LEGO-анімація

LEGO-анімація — любительське хобі, мета якого створювати анімаційні фільми за допомогою конструктора LEGO, яке розповсюдилось по всьому світу.

Загальні поняття[ред. | ред. код]

Існує два основних способи створення LEGO анімації. Перший спосіб — проста, жива зйомка (RealTime) у відео режимі камери, фотоапарата. Другий спосіб — stop motion. Stop motion або «покадрова анімація» — це спосіб LEGO анімації на основі покадрової зйомки. У подібних відео фотографується сцена, потім до неї вносяться мінімальні зміни і вона фотографується знову. Цей процес продовжується якийсь час, потім кадри переносяться в комп'ютер, там обробляються, стискаються і виходить звичайний відеофайл. Плюси подібних методів — простота у створенні спецефектів, плавності рухів і відсутність в кадрі рук чи інших пристосувань для пересування елементів сцени. Найчастіше в довгих LEGO-відео методи «покадрової анімації» і «живої зйомки» використовуються разом.

Монтаж кадрів[ред. | ред. код]

Для об'єднання окремих кадрів в цілісний "відеоряд" використовуються ті ж програми, що і для звичайного відеомонтажу. Найпопулярніші програми:

А також

Stop Motion Studio-Для мобільних пристроїв.

Та багато інших програм.

Частота кадрів[ред. | ред. код]

Важливим поняттям в будь анімації служить частота кадрів. Плавність картинки досягається при 15-24 кадр/сек. На сьогодні відео-стандартом є частота 24 кадр/сек, тобто за одну секунду показується 24 кадри. Але не всі готові знімати по 1440 фотографій заради лише однієї хвилини майбутнього фільму, тому часто жертвують плавністю на догоду тривалості, а окремі кадри розтягуються. Також для досягнення плавності деякі професійні аніматори використовують і цілих 30 кадр/сек.

Процес зйомки[ред. | ред. код]

Як і в будь-яких зйомках, для створення LEGO-фільмів використовують штативи, лампи або софіти, створюються декорації. Декораціями слугують як й будівлі з LEGO (стандартні набори або зібрані самим автором), так і ватман, картон (наприклад, із зображенням справжнього міста), можливо навіть з використанням природних матеріалів (гілки, камені). Це залежить від серйозності підходу до створення фільму і фінансових можливостей. Можна також побачити ролики, в яких всі декорації створені на комп'ютері, а персонажі накладені методом хромакей. Як альтернатива, персонажі і/або декорації створюються в 3D-редакторах: як спеціалізованих на LEGO (LeoCAD, LEGO Digital Designer, LDRaw, SR 3D Builder), так і повноцінних (3Dmax). Для того, щоб картинка в кадрі не смикалася, є два шляхи: використовувати програми для стабілізації (Adobe After Effects) або спочатку закріпити декорації і камеру. Для останнього підходять настільні, а краще підлогові штативи. Ідеальний варіант — штатив із струбциною, який кріпиться прямо за стіл (або частину декорацій) і регулюється за нахилом і висотою - тоді не страшно його ненавмисно зачепити. Для кріплення самої сцени добре підходять столярні лещата, дехто використовує скотч та пластилін. Також варто обзавестися постійним джерелом світла, щоб яскравість відеоряду не змінювалася проти вашого бажання. Використовуйте невеликі софіти або люмінесцентні лампи - вони не надають картинці жовтизни, як звичайні лампочки. Кадри можна знімати як засобами фотоапарату, так і відеокамери. Останній має ряд переваг: по-перше, при суміщенні зйомки «живим кадром» і «покадрової анімації» різниця якості картинки буде мінімальна. По-друге, для деяких відеокамер продаються спеціальні пульти ДУ, за допомогою яких знімати фотографії можна віддалено, не торкаючись самої камери або штатива.

LEGO фільми і The Lego Group[ред. | ред. код]

У 2000-му році компанія LEGO випустила спеціальну серію для любителів фільмів — Studios, ця серія протрималася аж до 2003-го і подарувала нам багато унікальних мініфігурок і готових декорацій. Найбільш примітним можна назвати набір «1349» Steven Spielberg Moviemaker Set: крім ділянки дороги і двох будівель, які (і дорога, і вдома) могли руйнуватися, оголюючи поточну лаву, в ньому також були присутні два картонних фони (нічне місто з освітленими вікнами хмарочосів, а також зруйноване місто), спеціальний фотоапарат, стилізований під LEGO і диск з монтажною програмою, що містить в собі бібліотеки звуків і текстів. Набір курирував сам Стівен Спілберг, його підпис можна побачити на кришці коробки.

У 2009 році The LEGO Group оголосило про пошук талановитих мультиплікаторів. Як з'ясувалося пізніше, найкращі були обрані, щоб створити офіційні мультики про пригоди персонажів серії «Space Police». Вони отримали доступ до складів компанії, а у відповідь зняли шедеври LEGO-анімації, якість яких ще довго буде неперевершеною.

Висновок[ред. | ред. код]

Мінус такого способу створення фільмів полягає саме в монотонності - постійно робити фотографії одну за одною, залишаючись майже нерухомим (відсутність хитання камери - один з основних компонентів вдалого фільму, а й штатив не допоможе, якщо його постійно зачіпати в пориві ентузіазму). А плюси численні і очевидні: при малих витратах можна реалізувати свій кінематографічний потенціал, втілювати найрізноманітніші ідеї та рішення (не завжди можна зняти справжній ролик, де один з героїв розрубить іншого на шматки), набратися досвіду в найрізноманітнішому монтажі. А якщо у вас є можливість знімати не одному, а разом з друзями, то всі негативні сторони сходять нанівець.