Pratt & Whitney
Pratt & Whitney | |
Галузь промисловості | аерокосмічне підприємство |
---|---|
Дата створення / заснування | 1925[1] |
Засновник | Френсіс Праттd |
Країна | США[2][1] |
Організаційно-правова форма | дочірнє підприємство і United Technologies |
Місце заснування | Омаха |
Власник | Raytheon Technologies Corporation |
Батьківська організація | Raytheon Technologies Corporation |
Дочірня організація | Pratt & Whitney Canada |
Є власником | Pratt & Whitney Canada |
Розташування штаб-квартири | Іст-Гартфорд і Коннектикут |
Продукція | реактивний двигун |
Кількість підписників у соціальних мережах | 155 857 і 29 400 ± 99[3] |
Офіційний сайт(англ.) | |
Pratt & Whitney у Вікісховищі |
Pratt & Whitney — американський аерокосмічний концерн, виробник авіаційних двигунів для цивільної та військової авіації, ракетних двигунів для NASA; є частиною холдингу United Technologies. Компанія входить в «велику трійку» виробників авіадвигунів разом з Rolls-Royce та General Electric. Крім авіаційних двигунів, Pratt & Whitney виробляє модульні та пересувні газотурбінні установки для промислових цілей, двигуни для локомотивів, ракетні двигуни. Компанія налічує більш ніж 35 000 працівників і обслуговує більше 9 000 клієнтів з 180 країн світу[4]
В квітні 1925, Фредерік Брант Рентшлер з Огайо, колишній менеджер Wright Aeronautical, вирішив заснувати свою власну авіаційну справу.[5] Він, з допомогою своїх компаньйонів Едварда Дідса та Гордона Рентшлера, звернувся до керівництва компанії Pratt & Whitney Measurement Systems, з метою надання йому засобів та місця для виробництва нових авіаційних двигунів його власної розробки.[5] Компанія Pratt & Whitney надала йому позику в розмірі $250,000, права на використання назви Pratt & Whitney, і площі в своїх будівлях. Це було початком підприємства Pratt & Whitney Aircraft Company.[5] Перший двигун Pratt & Whitney — Wasp, був завершений напередодні Різдва 1925 року. Wasp розвинув потужність 425 к.с. (317 кВт) під час третього тестового випробування. Він легко пройшов кваліфікаційні випробування військово-морського флоту в березні 1926 року, і в жовтні ВМС США замовили 200 двигунів. Wasp демонстрував таку швидкість, набір висоти, продуктивність та надійність, що став революцією в американської авіації.[5]
У 1929 Фредерік Рентшлер завершив співпрацю з компанією Pratt & Whitney Machine Tool і заснував корпорацію United Aircraft and Transport, яка була попередницею корпорації United Technologies. Згода дозволила Рентшлеру забрати назву з собою в нову корпорацію.
У 1971 єдиний раз в історії Формули-1 на старт вийшов болід з газотурбінним двигуном Pratt & Whitney — Lotus-56B. Втім в жодній з трьох гонок успіху домогтися не вдалося. Єдиний фініш був на рахунку майбутнього дворазового чемпіона Ф1 Емерсона Фіттіпальді — 8 місце в Гран-Прі Італії.
2 серпня 2005 придбала компанію з виробництва космічних двигунів Rocketdyne у корпорації Боїнг та перейменувала компанію в Pratt & Whitney Rocketdyne, Inc.
- JT3D/TF33[en]
- JT4A[en]
- JT8D
- JT9D[en]
- JT12/J60[en]
- PW1000G[en]
- PW2000/F117[en]
- PW4000
- PW6000[en]
- GP7200
- International Aero Engines V2500[en]
- J42 (JT6)[en] (Rolls-Royce Nene)
- J48 (JT7)[en] (Rolls-Royce Tay)
- J52 (JT8A)[en]
- J57 (JT3C)[en]
- TF33 (JT3D)[en]
- J58 (JT11D)[en]
- J75 (JT4A)[en]
- TF30 (JT10)[en]
- F100 (JTF22)
- F119[en] (PW5000)
- F135[en] (розвинений від F119)
- PW1120[en] (розвинений від F100)
- Pratt&Whitney R-1340[en] (Wasp)
- Pratt&Whitney R-1690[en] (Hornet)
- Pratt&Whitney R-985[en] (Wasp Junior)
- Pratt&Whitney R-1535[en] (Twin Wasp Junior)
- Pratt & Whitney R-1830 Twin Wasp
- Pratt&Whitney R-2000[en] (Twin Wasp)
- Pratt&Whitney R-2180[en]
- Pratt & Whitney R-2800 Double Wasp
- Pratt&Whitney R-4360[en] (Wasp Major)
- Pratt & Whitney GG3/FT3
- Pratt&Whitney GG4/FT4[en]
- Pratt & Whitney FT8
- ↑ а б ROR release v1.27 — v1.27 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.8071924
- ↑ Open Funder Registry — doi:10.13039/100004684
- ↑ YouTube Application Programming Interface
- ↑ Pratt & Whitney: An Overview web page [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.], Pratt & Whitney
- ↑ а б в г Fernandez, 1983, с. 23—53, Chapter 2.
- Офіційний сайт [Архівовано 5 липня 2008 у Wayback Machine.]