Порок
Поро́к, вада — стійка негативна моральна якість, духовна вада. Протилежність чесноті. Все, що противне істині та добру.
Термін з'явився в середньовічній етиці (П'єр Абеляр) і зазвичай зіставлявся з гріхом. Якщо гріх сприймався як вчинок і результат вибору, то порок (лат. Vitium) трактувався як аморальна схильність, яка перетворюється в згубну звичку.
За засобом здійснення порочного вчинку пороки проявляються в схильності:
- до проступків розумом (свідомістю);
- до проступків словом;
- до проступків ділом.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Порок (моральна вада) Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
|
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |