Principe Amedeo (1874)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Броненосець «Прінчіпе Амадео»
Історія
Королівство Італія
Назва: «Прінчіпе Амадео»
Будівник: «Cantiere navale di Castellammare di Stabia»
Закладений: серпень 1865 року
Спуск на воду: 15 січня 1872 року
Прийнятий: 16 грудня 1874 року
Списаний: Виключений зі складу флоту у 1895 році, зданий на злам
Основні характеристики
Тип: Броненосець
Водотоннажність:
  • 5 863 т (стандартна)
  • 6 117 т (повна)
Довжина: 79,73 м
Ширина: 17,4 м
Осадка: 7,9 м
Потужність: 6 117 к.с.
Двигуни:
  • 6 парових котлів
  • 1 парова машина
Швидкість: 10,2 вузлів
Дальність
плавання:
1 780 миль на швидкості 10 вузлів
Екіпаж: 548
Озброєння:
  • 6 x 254-мм гармат
  • 1 x 279-мм гармата
Бронювання:
  • Пояс: 221 мм
  • Каземат: 140 мм
  • Бойова рубка: 61 мм

«Прінчіпе Амадео» (італ. Principe Amedeo) - броненосець однойменного типу Королівських військово-морських сил Італії другої половини 19-го століття.

Історія створення[ред. | ред. код]

Броненосець «Прінчіпе Амадео» був закладений у серпні 1865 року на верфі «Cantiere navale di Castellammare di Stabia». Спущений на воду 15 січня 1872 року, вступив у стрій 16 грудня 1874 року.

Свою назву отримав на честь принца Амадея I.

Історія служби[ред. | ред. код]

Вже будучи застарілим на момент вступу у стрій, «Прінчіпе Амадео» служив у Італійській колоніальній імперії, подекуди брав участь у маневрах флоту.

Під час маневрів флоту у 1885 році «Прінчіпе Амадео» був флагманом «Східної ескадри», куди входили також броненосець «Кастельфілардо», крейсер «Амеріго Веспуччі» та чотири міноносці. «Східна ескадра» захищалась від атаки «Західної ескадри», імітуючи відбиття французького нападу на Сардинію.

У 1888-1889 роках «Прінчіпе Амадео» був штабним кораблем сил, розташованих у Таранто. На той момент на кораблі були встановлені шість 76-мм гармат, шість кулеметів та два торпедні апарати.

28 березня 1895 року корабель був виключений зі складу флоту, і використовувався як склад боєприпасів в Таранто. Зрештою, він був розібраний на метал у 1910 році.

Література[ред. | ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
  • Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]