого 2016 року Апеляційний суд міста Києва постановив, що арешт пенсійного рахунку колишнього прем'єр-міністра України Миколи Азарова був незаконним. Колегія суддів вирішила, що арешт на пенсію, як соціальну виплату, з метою її конфіскації не може бути накладено[44]. Суд не звернув увагу та в матеріалах справи були відсутні данні о попередніх переплатах до пенсії Азарова. Сам, колишній прем'єр-міністр Микола Азаров, вважає злочинцями суддю і слідчих, які арештували його пенсію, про це він написав у соціальній мережі у грубій формі[45].

8 грудня 2016 року була виявлена квартира із речами прем’єра-втікача Миколи Азарова[46]. Серед речей Миколи Азарова були знайдені десятки ікон та релігійних книг, датованих 19 століттям, оригінали (відповідно до висновків експертів) творів живопису Іллі Рєпіна, Василя Тропініна та Нікоса Сафронова. А ще столове срібло, пам’ятні монети, нагородна зброя з дозволами на ім’я "прем’єра-втікача", козацька шабля та важливі документи.[47][48][49]

Звання та нагороди

Доктор геолого-мінералогічних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент Національної академії наук України (1997).

Державний службовець І рангу, радник Податкової служби І рангу, почесний працівник податкової служби.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004)[50]. Заслужений економіст України (1997)[51].

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, ІІ (1999)[52] і ІІІ (1996)[53] ступенів.

Кавалер ордена Пошани (Росія, 17 грудня 2012 року)[54], ордена Дружби (Росія, 6 грудня 2007 року)[55].

Кавалер Ордену Святого Рівноапостольного князя Володимира.

Великий командор ордена православних хрестоносців святого храму гробу Господня з врученням золотого хреста, корони, вінка і зірки (15 березня 2011)[56].

Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви (Московського патріархату) (№ 002) — вручена 4 січня 2013 року.[57]

Почесний громадянин Донецької області[58].

Почесний професор Московського державного університету [59].

Наукові праці

Автор і співавтор понад 112 наукових праць, співавтор книг: «Геологические модели золоторудных месторождений Украинского щита и Донбасса», «Все про податки».

Особисте життя

Жив на державній дачі в Конча-Заспі[60]

Захоплення: живопис та книги.

Критика

Мова

Миколу Азарова критикують за те, що він не користується українською мовою під час публічних виступів у Верховній Раді, на засіданнях Уряду, та у своїх інтерв'ю[65][66]. Іноді, однак, під час доповідей у Верховній Раді користується російськими і українськими словами одночасно:

« Стаття третя вилучена. Потім, Адаме Івановичу, и уважаемые народные депутаты, мы проголосуем статьи в той нумерации, в какой они сейчас розданы вам в материалах, а потом отредактируем и приведем у відповідність номера этих статей.[67] »

19 грудня 2006 року з ложі уряду у залі Верховної Ради України, під час обговорення державного бюджету на 2007 рік, у відповідь на репліку опозиціонерів, Микола Янович Азаров, у пориві щирого обурення, сказав народним депутатам:

« Да пошли вы. Для вас это игры, а для меня — вся жизнь. »

Показовою у відношенні володіння українською мовою була заява про складання депутатських повноважень, заповнена М. Азаровим у вересні 2006, де Микола Янович написав свою посаду, як «віце-прем'ер-міністр» (замість правильного віце-прем'єр-міністр)[68].

17 березня 2010 року віце-прем'єр Володимир Семиноженко заявив про швидкий прогрес у вивченні Миколою Азаровим української мови[69].

2 червня 2010 року у виступі на відкритті засідання Кабміну Азаров сказав: «…в країні сформувался цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів»[70].

13 лютого 2012 року на М. Азарова житель м. Лисичанськ Віталій Шведов подав позов до Вищого адміністративного суду України з вимогою скасувати постанову Верховної Ради про призначення Миколи Азарова прем'єр-міністром. Причиною позову є невідповідність Азарова вимогам законодавства в частині володіння державною мовою[71].

