Аппій Клавдій Пульхр (консул 143 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аппій Клавдій Пульхр
Народився 2 століття до н. е.
Помер 133 до н. е.[1]
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Суспільний стан патрицій
Посада цензор[1], давньоримський сенатор[d][2] і консул[2][1]
Батько Гай Клавдій Пульхр
У шлюбі з Antistia[d]
Діти Аппій Клавдій Пульхр, Claudia[d], Гай Клавдій Пульхр, Claudia[d] і Claudia Pulchra[d]

Аппій Клавдій Пульхр (186—130 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Клавдіїв. Син Гая Клавдя Пульхра, консула 177 року до н. е.

У 170 році до н. е. став членом жрецької колегії саліїв, а у 149 році — колегії авгурів.

У 146 році до н. е. Аппій став претором, а у 143 році до н. е. обрано консулом разом з Квінтом Цецилієм Метеллом. Розпочав війну проти альпійського племені саласів — спочатку зазнав невдачі, а незабаром блискуче переміг. Намагався отримати тріумф, але сенат йому відмовив. Тоді Аппій Клавдій провів самостійно тріумф та за власний рахунок. Коли йому в цьому намагалися завадити, то весталка Клавдія, донька Аппія, вскочила на колісницю переможця, що дозволило продовжити церемонію.

У 142 році до н. е. Аппій намагався здобути посаду цензора, але програв. Втім у 136 році до н. е. все ж його обрано цензором разом з Квінт Фульвій НобіліорКвінтом Фульвієм Нобіліором. Цього ж року його обрано принцепсом сенату. У 133 році до н. е. Аппій підтримав реформи Тіберія Гракха, увійшовши до числа уповноважених з розподілу землі. Цим він займався до своєї смерті у 130 році до н. е.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Антистія (179—135 роки до н. е.)

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • F. X. Ryan: Das Haupt des Appius. // Studia humaniora Tartuensia. Vol. 5, A.2, 2004. (нім.)
  1. а б в Любкер Ф. Claudii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 293–297.
  2. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3