Свинуха тонка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Paxillus involutus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свинуха тонка

Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Тип: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Базидіоміцети (Basidiomycetes)
Порядок: Болетальні (Boletales)
Родина: Свинухові (Paxillaceae)
Рід: Свинуха (Paxillus)
Вид: Свинуха тонка
Paxillus involutus
(Batch. ex Fr. 1838)
Посилання
Вікісховище: Paxillus involutus
EOL: 155071
NCBI: 71150
MB: 191172
IF: 191172

Свинуха тонка, корбан бурий або свиняк (Paxillus involutus) — гриб з родини Свинухових.

Будова[ред. | ред. код]

Шапка 5-10(15-20) см у діаметрі, щільном'ясиста, увігнуторозпростерта, гладенька, згодом часто жилкувата, клейка, рудувато-коричнева, оливково-руда, часто м'ясо-червоно-бура-коричнева, до краю світліша. Край спочатку закручений, потім опущений, бежевий, жовтуватий. Пластинки тонкі, густі, вузькі, легко відділяються від м'якуша шапки, лимонножовті, пізніше жовтувато- або іржаво-коричневі, з анастомозами біля ніжки, від дотику буріють. Спорова маса коричнева. Спори вохряно-жовті, 8-10 Х 4-6 мкм. Ніжка 2-3 Х 1,5-3 см, іноді майже відсутня, щільна, кольору шапки або світліша. М'якуш шапки жовтий або червонувата-жовтий, у ніжці — вгорі жовтуватий, внизу коричневий, при розрізуванні на повітрі темніє, з запахом гнилої деревини.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Трапляється по всій Україні. Росте в листяних, хвойних і мішаних лісах, у садах, лісосмугах, часто групами, у червні — жовтні. Зростає свинуха на ґрунті у листяних, хвойних й змішаних лісах. На деревному субстраті свинухи більш дрібні і менш м’ясисті, ніж ті, що ростуть на ґрунті.

Свинухи люблять освітлені, просторі місця: розріджені гаї, узлісся, пронизані сонцем березняки, просіки, узбіччя доріг.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Гриб довгий час вважався умовно-їстівним, але зараз його отруйність доведено. Організм людини акумулює отруту, тому тривале вживання гриба в їжу призводить до тяжких отруєнь.[1].

На даний час гриб вважається отруйним, хоча симптоми отруєння проявляються не завжди або не зразу. Через вживання гриба трапляються смертельні випадки.

Свинуха викликає сильну алергічну реакцію. В середині 1980-х років швейцарський лікар Рене Фламмер виявив антиген свинухи, здатний вступати в хімічний зв’язок зі структурами клітинних мембран, фіксуватися на мембрані еритроцитів і провокувати тим самим аутоімунні реакції проти власних еритроцитів. Через деякий час після вживання антиген гриба запускає імунну відповідь, що полягає у виробленні антитіл, здатних пошкоджувати клітини, на мембранах яких є антигени свинухи. Руйнування еритроцитів антитілами викликає гемолітичну анемію і, як наслідок, нефропатію і ниркову недостатність через пошкодження ниркових клубочків фрагментами зруйнованих еритроцитів. Оскільки для вироблення антитіл потрібен певний час, найбільш виражена аутоімунна реакція є у людей, які багаторазово вживали гриб, особливо - у тих, які відчували після такої їжі шлунково-кишкові розлади. Чутливість людей до грибних токсинів дуже різна, але особливо чутливі діти.

Також у грибах накопичуються радіоактивні ізотопи цезію та міді. Зміст важких металів і радіоактивних ізотопів в цих грибах може в десятки або навіть в сотні разів перевищувати вміст цих же елементів у грунті.

Paxillus involutus використовують для біоіндикації радіологічного забруднення[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Костіков І. Ю., Джаган В. В., Демченко Е. М., Бойко О. А., Бойко В. Р., Романенко П. О.  Ботаніка. Водорості та гриби. — Київ, 2004. ст. 374
  2. Orlov А.А. Using of floristic classification of vegetation for evaluation of intensity of radionuclide accumulation in the system "soil-aboveground phytomass" in the forests of Ukrainian Pollesie // Ukr. Phytosoc. Col. — Kyiv, 1997. — Ser.A, Iss. 2 (7). — Р. 12-18 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 15 грудня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: Урожай, 1979.
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 154–155.
  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 38.
  • E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 156

Посилання[ред. | ред. код]