Відомий український мовознавець, професор Олександр Пономарів в 2013 році заявив[72]:

« Азаров — це взагалі клінічний випадок. Я більше таких не знаю. Його навчити українській мові неможливо. »

Звинувачення в українофобії

В 1992 році Азаров став одним із засновників Громадянського конгресу України[73], який проголосив своєю ідеологією захист інтересів російськомовної меншини[74] і який деякі ЗМІ визначали як «збіговисько українофобів, з якого вийшли багато діячів, які вирішили свої особисті і життєві проблеми на ниві розпалювання ненависті до нашої країни»[75].

Після приходу до влади у 2010 році, уряд Азарова і самого прем'єра активніше пов'язують з українофобією. Так, у липні 2010 Юлія Тимошенко заявила, що «майже весь уряд Януковича є українофобом. Це люди, які апріорі не люблять Україну і всі наші цінності»[76]. 16 грудня 2010 року Львівська міська рада ухвалила заяву, в якій від Президента України вимагається «відставка одіозних членів попереднього складу Кабінету міністрів, що заплямували себе проявами соціальної та національної українофобії (М. Азарова, С. Тігіпка, Д. Табачніка та ін.)»[77].

Під час опитування в серпні 2011 р. інформаційною агенцією УНІАН експертів з українофобії щодо п'ятірки найактивніших українофобів часів Незалежності[78], Леопольд Табурянський, Брати Капранови та Олександр Палій включили до цієї п'ятірки М. Я. Азарова.

Ворог преси

Прем'єр-міністр Микола Азаров разом з президентом Віктором Януковичем і міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченко стали найбільшими ворогами української преси у 2012–2013 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки.[79]

Декларація про доходи

Під час призначення Миколи Азарова на посаду прем'єр-міністра України, громадяни отримали можливість ознайомитися з декларацією про доходи Миколи Яновича. Ця декларація повністю відповідала офіційній трудовій біографії Азарова. Тобто в біографії Азарова значиться, що він ніколи не займався бізнесом, жив на одну зарплату. Отож і декларація 2009 року Миколи Яновича відповідна: ні автомобілів, ні дач, ні житлових будинків, ні великих земельних ділянок, ні серйозних рахунків в банку, лише одна квартира. Але насправді з родиною Азарова пов'язаний чималий перелік елітної нерухомості. Це — будинки, санаторії під Києвом та в Криму, які змінили власника фактично так само, як у випадку Януковича і «Межигір'я»[80]
.

