Трактрак рудогузий
| Трактрак рудогузий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Emarginata sinuata (Sundevall, 1858)[2][3] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Luscinia sinuata Cercomela sinuata | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трактра́к рудогузий[4] (Emarginata sinuata) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Південній Африці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 15 см, вага 17-20 г. Верхня частина тіла темно-сіра, крила коричневі, за очима руді плями. Хвіст і надхвістя охристо-рожеві, на кінці хвоста широка чорна смуга у вигляді перевернутої літери V. Нижня частина тіла білувата. Очі карі, дзьоб короткий, прямий, лапи чорні. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів пера мають охристі кінчики. Вокалізації — трелі і крики «чак-чак».
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[5]
- E. s. hypernephela (Clancey, 1956) — Лесото;
- E. s. ensifera (Clancey, 1958) — південь Намібії, захід і центр ПАР;
- E. s. sinuata (Sundevall, 1858) — південний захід ПАР.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудогузі трактраки мешкають в Намібії, Південно-Африканській Республіці і Лесото. Вони живуть в сухих чагарникових заростях кару, на сухих низькотравних луках та в піщаних і кам'янистих пустищах, в прибережних районах трапляються на полях. Зустрічаються поодинці або парами. Живляться комахами, яких шукають на землі або під деревами. Рудогузі трактраки є моногамними птахами. Гніздо чашоподібне, робиться з сухої трави і листя, розміщується на землі, зазвичай під чагарником. В кладці від 2 до 4 зелених або блакитних яєць.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Emarginata sinuata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 серпня 2022
- ↑ Sundevall, Carl Jakob (1858). Kritish framstallning af fogelarterna uti äldre ornithologiska arbeten. Kungl. Svenska Vetenskapsakademiens Handlingar (швед.). Bd 2 (3): 44 note.
- ↑ Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1964). Check-list of Birds of the World. Т. 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 97.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 серпня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ian Sinclair, Phil Hockey and Warwick Tarboton, SASOL Birds of Southern Africa (Struik 2002) ISBN 1-86872-721-1
- Birds of Southern Africa
Посилання[ред. | ред. код]
- Sicklewinged chat - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |