Червоне море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Червоне море
Баб-ель-Мандеб, Південні ворота Червого моря
Баб-ель-Мандеб, Південні ворота Червого моря
22°00′ пн. ш. 38°00′ сх. д. / 22.000° пн. ш. 38.000° сх. д. / 22.000; 38.000Координати: 22°00′ пн. ш. 38°00′ сх. д. / 22.000° пн. ш. 38.000° сх. д. / 22.000; 38.000
Розміри
Площа поверхні 438,000 km² км2
Середня глибина 490 m м
Макс. глибина 2,211 m м
Довжина 2,250 km км
Ширина 355 km км
Об'єм 233,000 km³ км3
Карта Червоне море

Commons-logo.svg Червоне море у Вікісховищі

Червоне море (араб. البحر الأحمرBahr el-Ahmar) — частина Індійського океану, між Африкою і Аравійським півостровом; Баб-ель-Мандебською протокою й Аденською затокою сполучене з океаном. На півночі має Синайський півострів, затоку Акаба і Суецьку затоку (з якої прямує Суецький канал).

Історична довідка[ред.ред. код]

Існують декілька версій походження назви Червоного моря.

Перша версія пояснює походження назви цього моря від неправильного читання семітського слова, що складається з трьох букв: «х», «м» і «р». З цих букв в стародавніх написах складено ім'я семітського народу - хим'ярити, - жили у Південній Аравії до її завоювання арабами. У стародавній південноаравійській писемності короткі голосні звуки графічно не зображувалися на письмі. Тому з'явилося припущення, що при розшифровці арабами південноаравійських написів поєднання «х», «м» і «р» було прочитано як арабське «Ахмар» (червоний).

Інша версія ставить назву моря в залежність від тієї чи іншої частини світу. В міфічних переказах багатьох народів світу сторони світу пов'язані з певними колірними відтінками. Наприклад, червоний колір символізує південь, білий - схід, чорний (в деяких народів Азії) - північ. Звідси назва «Чорне море» означає не «море з темною, чорною водою», а «море, що знаходиться на півночі». Адже турки називали це море Кара-Деніз, древні племена, що говорили на іранських мовах, - Ахшав (темне), а скіфи Тама, що також пов'язане зі значенням «темний» . Що стосується Червоного моря, то слово «червоний», мабуть, вказує на його південне розташування, а зовсім не на колір морської води.

Одне з перших описів Червоного моря склав у II столітті до н. е. грецький історик і географ Агатархід Кнідський у своїй роботі «Про червоне море (Еритрейське)». В XVI столітті допускалася назва Червоного моря: «Суецьке».

Океанографія[ред.ред. код]

Червоне море, Хургада
Пилова буря над Червоним морем
Сучасна карта Червоного моря

Загальні відомості[ред.ред. код]

Червоне море розташоване між посушливими землями, пустелями і напівпустелями, тому відноситься до внутрішніх морів. Омиває береги Азії та Африки: Єгипту, Судану, Джібуті, Еритреї, Саудівській Аравії, Ємену, Ізраїлю і Йорданії.

Площа Червоного моря дорівнює 450 тис. км²., майже 2/3 моря лежать в тропічному поясі. Об'єм води - 251 тис. км³.

За різними оцінками довжина з півночі на південь від 1932 км до 2350 км, ширина від 305 до 360. Береги порізані слабо, їх обриси в основному зумовлені скидною тектоныкою і майже на всьому своєму протязі східні і західні береги паралельні один одному.

У рельєфі дна виділяються прибережна мілина (до глибини 200 м), найбільш широка в південній частині моря, з численними кораловими і корінними островами. Островів у північній частині моря мало (наприклад: острів Тиран) і тільки південніше 17 ° пн.ш. вони утворюють кілька груп з численними островами: Дахлак в південно-західній частині моря є найбільшими, а архіпелаги Фарасан, Суакін, Ханіш поменше. Є й окремі острови - Камаран.

На півночі моря розташовуються дві затоки: Суецька і Акаба, який з'єднується з Червоним морем через протоку Ет-Тиран. До речі, по затоці Акаба проходить розлом, тому глибина цієї затоки досягає великих значень (до 1800 метрів).

Особливість Червоного моря полягає в тому, що в нього не впадає жодна річка, а річки зазвичай несуть із собою іл і пісок, істотно знижуючи прозорість морської води. Тому вода в Червоному морі кристалево чиста.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Червоного моря є результатом двох окремих мусонних сезонів, північно- східного й південно-західного мусонів. Мусонні вітри дмуть через різницю між нагрівом поверхні суші і моря. Вельми високі температури поверхні у поєднанні з високою солоністю, робить море одним з найгарячих і найсолоніших морських басейнів у світі.

Середня температура поверхні води в Червоному морі влітку становить близько 26 °C на півночі до 30 °C на півдні, Середня температура води 22 °C. Кількість опадів над Червоним морем і його берегам наднизьке — в середньому 6 мм/рік, дощі головним чином — швидкоплинні зливи. Дефіцит опадів і відсутність джерел прісної води в Червоному морі, перевищення випаровування над опадами досягає 2050 мм/рік призводить до високої солоності з мінімальними сезонними варіаціями.

Солоність[ред.ред. код]

Червоне море є одним з найсолоніших морів Світового Океану) - через відсутність надходження прісного річкового стоку, високого випаровування, відокремленість від Індійського океану вузькою Баб-ель-Мандебською протокою, вплив схем циркуляції води.

Солоність води близько 42 ‰ (у відкритому океані 34 ‰, в Чорному морі 18‰, в Балтійському всього 5 ‰).

Приливи[ред.ред. код]

В середньому приливи коливаються від 0,6 м на півночі країни біля гирла Суецької затоки і 0,9 м на півдні країни біля Аденської затоки, й коливається від 0,20 м — 0,30 м біля вузлової точки — центру Червоного моря (терен Джидда). На південь від Джидди біля Шаїаба на теренах себха затоплення сягають 3 км, на північ від Джидди в Ель-Харрар терени себха покриваються тонким шаром води на 2 км. Взимку в середньому рівень моря на 0,5 м вище, ніж влітку.

Протоки[ред.ред. код]

Біоресурси[ред.ред. код]

За якістю і різноманітності коралів, морської флори і фауни Червоного моря немає рівних в Північній півкулі. Туристичний бум, що охопив в останні роки єгипетське узбережжя Червоного моря, в значній мірі пов'язаний саме з унікальним і неймовірно багатим підводним світом цього тропічного моря, популяризацією підводного плавання.

Коралові рифи, які простягнулися вздовж усього єгипетського узбережжя, є своєрідним життєвим центром, що привертає безліч риб. Вражає різноманітність форм коралів, які можуть бути круглими, плоскими, розгалуженими, а також мати інші фантастичні форми і колірну гамму - від ніжно-жовтого і рожевого до коричневого і синього. Але колір зберігають тільки живі корали, після смерті вони втрачають м'які покривні тканини і залишається тільки білий кальцієвий скелет.

У Червоному морі широко поширені дельфіни і косатки. Цілком можлива зустріч під водою і з зеленою черепахою. Дивовижні голкошкірі подовженої форми - морські огірки - живуть на морському дні, водяться акули, вони облюбували для себе узбережжя Судану. Деякі іхтіологи та дайвери стверджують, що вдача у акул досить миролюбна, і вони вкрай боязкі. Побачивши людей, вони прагнуть скоріше ретируватися.

Мурени, пристосовані до життя на рифах, можуть досягати 3 метрів в довжину і мають досить страхітливий вигляд. Але, в основному, якщо їх не дражнити, вони не становлять небезпеки для людини. Тут можна зустріти і рибу-наполеона, що отримала свою назву через характерний виступ на голові, який нагадує головний убір французького імператора. Ці риби особливо численні у південній частині Синайського півострова. Відрізняються яскравим забарвленням риби-ангели і риби-метелики, риби-клоуни і султанки.

Геологія[ред.ред. код]

Червоне море розташовано на Рифті Червоного моря, прямуючого від Афарського трійника на півдні до трійника на півночі моря від якого прямує на північний схід Рифт Мертвого моря та на північний захід рифт Суецької затоки — що є авлакогеном. Рифт Червоного моря відокремлює (тобто й Червоне море) Африканську плиту від Аравійської. Цей розкол розпочався в еоцені, пришвидшився протягом олігоцену. Море, як і раніше, розширюється, і вважається, що море стане, з часом, океаном.

За часів третинного періоду, Баб-ель-Мандебська протока була декілька раз зачинена і Червоне море повністю випаровулась. Це могло відбутись через:

Міста[ред.ред. код]

На узбережжі Червоного моря розташовані наступні міста:

Порти[ред.ред. код]

Суец (Єгипет), Янбу-ель-Бахр, Джидда (Саудівська Аравія), Порт-Судан (Судан), Акаба (Йорданія) Ейлат (Ізраїль).

Джерела[ред.ред. код]