Lapis Pollae
| Камінь з Полли Lapis pollæ | |
|---|---|
 | |
| 40°30′59″ пн. ш. 15°30′19″ сх. д. / 40.51647260002777529° пн. ш. 15.50530450002777805° сх. д.Координати: 40°30′59″ пн. ш. 15°30′19″ сх. д. / 40.51647260002777529° пн. ш. 15.50530450002777805° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Місто | Полла |
| Тип | надгробок і написd |
| Засновник | невідомий магістрат |
| Побудовано | ІІ ст. до н. е. |
  Камінь з Полли Камінь з Полли (Італія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Lapis Pollae (укр. Камінь з Полли; ІІ ст. до н. е.) — історична пам'ятка, що являє собою мармуровий мильовий стовп (міліарій) з Попілієвої дороги (лат. Via Popilia),[1] що був виявлений у італійському місті Полла. На камені висічено надпис, що містить цінні відомості про римську дорогу та її будівничого, ім'я якого втрачене.
Тест написаний латиною і представляє собою елогії, що присвячені невідомому магістрату Римської республіки і розповідають про його діяльність. Надпис досліджувала низка істориків, завдяки чому він отримав назву «Елогії з Полли».[2]
Напис було виявлено наприкінці XV ст. у невеликому місті Полла, що розташоване в долині річки Танагро[ru] в області Валло-ді-Діано провінції Салерно регіону Кампанія. Камінь з надписом був вмурований у фасад міської таверни, де і залишався аж до 1934 року, коли йому було споруджено окремий кам'яний постамент.[3]
Камінь являє собою мармурову плиту висотою 70 см і шириною 74 см. Верхня частина каменю відбита і тому не зберігся початок надпису, який мав містити ім'я та посаду автора. Напис є фрагментом мильового стовпа (міліарія) з Via Popilia, на якому записані елогії, що перераховують заслуги невідомого магістрата.[3]
| Текст оригіналу | Переклад |
|---|---|
|
…viam fecei ab Regio ad Capuam et |
…побудував дорогу від Регія до Капуї та |
Текст можна розділити на п'ять частин:
- перша розповідає про будівництво дороги Регій — Капуя, мостів на ній, та розміщення міліаріїв і табеларіїв[a] уздовж дороги;
- друга повідомляє про відстані від каменю до міст Нуцерія (нині Ночера-Інферіоре) та Капуя на північ, Мурани (Морано-Калабро), Козентії (нині Козенца), Валенція (нині Вібо-Валентія), протоки і статуї (що знаходилися у місці під назвою Columna Regina[4]), Регія (нині Реджо-Калабрія) на південь. Нарешті, вказана загальна відстань від Капуї до Регія (321 миля);
- третя частина містить самовихваляння, в якому автор, як намісник Сицилії, приписує собі заслугу в поверненні 917 рабів-утікачів їхнім законним власникам;
- четверта частина інформує про роздачу хліборобам ділянок громадської землі (agro poplico), яку магістрат відібрав у пастухів;
- п'ята і остання є новиною про будівництво в цьому місці тим самим магістратом форуму та громадських будівель.
Надпис зроблений архаїчною латиною — на це вказує систематичне виділення довгих голосних (paastores, заміна i на ei у випадку його подовження), o замість u (Poplico замість publico); все це дозволяє датувати елогії ІІ ст. до н. е.[4]
Елогії з Полли вивчав цілий ряд дослідників, які висунули низку гіпотез, кому вони могли бути присвячені:[5]
| Ім'я магістрата (версія) | Автор гіпотези |
|---|---|
| Тіт Анній Луск, консул 153 до н. е. | Віторіо Бракко[it] |
| Аппій Клавдій Пульхр, консул 143 до н. е. | Ж. Вербрюгге |
| Гай Лелій Сапіенс, консул 140 до н. е. | М. Адамо |
| Публій Попіллій Ленат, консул 132 до н. е. | Теодор Моммзен |
| Тіт Анній Луск Руф, консул 128 до н. е. | Т. П. Вайзман |
| Гней Помпей Великий, консул 70 до н. е. | Ф. Каналі де Россі |
Дослідники звертають увагу, що у тексті елогії згадується Сицилія, відповідно, основною вважається версія Теодора Моммзена, оскільки вона грунтується на тому, що Публій Попіллій Ленат був пропретором провінції Сицилія у 135 до н. е.[6]
Для істориків окремою цікавинкою є повідомлення про конфлікт хліборобів і пастухів за громадські землі (Ager publicus), оскільки це одна з найбільш ранніх згадок про них. Протистояння могло бути між римськими поселенцями (повноправними громадянами), які переважно займалися обробкою землі, і місцевим населенням — луканами, що традиційно тяжіло до скотарства і не мало прав громадянства Риму. Подібні сутички були частим явищем у сер. ІІ ст. до н. е., внаслідок чого підкорені італіки виганялися зі своїх земель і перетворювалися на злиднів, поповнюючи і без того великі маси безправної бідноти.[7]
Російська дослідниця М.Н. Кіріллова вважає, що цей ager publicus міг бути землею, яка була конфіскована у луканів після закінчення Другої Пунічної війни за їх зраду і перехід на сторону Ганібала.[8]
- ↑ Табеларії — невеликі камені прямокутної форми, поставлені між мильовими стовпами.
- ↑ Lapis Pollae. studocu.com (італ.). Процитовано 28 травня 2024.
- ↑ М. Н. Кириллова, 2018, с. 545.
- ↑ а б М. Н. Кириллова, 2018, с. 546.
- ↑ а б в г М. Н. Кириллова, 2018, с. 547.
- ↑ М. Н. Кириллова, 2018, с. 548—549.
- ↑ М. Н. Кириллова, 2018, с. 548.
- ↑ М. Н. Кириллова, 2018, с. 545-546.
- ↑ М. Н. Кириллова, 2018, с. 557-558.
- М. Н. Кириллова. Элогий из Поллы: пастухи и земледельцы на ager publicus во II в. до н.э. — 2018. — Т. Вестник древней истории, № 78/3 (2018). — С. 545–560. (рос.)