Legio II Traiana Fortis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Legio II Traiana fortis)
Jump to navigation Jump to search
Legio II Traiana fortis
007 Conrad Cichorius, Die Reliefs der Traianssäule, Tafel VII (Ausschnitt 01).jpg
Колонна Траяна із зображенням легіону
На службі 105 — початок V століття
Країна Vexilloid of the Roman Empire.svg Римська імперія
Вид Сухопутні війська
Тип Легіон
Чисельність 5000—5500 осіб
Гарнізон/Штаб Діоцезарея
Птолемаїда
Нікополь
Салона
Великий Аполлонополь
Талісман Геркулес
Війни/битви Дакійська війна (105-106)
Парфянська війна (114—117)
Парфянська війна (162—166)
Командири
Визначні
командири
Макріан Молодший
Авреол

Commons-logo.svg Legio II Traiana Fortis у ВікіСховищі

Legio II Traiana fortis (II Безстрашний Траянів легіон) — римський легіон. Інша назва — II Германський легіон. Його ім'я присутній на монетах Вікторина, Карина та Нумеріана.

Історія[ред.ред. код]

Сформовано за наказом імператора Трана у 105 році для війни із даками. Того ж року брав участь у Другій військовій кампанії проти Дакії. Після її завершення у 106 році переміщений до Єгипту. Вперше надпис про легіон датується 5 лютим 109 року. У 114–117 роках був учасником Парфянської війни під орудою Траяна. У 117 році спрямований для придушення повстання в Юдеї, зокрема діяв у Галілеї. Згодом за імператора Адріана стояв у м. Цезарея Марітіма, де звів акведук. У 120 році спочатку стояв у Діоцезареї (сучасне м. Ципора), потім у Птолемаїді (сучасне м. Акра).

У 123 році разом з Кіренаїкським легіоном перейшов до Євфрату, де займався охорону кордонів імперії. З 125 року стояв табором в Нікополі (поблизу Олександрії Єгипетської). У 132—136 роках викликаний до Юдеї задля придушення нового великого повстання Симана бар-Кохби у цій провінції. У 136 році повернувся до Нікополя. Також окремі частини стояли у Фівах, Панополі та Суені.

У 162—166 роках — учасник Парфянської війни під загальним головуванням імператора Луція Вера. Після цього залучений до боротьби проти маркоманів у 166—170 роках. У 170 році деякий час перебував у м. Салона (Далмація). Після цього повернувся до Єгипту. Під час заколоту Авідія Кассія легіон деякий час вагався, проте звістка про здорового імператора Марка Аврелія призвела до того, до легіонери цього підрозділу разом з іншими заарештували та стратили Авідія Кассія. У 185 році від імператора Коммода отримав другу назву — Германського.

У 193 році легіон підтримав претендента на трон Песценнія Нігера, проте у вирішальний момент перейшов на бік імператора Септимія Севера, що стало вирішальним моментом у протистоянні. У 213 році за імператора Каракалли брав участь у поході проти германців. У 214 році за цього ж імператора воював проти парфян. У 218 році підтримав у боротьбі за владу Геліогабала. У 232 році легіон був учасником походу імператора Олександра Севера проти Персії.

У 260 році брав участь у поході імператора Валеріана проти Персії, згодом підтримав Макріана Старшого, а сам легіон очолив Макріан Молодший, звитяжно бився під орудою останнього при Сердиці (Фракія), проте зазнав поразки від Авреола. Після цього підпорядкувався імператору Галлієну, який відправив легіон під командуванням Авреола проти Постума, імператора Галльської імперії. Разом з Авреолом перейшов на бік Постума. Згодом служив галльському імператору Вікторину. Останній карбував золоті монети з емблемою цього легіону.

У 274 році за імператора Авреліана легіон повертається до Єгипту. Згодом вірно служив імператорам Карину та Нумеріану. У 297—298 році був частину армії імператора Діоклетіана під час африканського походу до острова Елефантіна. Слідом за цим повернувся до Нікополя (разом з Legio III Diocletiana), разом з тим окремі його підрозділи розташовувалися в інших єгипетських військових таборах — Парамбол та Верхній Аполлон. Після 400 року перебазовано до м. Великий Аполлонополь (південний Єгипет). Стає частину армії Східної Римської імперії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047–1093
  • Emil Ritterling: Legio (II Traiana). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XII,2, Stuttgart 1925, Sp. 1484–1493.