Вівчарик гансуйський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Phylloscopus kansuensis)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вівчарик гансуйський
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Вівчарикові (Phylloscopidae)
Рід: Вівчарик (Phylloscopus)
Вид: Вівчарик гансуйський
Phylloscopus kansuensis
Meise, 1933
Ареал виду     Гніздування
Ареал виду     Гніздування
Посилання
Вікісховище: Phylloscopus kansuensis
Віківиди: Phylloscopus kansuensis
ITIS: 916710
МСОП: 22732653
NCBI: 282068

Вівча́рик гансуйський[2] (Phylloscopus kansuensis) — вид горобцеподібних птахів родини вівчарикових (Phylloscopidae)[3]. Ендемік Китаю[4]. Раніше вважався підвидом золотомушкового вівчарика, однак через різницю у вокалізації і за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження був визнаний окремим видом [5].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 9-10 см. Верхня частина тіла зеленувата, надхвістя і нижня частина тіла білуваті. Над очима довгі світлі "брови", на тімені світла смуга, окаймлена з боків більш темними смугами, через очі ідуть темні смуги. На крилах світлі смуги.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Гансуйські вівчарики гніздяться в китайських провінціях Ганьсу і Цинхай. В другій половині жовтня вони мігрують на південь, імовірно, до Юньнаню, повертаються на північ наприкінці квітня. Вони живуть в широколистяних і мішаних лісах, на висоті до 3200 м над рівнем моря. Живляться переважно дрібними комахами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Phylloscopus kansuensis. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 3 червня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bushtits, leaf warblers, reed warblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 03 червня 2022.
  4. MacKinnon, John & Karen Phillipps (2000) A Field Guide to the Birds of China, Oxford University Press, Oxford.
  5. Martens, Jochen; Dieter Thomas Tietze, Siegfried Eck & Michael Veith (2004) Radiation and species limits in the Asian Pallas's warbler complex (Phylloscopus proregulus s.l.), Journal of Ornithology, 145 (3): 206-222. [Abstract only]