Мультимедіа

Див. також

Примітки

  1. а б Янукович підписав указ про відставку Азарова та міністрів. УНІАН. 28 січня 2014. 
  2. Микола Азаров став прем'єр-міністром. Gazeta.ua. 12 березня 2010. 
  3. Рішення Політради Партії Регіонів. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 березень 2014. Процитовано 18 червня 2014. 
  4. Лідери — офіційний сайт Партії регіонів, станом на липень 2001 року
  5. Особи, які переховуються від органів влади. Процитовано 26 серпня 2014. 
  6. Азаров виявився наполовину естонцем. ТСН (Естонія). 6 жовтня 2011. 
  7. NewsYou.info. Биографии. Николай Азаров. Архів оригіналу за 14 липень 2014. Процитовано 12 липня 2014. 
  8. а б в Микола Азаров став прем'єр-міністром. Архів оригіналу за 21 січень 2013. Процитовано 12 липня 2014. 
  9. Николай Азаров. Политическая биография. Ч.1. Архів оригіналу за 24 березень 2010. Процитовано 6 березень 2012. 
  10. Выбор «тушканчиков»: Пахло-Мурлан и компания
  11. Богданова, Оксана (2 квітня 2010). Первый памятник Азарову уже установили в России. Комсомольська правда. Процитовано 2 липня 2014. 
  12. Микола Азаров: Україна для людей: робота для нової якості життя. Процитовано 5 жовтня 2015. 
  13. Дмитро Стаховський, Ольга Піцишин, Оксана Охрімчук (9 серпня 2006). Уряд скандалів і скандалістів. 
  14. Чому приречений уряд Януковича-Азарова?. Архів оригіналу за 25 березень 2008. Процитовано 7 березень 2007. 
  15. Формируется «правительство народного недоверия»?
  16. Азаровщина в дії: Коаліція «просунула» Держбюджет-2007. Архів оригіналу за 28 вересень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  17. Аналітична довідка щодо проекту держбюджету на 2007 рік, поданого урядом Януковича. 20 вересня 2006. Архів оригіналу за 31 грудень 2008. Процитовано 7 березень 2007. 
  18. Юрій Єхануров: Янукович будет працювати. Але в уряді можливі заміни. 11 червня 2008. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  19. Основні показники економічного і соціального стану України 2001–2007 роки. Архів оригіналу за 10 квітень 2010. Процитовано 7 березень 2007. 
  20. Бело-голубая разруха. Часть 2. Коля-НДС или экономический катехизис от Азарова. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 9 серпня 2011. 
  21. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України. Архів оригіналу за 4 лютий 2008. Процитовано 9 серпня 2011. 
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 квітень 2010. Процитовано 7 березень 2007. 
  23. Стенограма 36-го засідання Верховної Ради України. 28 листопада 2000. Архів оригіналу за 30 вересень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  24. Про основні події, які відбулися на пленарному засіданні Верховної Ради України 19 січня 2005 року
  25. Азаровщина лютує в бухгалтерії. Архів оригіналу за 3 березень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  26. «Азаровщина — це повне нехтування законом…»
  27. Богословська Інна Германівна Заявление в связи с подачей в отставку
  28. Стенограмма онлайн-конференции Василия Рогового. 7 грудня 2006. 
  29. Кабмін зупинив підготовку до Угоди про асоціацію з ЄС (ru). BBC World News. 12 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2013. 
  30. Н. Азаров о Евромайдане: Играться не будем (ru). 24 листопада 2013. Архів оригіналу за 25 листопад 2013. Процитовано 12 грудня 2013. 
  31. Азаров объявил активистов в центре Киева террористами (ru). 24 січня 2014. Процитовано 24 січня 2014. 
  32. Урядовий портал: Микола Азаров подав у відставку з поста Прем'єр-міністра України. 28 січня 2014. Процитовано 28 січня 2014. 
  33. АЗАРОВ ПОДАВ У ВІДСТАВКУ, УП, 28 січня 2014
  34. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 52/2014 Про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 8 липень 2014. Процитовано 2 лютий 2014. 
  35. ЯНУКОВИЧ ПРИЙНЯВ ВІДСТАВКУ АЗАРОВА, УП, 28 січня 2014
  36. Австрія заарештувала гроші міністрів Азарова й Добкіна
  37. У Швейцарії розслідують відмивання грошей сім'ї Януковича та інших «регіоналів»
  38. ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників. BBC World News. 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014. 
  39. Азаров заявив, що живе в Росії, але є громадянином України і з Януковичем не спілкується. ZIK. 17 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015. 
  40. Азаров у Москві зібрав «комітет порятунку» України із Царьовим та Олійником / ТСН, 29 липня, 15:33
  41. Азаров збирає уряд у вигнанні і створює «Комітет порятунку України» / 112 Україна, 3 серпня 2015
  42. Повод посмеяться. Зачем Москве понадобилось «альтернативное правительство Украины» / Слон, 30 июля, 17:17
