Авреліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Авреліан
Busto di Claudio II il Gotico, Brescia, Santa Giulia.jpg
Народився 9 вересня 214(0214-09-09)
Сердика
Помер 275(0275)
Кенофрурій
вбивсто
Громадянство Стародавній Рим
Діяльність політик
Титул імператор
Посада Римський імператор, давньоримський сенатор[d] і консул Римської імперії[d]
Термін 270275 роки
Попередник Квінтілл
Наступник Марк Клавдій Тацит
Дружина Ульпія Северина
Діти 1 донька
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Авреліан, Луцій Доміцій (лат. Lucius Domitius Aurelianus) (нар. 9.09.214 р. в Мезії, убитий в серпні-вересні 275 р. в Кенофруріі), римський імператор з 270 р.

Біографія[ред.ред. код]

Авреліан родом з Мезії в Іллірії, походив із незнатної сім'ї, очевидно, з родини колона. Вступивши в римське військо, Авреліан за Клавдія II став начальником кінноти і після смерті імператора був проголошений солдатами дунайських легіонів в Сірмії імператором. Перемоги, здобуті над ютунгами, сарматами, вандалами і готами, дозволили відновити дунайські кордони Імперії. Однак Авреліан був змушений в 271 р поступитися готам провінцію Дакія, більшою частиною сучасної Румунії. Вторгнення алеманнів в Італію було зупинено в 271 р у Павії. Для захисту від можливих нападів Авреліан віддав розпорядження про будівництво додаткових укріплень навколо Риму, які збереглися до наших днів т.зв. Авреліанової стіни завдовжки 18,8 км. Підкоренням Пальмірського царства Зиновія в 272-273 рр. і підпорядкуванням Галлії, узурпатор якої Тетрик в 274 р здався римлянам, Авреліану вдалося возз'єднати з Імперією майже всі області і відновити її єдність. За це Авреліан був увінчаний почесним титулом "Restitutor orbis". Для зміцнення Імперії Авреліан провів грошову реформу і ввів культ близькосхідного бога сонця (Sol invictus), який в 274 р був проголошений вищим державним божеством. Правління Авреліана підготувало розпочатий з правління Діоклетіана домінат як вираз необмеженої влади імператора. Авреліан був першим, хто офіційно іменувався паном і богом (Dominus et Deus) і носив діадему. Авреліан став жертвою змови під час походу проти персів.

Походження і ранні роки[ред.ред. код]

Авреліан народився в Іллірії, приморській області на території сучасної республіки Хорватія. Ставши римським громадянином, юнак вирішив змінити спосіб життя провінційного хлібороба на життя легіонера, чия професія була дуже шанована в Стародавньому Римі. Він з молодих років успішно почав служити в римських військах, які постійно брали участь завойовницьких походах. У 268 році Луцій Доміцій Авреліан був уже відомим в Стародавньому Римі воєначальником, який прославив своє ім'я не в одному військовому поході. Хоча, він ще не був на перших ролях в римському війську, але користувався в середовищі легіонерів чималою пошаною.

Становлення імператором[ред.ред. код]

За імператора Клавдія ілліріец зійшов на вершину військової влади. Коли почалася важка для Риму війна з готами, під його проводом опинилася вся римська кавалерія, добре навчена, озброєна і дисциплінована. Щоправда, вона не була головною силою римської армії, основу якої складали піші легіони. Готи, відчайдушно протистояли більш сильному ворогові, врешті-решт зазнали поразки. У цій війні Авреліан заслужив славу справжнього полководця. Переможна війна з готами висунула Луція Доміція Авреліана на перші ролі в Римській імперії, оскільки за його спиною стояли численні римські легіони, загартовані у війні. На початку 270 року помер імператор Клавдій, італійськими легіонами, які стояли гарнізонами на території самої Італії та в околицях Вічного міста, новою главою Риму був проголошений брат померлого імператора - Квінтіллій. Авреліана тоді не було в Римі, і він не міг вплинути на таке рішення. На той час він уже відкрито претендував на пост першої людини у величезній імперії, оскільки командував чималою військовою силою. Правління Квінтіллія було недовгим. Уже навесні цього ж 270 року солдати паннонських легіонів в Сірмії проголосили імператором свого переможного полководця Луція Доміція Авреліана, близького друга популярного імператора Клавдія. Імператору Квінтіллію не було на кого опертися в Римі, якщо не брати до уваги власних охоронців і міського гарнізону, однак до війни між суперниками справа не дійшла, хоча сторони були налаштовані дуже рішуче.


Військові походи[ред.ред. код]

