Helmablatta louisrothi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Helmablatta louisrothi
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Таргани (Blattoptera)
Родина: Nocticolidae
Рід: Helmablatta
Vidlička, Vršanský, Kúdelová, Kúdela, Deharveng & Hain, 2017
Вид: H. louisrothi
Helmablatta louisrothi
Vidlička, Vršanský, Kúdelová, Kúdela, Deharveng & Hain, 2017

Helmablatta louisrothi — вид тарганів родини Nocticolidae. Описаний у 2017 році.

Назва[ред. | ред. код]

Родова назва Helmablatta походить від слов'янського слова «гельма» — «шолом», та латинського «blatta» — «тарган». Вказує на особливості морфології таргана. Видова назва H. louisrothi вшановує ентомолога Луїса М. Рота (1918—2013), одного з найбільших дослідників тарганів 20 століття.

Поширення[ред. | ред. код]

Ендемік В'єтнаму. Виявлений лише у печері Тан-Фу.

Опис[ред. | ред. код]

Тарган має напівпрозоре тіло, яке в довжину сягає 3 мм завдовжки, маленькі очі і невеликі крила, що не призначені для польоту, та довгі крила. Тергальна залоза формує твердий шолом навколо голови тварини, який виглядає як своєрідний німб. Також у таргана на кінцівках є «клешня» і великий гак: дослідники припускають, що тарган може використовувати ці частини тіла як під час пересування на кажанів, так і в процесі спарювання. Справа в тому, що тергальная залоза виділяє секрет, який своїм запахом привертає самиць. Після того, як зацікавлена особина наближається до таргана, він, ймовірно, придавлює її тіло за допомогою шолома і «клешні», таким чином не даючи їй втекти.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Печерний вид. Живиться грибками. Використовують кажанів, щоб пересуватися всередині печери.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Novataxa [Архівовано 10 січня 2021 у Wayback Machine.]
  • Ľubomír Vidlička, Peter Vršanský, Tatiana Kúdelová, Matúš Kúdela, Louis Deharveng and Miroslav Hain. 2017. New Genus and Species of Cavernicolous Cockroach (Blattaria, Nocticolidae) from Vietnam. Zootaxa. 4232(3); 361—375. DOI: 10.11646/zootaxa.4232.3.5