Мілепора
Мілепора | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Мапа поширення роду | ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
Дивитись текст | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Milleporadae (lapsus) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мілепора (Millepora) — рід гідроїдних кнідарій родини Мілепорові (Milleporidae). Родина Мілепорові (Milleporidae) характеризується сильним розвитком зовнішнього скелета, в якому відкладаються вапнякові солі; Мілепора має вигляд твердих пластинчастих колоній, схожих на корали. Поширені в теплих морях, де беруть вельми діяльну участь в утворенні коралових рифів.
Поширення[ред. | ред. код]
Мілепора поширена в багатьох морях з теплою водою. Селяться корали мілепора на коралових рифах і самі стають частиною рифів. Найголовніші місця скупчення цих тварин знаходяться у Червоному морі і трохи менше видів зустрічається у Карибському морі. Мілепори воліють селитися у прибережній зоні і практично не зустрічаються далеко від берега.
Опис[ред. | ред. код]
Мілепора являє собою тварину, зовнішній вигляд якої можна порівняти з чагарником або деревом. Тіло колонії складається з двох відділів: перший відділ — зовнішня частина колонії, яка складається з щупалець, дуже схожих на гіллястий чагарник, другий відділ розташовується усередині (під першим) і являє собою якийсь твердий клубок неправильної форми. Головний «стовбур» гілок має товщину від 10 до 15 міліметрів, а «гілки» — не більше п'яти міліметрів. Перший відділ, тобто щупальця призначені для вилову здобичі та її транспортування в другій відділ, де їжа перетравлюється.
Отруйність[ред. | ред. код]
Тіло мілепори (її верхня гілляста частина) має обпалюючі органи, схожі на органи кропиви. Дотик до гілок мілепори відкритими ділянками шкіри загрожує отриманням дуже сильного опіку. Тіла коралів меліпора дуже красиві і привертають увагу нирців, які намагаються доторкнуться до підводного дерева або відламати «гілку», щоб розглянути її уважніше. У момент зіткнення людина отримує дуже чутливий опік, по больових відчуттів його можна порівняти з опіком розпеченого металу.
На місці опіку через кілька годин з'являється пухир, який протягом декількох днів лопається, оголюючи виразку. У свою чергу виразка затягується дуже довго і болісно, а на її місці на все життя залишається помітний шрам. Опік вогняного корала не смертельний, але може викликати больовий шок і втрату свідомості, що дуже небезпечно під час занурення.
Класифікація[ред. | ред. код]
Рід містить 13 видів[1]:
- Millepora alcicornis Linnaeus, 1758
- Millepora boschmai de Weerdt & Glynn, 1991
- Millepora braziliensis Verrill, 1868
- Millepora complanata Lamarck, 1816
- Millepora dichotoma (Forsskål, 1775)
- Millepora exaesa (Forsskål, 1775)
- Millepora foveolata Crossland, 1952
- Millepora intricata Milne-Edwards & Haime, 1860
- Millepora laboreli Amaral, 2008
- Millepora latifolia Boschma, 1948
- Millepora platyphylla Hemprich & Ehrenberg, 1834
- Millepora squarrosa Lamarck, 1816
- Millepora tenera Boschma, 1948
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Peter Schuchert (2011). P. Schuchert (ред.). Millepora Linnaeus, 1758. World Hydrozoa database. World Register of Marine Species. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 2 листопада 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Fire Coral Cuts Treatment» at WebMD
- http://www.emedicinehealth.com/wilderness_fire_coral_cuts/article_em.htm
Це незавершена стаття про безхребетних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |