Сердюк Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сердюк.
Сердюк Ігор Олександрович
Народився 30 квітня 1983(1983-04-30) (41 рік) або 1983[1]
Хорол, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Галузь історія
Заклад Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Науковий керівник Волошин Юрій Володимирович

Сердюк Ігор Олександрович (*30 квітня 1983 року, м. Хорол, Полтавська область, УРСР) — доктор історичних наук, науковець, педагог[2].

Біографія

Народився 30 квітня 1983 року в місті Хорол на Полтавщині в сім'ї викладача. У 2000 році закінчив міську ЗОШ № 1. У 2006 році закінчив Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка (історичний факультет). Згодом у Києво-Могилянській Академії захистив дисертаційне дослідження на тему «Населення полкових міст Лівобережної України середини XVIII ст.: історико-демографічний вимір (на прикладі Ніжина, Переяслава й Стародуба)» (2010 рік). Науковий керівник — професор Юрій Волошин[3]. Викладав у школі № 26 м. Кременчук, у ПДАА. З 2009 року працює у ПНПУ. Викладає історію України та спеціальні історичні дисципліни. Докторська дисертація «Дитина й дитинство в Гетьманщині: соціально-історичний та історико-антропологічний виміри» (науковий консультант — професор Юрій Волошин) захищена в 2018 році у Спецраді Запорізького національного університету.

Є одним із провідним науковців в Україні, що розробляють ряд тем у галузі історичної демографії[4]. Неодноразово давав відкриті лекції та презентації з історичної демографії у вишах[5] та наукових закладах України[6].

Стипендіат Міжнародної Асоціації Гуманітаріїв 2010—2011 рр.[7].

І. Сердюк є відомим на Полтавщині спортивним туристом. Більше 10 років захоплюється спортивними походами переважно в гірські райони колишнього СРСР. Йому вдалося відвідати найвіддаленіші точки нашої планети. Серед них — Заполяр'я, Алтай, Забайкалля, Паміро-Алай, Кавказ, Карпати та інші регіони[8].

Основні праці

Сфера наукових інтересів: історична демографія та урбаністика Гетьманщини, останнім часом працює над вивченням дитини і дитинства в української традиційному суспільстві. Автор численних наукових праць (статей, монографій)[9], серед яких:

  • Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. Полтава: АСМІ, 2011. 304 с.
  • Генеральний опис Лівобережної України 1765—1769 рр. як джерело для вивчення історико-демографічних характеристик міського населення Гетьманщини // Гістарычная ўрбаністыка: асновы метадалогіі і крыніцазнаўчая база: зб. навук. арт. / ГрДУ імя Я.Купалы; рэдкал. І. В. Соркіна (адк. рэд.) [і інш.]. Гродна: ГрДУ, 2012. С.139–147.
  • Рец. на: Володимир Маслійчук. Дітозгубництво на Лівобережній та Слобідській Україні у другій половині XVIII ст. Харків: Харківський приватний музей міської садиби. 2008. 128 с. ISBN 978-966-7713-059. // AB Imperio. 2011. № 1. С. 362—369.
  • Дитяча смертність в містечку Яреськи Миргородського полку (за даними метричних книг другої половини XVIII ст.) // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2011. № 982: Сер. Історія. Вип.44. Спеціальний випуск. С.61–71.
  • Населення літнього віку у містах Гетьманщини (за даними Румянцевського опису 1765—1769 рр.) // Соціум. Альманах соціальної історії. Вип.9. К., 2010. С. 56–66.
  • Повторні шлюби в Гетьманщині у другій половині XVIII ст. (за даними метричної книги Христорождественської церкви містечка Яреськи Миргородського полку) // Краєзнавство. К., 2010. Ч. 3–4. С.47–55.
  • Баба-повитуха в населені ранньомодерного міста (за даними статистичних джерел) // Краєзнавство. 2009. № 3–4. С.214–221.
  • Румянцевская опись 1765—1769 г.г. как источник по демографической истории русского купечества в городах Малороссии // Историческая демография. — Москва — Сыктывкар, 2009. № 3 (4). С.19–22.
  • «Без заплаты, на харчах и одежи хозяйскихъ»: діти в населенні Лівобережного українського лівобережного міста XVIII ст. // Краєзнавство. 2009. № 1–2. С.196–204.
  • Структура населення міста Переяслава за матеріалами Генерального опису 1765—1769 р.р. (історико-демографічний аналіз) // Київська старовина. 2008. № 6. С.3–21.
  • Сердюк, Ігор. Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст. / науковий редактор Юрій Волошин. — К. : К.І.С., 2018. — 456 с. — ISBN 978-617-684-206-4.

Примітки

  1. ↑ Czech National Authority Database
  2. ↑ Кафедра історії України ПНПУ імені В. Г. Короленка
  3. ↑ Сердюк І. О. Полкові міста Лівобережної України середини XVIII ст.: історико-демографічний вимір (на прикладі Ніжина, Переяслава й Стародуба): автореф. дис … канд. іст. наук. — К. : Б.в., 2010. — 20 с.
  4. ↑ Сайт Historians.in.ua. Ігор Сердюк
  5. ↑ Семінар «Полкові та сотенні центри Гетьманщини XVIII ст.: міста чи великі села?»
  6. ↑ Альона В'язнікова, Олексій Гнипа. Про історію життя простих людей (школярів, жебраків, козаків, гончарів), які жили у Полтаві у 18 столітті відтепер можна дізнатися більше
  7. ↑ Міжнародна Асоціація Гуманітаріїв (МАГ). Переможці конкурсу 2010—2011 р.[недоступне посилання з липня 2019]
  8. ↑ Юлія Іващенко. Сьогодні усі поціновувачів активного відпочинку відзначають Всесвітній день туризму
  9. ↑ Ігор Сердюк. Бібліотека ЧТИВО
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сердюк_Ігор_Олександрович&oldid=32128444