Нумеріан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Марк Аврелій Нумеріан
лат. Marcus Aurelius Numerius Numerianus'
NumerianusAntoninianus.jpg
Антонініан Нумеріана
Імператор Римської імперії
Початок правління: 282-283 з батьком Каром, потім до 284 з братом Каріном.
Кінець правління: 284
Попередник: Кар
Наступник: Діоклетіан
Дата народження: приблизно 253
Країна: Римська імперія
Дата смерті: листопад 284
Місце смерті: біля Хомса
Дружина: донька Арріуса Апра
Батько: Гай Марк Аврелій Кар

М́арк Авр́елій Нум́ерій Нумері́ан (лат. Marcus Aurelius Numerius Numerianus, * 253 — † 284) — римський імператор. Правив у 283-284.

Управляв імперією разом із своїм братом Каріном і мав у правлінні східну частину імперії.

Нумеріан був молодшим сином префекта преторія Кара. Після того, як Кар був проголошений імператором, він призначив Нумеріана своїм співправителем з титулом цезаря. Після початку чергової римсько-перської війни Нумеріан разом з батьком взяв участь у поході. Після смерті Кара він став августом на Сході, в той час як його старший брат Карін управляв західною частиною імперії. Незабаром після повернення з війни проти персів Нумеріан був вбитий у Малій Азії[1].

Нумеріан носив такі переможні титули: «Германський Величний», «Перський Величний» — з 283; «Британський Величний» з 284[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Проголошення цезарем[ред.ред. код]

Майбутній імператор Марк Аврелій Нумерій Нумеріан народився близько 253 чи у 254[2][1]. Про його ранню біографію нічого не відомо.

У 282 дислоковані вздовж Верхнього Дуная в провінціях Реція і Норик легіони проголосили імператором батька Нумеріана Марка Аврелія Кара, обіймавшого у той час пост префекта преторія, і почали повстання проти імператора Проба[3]. Армія Проба, яка знаходилася у паннонському місті Сірмій вирішила, що не бажає битися проти Кара, і Проб був вбитий своїми воїнами[4].

Кар, котрому на момент вступу на престол було вже шістдесят років, хотів встановити свою династію. У цілях укріплення влади у вересні 282 року Кар[5] присвоїв своїм синам титули «благороднійших цезарів» (лат. nobilissimus Caesar) і «ватажків молоді» (лат. princeps iuventutis)[4][6]. Нумеріан був молодшим з двох цезарів, не займаючи рівноправного положення з братом. Якщо Карін у 283 році був проголошений своїм батьком августом і в той же рік зайняв посаду ординарного консула разом з Каром, то Нумеріан продовжував залишатися всього лише цезарем[6]. Кар докладав зусиль, щоб утримати свою династію при владі, і тому організував брак між донькою нового префекта преторія Аррія Апра (ім'я її невідомо) і своїм молодшим сином[6].

У 283 проголосив своєю метою знищення перської держави, якою правив Бахрам II, почав похід проти персів. Кампанія полегшувалась заворушеннями у ворожій державі: Сасаніди були втягнуті в династичну кризу, що утворилася після смерті шаха Шапура I, і тому були не в змозі протистояти римській армії [6]. Імператор залишив свого старшого сина відповідати за порядок на Заході, особливо в Галлії, а сам разом з Нумеріаном і Арріем Апром відправився на Схід [3]. По дорозі Кар розгромив сарматів і квадів, за що він і його сини взяли переможні титули «Германський Величний»[2]. За інформацією істориків Іоанна Зонари, Євтропия і Феста, Кар здобув важливу перемогу над персами, захопивши Селевкію та перську столицю Ктесифон (поблизу сучасного Аль-Мадаїн в Іраку), після чого переправився на протилежний берег Тигра[7][8][9]. На честь цієї події Кар, Нумеріан і Карін взяли переможні титули «Перський Величний»[3]. Однак Кар помер в липні або на початку серпня 283 року [6], можливо, через блискавку, яка вдарила в його намет [10]. Вільям Лідбеттер передбачає, що Кар був убитий Апром з мовчазної згоди Нумеріана[6].

Правління в ролі августа і смерть[ред.ред. код]

Антонініан з портретом Нумеріана

Після смерті свого батька Нумеріан вступив на престол як август, ставши співправителем Карина, який отримав цей титул ще за життя Кара. У 283 отримав титул великого понтифіка, а в 284 став ординарним консулом разом зі своїм братом[6][1]. Незважаючи на те, що на деяких монетах Нумеріан ще присутній зі своїм колишнім титулом «Ватажок молоді», на інших обидва імператора знаходяться в рівноправному положенні [1]. Крім того, на одному бронзовому медальйоні, де Нумеріан зображений в пишному східному вбранні, можна побачити, що брати, що знаходяться поруч, звертаються з промовою до легіонерів, хоча в реальності їх поділяли великі відстані[1].

Карін швидко прибув з Галлії в Рим, де провів зиму 283/284 року, в той час як Нумеріан затримався на Сході [3]. Раптова смерть його батька поклала кінець кампанії, і римляни почали впорядкований відступ з Персії, якому перси не чинили жодних перешкод [6]. Можливо, Нумеріан припинив війну через погане передвістя, яким була смерть його батька[11], або ж він просто не мав бажання продовжувати військові дії [1]. У той час були випущені монети з написом «приборкувач світу»[1]. Однак формально війна не закінчилася, і переговори з Персією були проведені тільки на початку правління Діоклетіана в 288 році, а також після успішного походу співправителя Діоклетіана Галерія[6].

На думку деяких сучасних істориків (наприклад, італійського вченого С. Маззаріно[12]) версія про успішний відхід військ Нумеріана була римською пропагандою, метою якої було приховати поразку імператора від сасанидского царя Бахрама II, і його подальшу загибель[13]. Це припущення ґрунтується на повідомленнях Іоанна Зонара і Іоанна Малали: за інформацією Зонара Нумеріан продовжив наступ і зазнав поразки від перської армії, був узятий в полон, де з нього здерли шкіру; Малала повідомляє про те, що імператор був обложений персами в Каррах, потім був захоплений і убитий (причому так само, як і Зонара, Малала повідомляє про те, що з Нумеріана здерли шкіру)[7][14]. Але, як видно, ці події були скопійовані з обставин смерті імператора Валеріана I, що сталася за двадцять років до правління Нумеріана [15]. У 284 році Нумеріан присвоїв собі переможний титул «Британський Величний», оскільки в цей час Карін здобув кілька перемог в Британії[2].

До березня 284 досяг лише сирійського міста Емеса, а в листопаді він перебував в Малій Азії [3]. У Емесі імператор, цілком ймовірно, все ще був живий і здоровий, оскільки там він видав єдиний збережений від часів його правління рескрипт, який згодом був включений в кодекс Юстиніана[16][17]. Монета з ім'ям Нумеріана, випущена в малоазіатському місті Кізік в кінці 284 року, не дозволяє визначити його місцезнаходження [18].

Антониниан з портретом Нумериана

Незабаром після відвідування Емеси Нумеріан захворів [6]. Його наближені, в тому числі і префект преторія Аррій Апр, казали солдатам, які постійно запитували їх про стан імператора, що Нумеріан страждає від запалення очей через тривале безсоння і тому змушений пересуватися в закритих ношах, щоб берегти очі від сонця і вітру [6]. Точна причина смерті Нумеріана невідома: або він помер від хвороби, або його вбив Апр, який передбачав представити смерть імператора як природну і самому заволодіти імператорським титулом. Однак, коли армія досягла віфінського міста Нікомедія [3], трупний запах, що йшов від носилок, більше не дозволяв Апру приховувати істину [10]. Солдати розірвали штори і виявили, що імператор уже кілька днів мертвий [3].

Підсумки правління[ред.ред. код]

Апр офіційно повідомив новину про смерть Нумеріана в листопаді 284 близько Нікомедії [19], після чого префект був схоплений легіонерами. Трибуни та воєначальники 20 листопада 284 зібрали на військову раду армію для обрання нового імператора, де «по навіюванню зверху» [20], вибрали командувача імператорськими кінними охоронцями Валерія Діокла [3], незважаючи на спроби Апра заручитися їхньою підтримкою і самому стати імператором [19]. Флавій Вопіск Сіракузянін наводить такі причини такого вибору:

«Это был замечательный человек, умный, любивший государство, любивший своих подчинённых, умевший выполнять всё то, чего требовали обстоятельства того времени. Он был всегда преисполнен высоких замыслов; иногда, однако, лицо его принимало несколько жёсткое выражение, но благоразумием и исключительной твёрдостью он подавлял движения своего беспокойного сердца»[20].

Армія зібралася на пагорбах за межами Никомедії і одностайно вітала свого нового імператора [21]. Діокл, який тепер прийняв ім'я Діоклетіана, у пурпурній одежі, і у відповідь на питання про те, за яких обставин був убитий Нумеріан, витягнув з піхов свій меч і, вказуючи на префекта Преторія Аррія Апра, вразив його, вимовивши такі слова: « Ось винуватець вбивства Нумеріана!»[20]Солдати віддали перевагу вибрати одноосібним правителем імперії свого представника Діоклетіана, а не співправителя Нумеріана — Каріна (хоча Карін негайно сакралізував свого покійного брата)[1].

Нумеріан був імператором протягом приблизно чотирнадцяти місяців, але, цілком ймовірно, реально він правив протягом ще меншого проміжку часу [6]. З його біографії в «Історії Августів» видно, що захоплення Нумеріана ніяк не відповідали завданням, покладеним на імператора, тим більше в таку складну епоху кризи III століття, — він звертав свій інтерес перш за все на літературу [1].

Незабаром після смерті Нумеріана його брат був розбитий Діоклетіаном близько притоки Дунаю Морави і загинув під час битви, мабуть, від руки свого підлеглого. Вважається, що з його смертю закінчилася криза III століття і почалася епоха доміната. Обидва брати були віддані прокльону пам'яті[2]. Існує припущення, що Діоклетіан був причетний до вбивства Нумеріана, оскільки він займав важливу посаду начальника охоронців і міг запобігти вбивству імператора[22]. До того ж у результаті саме він отримав найбільшу користь від смерті Нумеріана[22]. Усі підозри впали на Апра, а коли Діоклетіан був проголошений імператором, він убив свого суперника[22]. Тому малоймовірно, що Діоклетіан не мав нічого спільного з убивством Нумеріана[22].

Особисті якості[ред.ред. код]

Ауреус з портретом Нумеріана

Флавій Вопіск Сіракузець в своїй біографії Нумеріана в «Історії Августів» захоплено про нього відгукується. За його словами:

«Нумериан обладал прекрасными нравственными качествами и действительно был достоин императорской власти. Он выдавался своим красноречием, так что ещё мальчиком публично выступал с речами; его произведения считаются замечательными, впрочем, они приближаются больше к школьным упражнениям, нежели к стилю Туллия. Рассказывают, что он был выдающимся стихотворцем и превзошёл всех поэтов своего времени. Он ведь соперничал с Олимпием Немезианом, который написал «ἁλιευτικά» «κυνηγετικά» и «ναυτικά», и блистал всеми красотами стиля. Ямбического поэта Аврелия Аполлинариса, который в своей поэме описал дела его отца, Нумериан, словно солнце, затмил своими лучами, издав своё предварительно прочитанное произведение».[23].

Крім того, біограф принцепса розповідає також і про те, що звернення, яке Нумеріан відправив сенаторам, було, за розповідями очевидців, настільки виразно складеним, що ними був випущений наказ, згідно з яким в Ульпіевой бібліотеці (побудованої архітектором Траяна Аполлодором Дамаським на форумі Траяна) встановлювалася статуя на честь імператора, проте не як імператору, а як оратору. На ній була висічена присвята: «Нумеріану Цезарю, найпотужнішому оратору свого часу»[23].

Більше ні в одному джерелі не повідомляється про особу Нумеріана [6]. Однак відомо про те, що вищезгаданий поет Олімпій Немезіан згадував у своїй праці «Кінегетіка» («Про полювання») про бажання написати епічну поему, що розповідає про діяння Каріна і Нумеріана, але цей план, напевно, так і не був запроваджений в життя [24].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Грант, 1998
  2. а б в г Jona Lendering. Numerianus (en). 2002. Архів оригіналу за 2012-12-25. 
  3. а б в г д е ж и Barnes, 1981, с. 4
  4. а б Southern, 2001, с. 132
  5. Jones, Martindale, Morris, 1971
  6. а б в г д е ж и к л м н п Leadbetter, 2001
  7. а б Иоанн Зонара. Сокращение истории. XII. 30.
  8. Евтропий. Бревиарий от основания Города. IX. 14. 1.
  9. Фест. Бревиарий деяний римского народа. 24.
  10. а б Southern, 2001, с. 133
  11. Аврелий Виктор. О цезарях. XXXVIII.
  12. Mazzarino, Santo. Antico, tardoantico ed era costantiniana. — Edizioni Dedalo, 1980.
  13. Mazzarino, 1980, с. 68
  14. Иоанн Малала. Хронография. XII.
  15. Mazzarino, 1980, с. 85—90
  16. Кодекс Юстиниана. V. 52. 2.
  17. Potter, 2004, с. 279
  18. Potter, 2004, с. 279—280
  19. а б Potter, 2004, с. 280
  20. а б в Флавий Вописк Сиракузянин. История Августов. Кар, Карин и Нумериан. XIII. 1.
  21. Barnes, 1981, с. 4—5
  22. а б в г Marcus Aurelius Numerius Numerianus (AD ca. 253 — AD 284) (en). Архів оригіналу за 2012-12-25. 
  23. а б Флавий Вописк Сиракузянин. История Августов. Кар, Карин и Нумериан. XI. 1—3.
  24. Southern, 2001, с. 285

Джерела[ред.ред. код]

  1. Аврелій Віктор. Кар, Карин и Нумериан // О цезарях.
  2. Флавій Вопіск. Кар, Карин и Нумериан // История Августов.
  3. Иоанн Зонара. От Александра Севера до Диоклетиана // * Сокращение истории.

Література[ред.ред. код]

  1. Грант М. Римские императоры. Нумериан. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 1998.
  2. Barnes, Timothy D. Constantine and Eusebius. — Cambridge, MA: Harvard University Press, 1981.
  3. Bowman, Alan K. The Cambridge Ancient History: The Crisis of Empire, A.D. 193—337. — 2004.
  4. Jones A. H. M., Martindale J. R., Morris J. The Prosopography of the Later Roman Empire. Vol. 1. A.D. 260—395. — Cambridge, MA: Cambridge University Press, 1971. — 1152 p.
  5. Leadbetter, William. Numerianus (283—284 A.D.). // An Online Encyclopedia of Roman Emperors. 2001.
  6. Mazzarino, Santo. Antico, tardoantico ed era costantiniana. — Edizioni Dedalo, 1980.
  7. Potter, David Stone. The Roman Empire at Bay, AD 180—395. — Routledge, 2004.
  8. Southern, Pat. The Roman Empire from Severus to Constantine. — London, New York: Routledge, 2001.

Посилання[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.