Сичик-горобець мексиканський
| Сичик-горобець мексиканський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Glaucidium sanchezi Lowery & Newman, 1949 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Си́чик-горобе́ць мексиканський[2] (Glaucidium sanchezi) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Мексики.
Довжина птаха становить 13-16 см, враховуючи хвіст довжиною 5,1-5,7 см, вага 53 г. Самиці є дещо більшими за самців. У самців лицевий диск коричнюватий, поцяткований білими плямками, над очима короткі білі "брови". Верхня частина тіла оливково-коричнева, тім'я більш сіре, голова поцяткована білими плямками. Крила і хвіст поцятковані білими плямами і смугами. Нижня частина тіла білувата, поцяткована рудувато-коричневими смужками і плямками. Лапи оперені, дзьоб жовтувато-коричневий, очі жовті. Самиці мають переважно рудувато-коричневе забарвлення[4].
Світлоголові сичики-горобці мешкають в горах Східної Сьєрра-Мадре на північному сході Мексики, на півдні Тамауліпаса, на південному сході Сан-Луїс-Потосі та на крайній півночі Ідальго. Вони живуть у вічнозелених гірських і хмарних лісах, на висоті від 900 до 2100 м над рівнем моря. Ведуть часково денний спосіб життя. Живляться переважно комахами та іншими безхребетними, а також дрібними хребетними, зокрема ящірками. Гніздяться в дуплах дерев, часто використовують покинуті дупла дятлів. В кладці від 2 до 4 білих яєць.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція світлоголових сичиків-горобців становить від 20 до 50 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Glaucidium sanchezi.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 червня 2022.
- ↑ König, Claus; Weick, Friedhelm; Becking, Jan-Hendrik (2010). Owls of the World. Bloomsbury Publishing. с. 402. ISBN 978-1-4081-3578-5.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |