ULA
| ULA | |
|---|---|
 | |
| Тип | Приватна компанія |
| Форма власності | товариство з обмеженою відповідальністю |
| Галузь | Аерокосмічна промисловість |
| Спеціалізація | Аерокосмічна техніка |
| Засновано | 1 грудня 2006 |
| Засновник(и) | Tory Bruno (ГВД) |
| Штаб-квартира | Сентенніал[2] |
| Продукція | Delta-2, Дельта IV, Delta IV Heavy, Atlas V та Вулкан (розробл.) |
| Послуги | Виробництво космічних ракет та їх запуск |
| Виторг | 1 320 000 000 $ (2018)[3] |
| Власник(и) | Боїнг і Lockheed Martin |
| Співробітники | 2'500[1] |
| Холдингова компанія | Боїнг і Lockheed Martin |
| Член | Satellite Industry Associationd[4] |
| ulalaunch.com | |
 | |
 ULA у Вікісховищі | |
United Launch Alliance (ULA) — це спільне підприємство підрозділів двох американських компаній: Lockheed Martin Space System та Boeing Defense, Space & Security, що представляють Lockheed Martin та Boeing відповідно. Фірма створена у 2006 році, щоб займатися виробництвом та запуском у космос ракет-носіїв та космічних апаратів для Федерального уряду США. Безпосередньо урядових замовників представляють Міністерство оборони США та НАСА. Використовуючи ULA, Lockheed Martin і Boeing ціле десятиліття мали монопольне становище на ринку військових космічних запусків, аж поки у 2016 році Міністерство Повітряних сил США не підписало контракт на запуск свого супутника GPS із компанією SpaceX.[5]
Історія
United Launch Alliance була створена 1 грудня 2006 року. У грудні 2013 року фірма підписала контракт із ВПС США на обслуговування 28 запусків ракет за $11 млрд. У вересні 2014 року повідомлено про виграш конкурсу на підписання контракту на $938 млн. щодо додаткового обслуговування ракетних запусків по вже підписаним раніше контрактам.[6]
Також у 2014 році головним виконавчим директором фірми замість Michael Gass став Tory Bruno.[7] У жовтні цього ж року ULA заявила про намір реструктуризувати виробництво та зменшити вартість запуску в половину. Це було викликано конкуренцією із SpaceX. Зміни мають привабити нових замовників, не лише із військової сфери, а й з цивільної.
У червні 2017 року відомий новинний сайт Ars Technica проаналізував витрати ВПС США і з'ясував, що у 2020-'21 роках вартість кожного запуску від ULA може обійтися бюджету у$420 млн. Tory Bruno назвав це «вводом в оману». А в липні з'явилася інформація, що вартість місії STP-3 із використанням Atlas V сягає $191 млн. Це, звісно, менше, ніж сума, розрахована журналістами, але значно більше, ніж пропонує компанія-конкурент SpaceX ($90 млн за запуск). Поширювалися розмови про несправедливе надання урядом субсидій ULA.[8]
Продукція
United Launch Alliance виробляє наступні ракети-носії:
- Delta-2,
- Дельта IV,
- Delta IV Heavy,
- Atlas V,
- Вулкан — «ракета-носій нового покоління», яка розробляється із 2014 року шляхом міксу існуючих технологій Atlas V і Дельта IV для створення наступника для Atlas V, що дозволить вдвічі знизити витрати на запуск. Перший політ планується не раніше середини 2020 року. А після 2024 року існуючий другий ступінь ракети Centaur планують замінити на Advanced Cryogenic Evolved Stage[en] (ACES). Окрім стандартної функції по запуску супутників, цей ступінь може слугувати паливним танкером для космічної заправки.
_on_launch_pad.jpg)
_New_Horizons.jpg)
Стартові комплекси
Наразі ULA використовує п'ять стартових майданчиків:
- На Східному узбережжі для запуску Atlas V — LC 41[en], а для запуску Дельта IV — LC 37[en]. Обидвоє вони знаходяться на Базі ВПС США на мисі Канаверал, Флорида.
- На Західному узбережжі для запуску Delta-2 застосовують SLC 2[en], для Дельта IV — SLC 6 і для Atlas V — SLC 3E[en]. Вони знаходяться на авіабазі Ванденберг, Каліфорнія.
У 2015 році були анонсовані плани по зменшенню кількості майданчиків лише до двох одиниць до 2021 року. З них буде запускатися Вулкан.
Запуски
Сімейства ракет Atlas (від Lockheed) та Delta (від Boeing) використовуються вже більше 50-ти років для запуску на навколоземні орбіти військових, метеорологічних та супутників зв'язку. Також за їх допомоги здійснювалися запуски у глибокий космос, в тому числі міжпланетні науково-дослідницькі місії. Іноді ULA підіймає неурядові супутники.[9]
Перший запуск, що проводила ULA, відбувся 14 грудня 2006 року за допомогою ракети Delta-2. На орбіту було піднято секретний супутник USA 193, який невдовзі після запуску вийшов із ладу. У 2008 році його було знищено бойовою ракетою.[10]
2 жовтня 2015 року ULA завершила свою соту місію із Mexsat-2 на борту Atlas V.[11]
Див. також
Примітки
- ↑ а б Що ми робимо і де знаходимся. ulalaunch.com. Процитовано 3 березня 2018.(англ.)
- ↑ https://www.ulalaunch.com/contact-ula#headquarters
- ↑ SIPRI Arms Industry Database — Стокгольмський інститут дослідження проблем миру.
- ↑ https://sia.org/about-sia/sia-members-list/
- ↑ Irene Klotz (28 квітня 2016). SpaceX зруйнувала монополію компаній Boeing-Lockheed на військові космічні запуски. reuters.com. Процитовано 3 березня 2018.
- ↑ Boeing-Lockheed виграє $938 млн. від угоди щодо запуску ракет. reuters.com. 17 вересня 2014.(англ.)
- ↑ United Launch Alliance Taps a Lockheed Executive To Replace CEO Gass. Space News. 8 грудня 2014. Процитовано 7 березня 2018.[недоступне посилання](англ.)
- ↑ Berger, Eric (16 червня 2017). Бюджет ВПС показав наскільки SpaceX обрізала ціни на запуск. arstechnica.com. Процитовано 7 березня 2018.(англ.)
- ↑ Justin Ray (23 листопада 2009). Atlas 5 запускає комунікаційний супутник Intelsat. Spaceflight Now.(англ.)
- ↑ Shanker, Thom (21 лютого 2008). Бомба зруйнувала космічний супутник, що зійшов з орбіти. nytimes.com. Процитовано 7 березня 2018.(англ.)
- ↑ Graham, William (2 жовтня 2015). ULA здійснила соту місію – Atlas V запустив Morelos-3. nasaspaceflight.com.(англ.)
|