Новому главі Риму відразу ж довелося зіткнутися з великими зовнішньополітичними труднощами, що дісталися йому від попередників. Імператор Авреліан в самому початку свого правління був змушений відвести римські легіони і частину колоністів з Дакії на правий берег Дунаю. Родючу Дакію захопили готи, сармати та маркомани. Авреліан поставив перед собою мету - зміцнити могутність Риму. Головним завданням нового імператора стало відновлення цілісності держави. До цього прагнув ще імператор Клавдій, але йому мало що вдалося зробити. Перш за все римська армія на чолі з Авреліаном вирушила на войовничих готів, які ніяк не бажали поступатися ненависному їм Риму. Готи пручалися армії Авреліана люто й завзято, не рахуючись ні з якими втратами. Однак на полі битви варварське військо раз по раз виявився нездатним протистояти римським легіонам під командуванням імператора і його воєначальників, що мали багатий бойовий досвід. У 270-271 роки давньоримський полководець після кількох переможних походів витіснив з прикордонної області Паннонії готів, а також вандалів, які своєю постійною готовністю до війни з Римом мало чим відрізнялися від готів. Потім почалася війна з алеманнами, які в ході переселення вторглися в римську провінцію Рецію і саму Італію. Імператор Авреліан знову продемонстрував високу військову майстерність в боротьбі з варварами. Він вщент розбив алеманнів. У тому ж 271 році війна з войовничим народом алеманнів відновилася. Імператор Авреліан завдав їм поразки в Умбрії, поблизу річки Метавр. Війни з алеманнами й іншими варварами, що зазіхали навіть на саму італійську територію, змінили зовнішній образ Вічного міста. Для захисту від них за імператорським указом були відновлені старі стіни і Рим був обнесений новою, більш потужною, фортечною стіною, що обійшлося державній скарбниці і городянам у велику суму. Нова стіна, що отримала назву Авреліанової, довжиною в 18,8 кілометрів збереглася досі. Вирішивши продовжити серію завойовницьких походів, він вирушив на Пальмірське царство, яке за царя Одената і його вдові-цариці Зенобії поширювало свою владу на більшу частину Передньої Азії і тимчасово захопило таку багату і густозаселених країну, як Єгипет. Вже в 272 році Авреліан витіснив війська Пальмірської цариці Зиновії з Малої Азії, взявши чимало міст і фортець. На початку наступного 273 року цариця Зиновія втекла зі своєї обложеної столиці з надією зібрати нові війська проти римлян. Однак втікачку затримали і доставили в римський табір. Ця звістка спонукала захисників Пальміри здатися, і вони склали перед імператорськими легіонами зброю. Луцій Доміцій Авреліан великодушно дарував цариці Зиновії прощення (що було зовсім не в дусі тієї історичної епохи) і залишив їй в правління місто Пальміру з околицями. Незабаром після оволодіння Пальмірою імператор Авреліан повів своє військо далі в похід, залишивши в місті сильний римський гарнізон. Через нетривалий час городяни на чолі з царицею Зиновія повстали і перебили залишений там переможцями гарнізон разом з чужоземним губернатором. Отримавши таку звістку, Авреліан повернув армію назад і знову захопив Пальміру, не пощадивши при цьому нікого з його жителів. Місто було зруйноване вщент. З Близького Сходу Авреліан і римські легіони повернулися до Вічного міста з величезною військовою здобиччю. Колишня Пальмірська цариця Зиновія, енергійна і честолюбна правителька, була в ланцюгах з ганьбою проведена по Риму в тріумфальному ході імператора-полководця. Також було придушено повстання ремісників-монетарів. Його прославляли тепер не тільки народ, а й сенат. Після серії блискучих перемог Луцій Доміцій Авреліан став носити почесний титул "відновника миру" в Римській імперії, громадяни якої усюди з великими почестями зустрічали свого коронованого правителя і переможного полководця. Він був улюбленим і римською армією, про благополуччя якої він дбав найбільше.


Вбивство[ред.ред. код]

У 275 р Авреліан на чолі великої армії рушив в новий східний похід - цього разу проти персів, але в дорозі, в містечку Кенофуріі, між Гераклеєю і Візантієм, він був убитий через підступи свого писаря Мнестея. Цього Мнестея імператор підозрював в якихось злочинах. Знаючи це, писар склав список осіб, нібито підозрюваних імператором, до якого поряд з іменами тих, на кого Авреліан дійсно гнівався, включив також імена тих, про кого той не думав нічого поганого. Мнестей додав до них і своє ім'я, щоб виявлене ним занепокоєння викликало більше довіри. Він прочитав список окремим особам, імена яких в ньому значилися, додаючи, що Авреліан вирішив усіх їх вбити і що вони, якщо є справжніми чоловіками, повинні подбати про власне життя. Страх опанував тими, хто заслужив кару, а скорбота - тими, хто не мав провини, так як Авреліан, здавалося, не виказував вдячності за все було зроблено йому. Раптово вони напали на правителя і умертвили його. Вплив на релігію і культуру Правління вихідця з Іллірії носило риси східного деспотизму, оскільки він не терпів навіть найменшого протиріччя його волі і рішень. Авреліан першим серед римських імператорів став носити дорогоцінну діадему як символ влади в Стародавньому Римі. На деяких монетах, що були викарбувані у римських провінціях, його величали словами "народжений бог і володар". Зробив широко поширений у військах культ Sol Invictus — Непереможного Сонця державною релігією. На честь Сонця був присвячений храм на Марсовому полі. У 274 р. імператор Авреліан оголосив неділю (день бога Сонця) єдиним і загальним для всієї імперії святковим днем. Також саме за часів його правління Різдво остаточно стали святкувати в день зимового сонцестояння.

Вплив на календар[ред.ред. код]

У 274 р. імператор Авреліан оголосив неділю (день бога Сонця) єдиним і загальним для всієї імперії святковим днем. Також саме за часів його правління Різдво остаточно стали святкувати в день зимового сонцестояння.

Джерела[ред.ред. код]

  • Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
  • Биографический указатель
  • Аврелий Виктор. "Аврелиан. О цезарях"
  • Флавий Вописк Сиракузянин. "Божественный Аврелиан ; Галлиен, История Августов." — М. : Наука, 1992
  • Зосим. Новая История
  • Сергеев, И. Римская Империя в III веке нашей эры. — Х., 1999
  • SHA, v. 2, Lipsiae, 1865; Aur Vict., Liber de Caesaribus, lib. 36, Monachii, 1892
  • Штаерман Е. M., Кризис рабовладельч. строя в зап провинциях Римской империи, М., 1957, с. 482-89
  • Homo L., Essai sur la refone de l'empereur Aurélien, P., 1904
  • Watson A. Aurelian and the third century. London, 1999
  • White, J. F. Restorer of the World: The Roman Emperor Aurelian. — Tempus Publishing, 2005
  • Грант, М. Аврелиан. Римские императоры (1998)
Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.