Стороженко Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:57, 28 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (Бот: видалення з Антиукраїнська діяльність)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стороженко Андрій Володимирович
Народився 12 серпня 1857(1857-08-12)
Велика Круча
Помер після 1 січня 1926
Країна Російська імперія
Діяльність історик, славіст, публіцист, літературознавець, меценат, політик, літературознавець
Alma mater Київський університет
Галузь історик, славіст, [археограф]
Заклад Київський університет
Науковий керівник Котляревський Олександр Олександрович
Вчителі Котляревський Олександр Олександрович
Нагороди Уваровська премія

CMNS: Стороженко Андрій Володимирович у Вікісховищі

Стороженко Андрій Володимирович (12 серпня 1857(18570812) — ?) — історик і славіст, громадський діяч, родом з Пирятинщини, вихованець Київського університету (1879; учень Олександра Котляревського). Лауреат Уваровської премії.

Земський і дворянський діяч на Пирятинщині й Переяславщині; голова Переяславської Земської Управи (1886 — 92) й переяславський маршал дворянства (1912 — 16).

Член Київської Археографічної Комісії, Товариства Нестора Літописця (заступник його голови), співробітник «Київської Старини», у якій надрукував чимало документальних статей і заміток.

Головні наукові праці Стороженка присвячені історії України й Польщі 15 — 18 вв. Важливіші з них:

З інших — «Литературная история Зеленогорской и Краледворской рукописей» (1880). Стороженко був разом з братом Миколою Стороженком редактором-видавцем родинного архіву «Стороженки» (8 тт., 1902 — 10), у якому вміщено перші 2 томи «Родословника» В. Модзалевського (дальші 2 тт. були також видані братами Стороженками у 1912 — 14).

Як громадсько-політичний діяч, Стороженко стояв на позиціях українського дворянського консерватизму. Замолоду ліберал і українофіл, він згодом (особливо під впливом лівих течій новітнього українського руху), перейшов на платформу російського націоналізму з його антиукраїнським спрямуванням і став одним з лідерів київських «малоросів» («Клуб русских националистов»); автор антиукраїнської праці «Происхождение и сущность украинофильства» (1911).

Відродження української державности у 1917 Стороженко зустрів вороже (див. редагований ним зб. «Малая Русь», 1917), а на еміграції видав під псевдонімом «А. Царинный» антиукраїнський памфлет «Украинское движение» (1926).

Див. також

Джерела

Посилання