  43. МЗС анулювало диппаспорти Азарова, Царьова і ще 87 екс-чиновників. http://ukranews.com. Українські Новини. 20 серпня 2015. Процитовано 22 серпня 2015. 
  44. Апеляційний суд повернув Азарову пенсію
  45. Азаров лютує через втрату пенсії: Ці негідники наді мною знущаються
  46. На Дарниці знайшли "склад" Азарова з картинами Рєпіна, зброєю і нагородами від РФ. ukranews.com. Українські новини. 2016-12-08. 
  47. У Києві знайшли "скарби Азарова" – Троян
  48. Аваков: У таємній квартирі Азарова знайшли "цікаві документи
  49. Відео дня: Фантастичні скарби Азарова і де їх знайшли. ukranews.com. Українські новини. 2016-12-08. 
  50. Указ Президента України № 1458/2004 від 9 грудня 2004 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»
  51. Указ Президента України № 1294/97 від 22 листопада 1997 року «Про присвоєння М. Азарову почесного звання „Заслужений економіст України“»
  52. Указ Президента України № 126/99 від 5 лютого 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  53. Указ Президента України № 1062/96 від 13 листопада 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  54. Указ Президента РФ № 1665 от 17 декабря 2012 «О награждении орденом Почета Азарова Н. Я.» // Официальный интернет-портал правовой информации. Государственная система правовой информации[недоступне посилання з лютий 2019](рос.)
  55. Указ Президента РФ № 1636 от 6 декабря 2007 г. «О награждении орденом Дружбы Азарова Н. Я.»[недоступне посилання з червень 2019](рос.)
  56. Азарова посвятили у лицарі. Українська правда. 15 березня 2011. Процитовано 15 березня 2011. 
  57. Митрополит Павел вручил Николаю Азарову высшую награду УПЦ // Святая Успенская Киево-Печерская Лавра, 04.01.2013 (рос.)
  58. Донбас відзначив «надзвичайні здібності» Азарова. УНІАН. 17 грудня 2007. 
  59. Родин, Илья (22 января 2009). Н.Я. Азаров – Почетный профессор Московского университета. МДУ. Процитовано 30 липня 2016. 
  60. Николай Азаров. Политическая биография. Ч.2. Архів оригіналу за 26 червень 2010. Процитовано 4 серпень 2012. 
  61. а б Азаров Николай. ДОСЬЕ :: Персональный сайт Сергея Руденко(рос.)
  62. Семейные тайны Николая Азарова. «ФРАЗА». 20 жовтня 2008. Процитовано 4 серпня 2012. 
  63. Николай АЗАРОВ: «Отечественная глупость страшнее мирового кризиса» полная версия — Политика | KP.UA
  64. Скумін, Андрій (21 січня 2012). "Служу Отєчєству": до влади масово залучають людей із російським минулим. Український тиждень. Архів оригіналу за 23 червень 2013. Процитовано 21 січня 2012. 
  65. Стенограма 27-го засідання Верховної Ради України, 23 жовтня 2003 року
  66. Стенограма 56-го засідання Верховної Ради України. 15 квітня 1997. Архів оригіналу за 30 вересень 2007. Процитовано 7 березень 2007. 
  67. Стенограма 42-го засідання Верховної Ради України, 6 грудня 2006 року
  68. Вікторович, Яна (12 вересня 2006). Янукович і його «проффесори». Чергові шедеври безграмотності. Українська правда. Архів оригіналу за 14 березня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
  69. «Асабіста» мова Азарова скоро стане взірцем?. Українська правда. 17 березня 2010. 
  70. Кровосиси Азарова Відео. 13 сек
  71. На Азарова подали в суд за незнання державної мови. УНІАН. 
  72. Олександр Пономарів: Азарова неможливо навчити українській мові
  73. Биография Н. Я. Азарова в Лентапедии
  74. О.Голобуцький, В.Кулик. Партійно-політичний спектр сучасної України
  75. Пахло-Мурлан и его компания. 16 березня 2010. Процитовано 9 лютого 2011. 
  76. Тимошенко: Майже весь уряд Януковича — українофоби. 9 липня 2010. 
  77. Львівська міська рада вимагає звільнити українофобів Азарова, Тігіпка, Табачніка. Процитовано 11 лютого 2011. 
  78. Експерти визначили найбільш активних українофобів часів Незалежності. УНІАН. 23 серпня 2011. 
  79. Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси. Процитовано 6 серпня 2013. 
  80. «Межигір'я» Азарова. Українська правда. 22 червня 2010. 

Джерела та література

Посилання

Попередник: 14-й Прем'єр-міністр України
11 березня 201028 січня 2014
Наступник:
Тимошенко Юлія Володимирівна Сергій Арбузов (в.о.)
Арсеній Яценюк
Попередник: В.о. Прем'єр-міністр України
7 грудня28 грудня 2004,
5 січня24 січня 2005
Наступник:
Янукович Віктор Федорович Тимошенко Юлія Володимирівна
Попередник: Голови Державної податкової адміністрації України
1996 — 2002
Наступник:
' Кравченко Юрій Федорович
Попередник: 7-й Міністри фінансів України
26 листопада 20023 лютого 2005
Наступник:

Юшко Ігор Олегович
Пинзеник Віктор Михайлович
Попередник: 9-й Міністри фінансів України
4 серпня 200618 грудня 2007
Наступник:

Пинзеник Віктор Михайлович
Пинзеник Віктор Михайлович