Ruggiero di Lauria (1888)
 Броненосець «Руджеро ді Лаурія» на картині Едуардо де Мартіно
| |
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Назва: | Броненосець «Руджеро ді Лаурія» |
| Будівник: | Regio Cantiere di Castellammare di Stabia |
| Закладений: | 3 серпня 1881 року |
| Спуск на воду: | 9 серпня 1884 року |
| Прийнятий: | 1 лютого 1888 року |
| Потоплений: | 1943 рік |
| Знятий: | 1909 рік |
| Доля: | Зданий на злам у 1946 році |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець |
| Водотоннажність: |
|
| Довжина: | 105,9 м |
| Ширина: | 19,8 м |
| Осадка: | 8,7 м |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 16 вузлів |
| Дальність плавання: | 4 500 миль |
| Екіпаж: | 506 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
«Руджеро ді Лаурія» (італ. Ruggiero di Lauria) - броненосець однойменного типу Королівських військово-морських сил Італії кінця 19 сторіччя.
Історія створення[ред. | ред. код]
Броненосець «Руджеро ді Лаурія» був закладений 3 серпня 1881 року на верфі «Cantiere navale di Castellammare di Stabia» (Кастелламмаре-ді-Стабія). Спущений на воду 9 серпня 1884 року, вступив у стрій 1 лютого 1888 року.
Свою назву отримав на честь адмірала Руджеро Лаурія.
Історія служби[ред. | ред. код]
Після вступу у стрій «Руджеро ді Лаурія» увійшов до складу 1-ї Дивізії Активної ескадри, куди також входили флагман «Лепанто», торпедні крейсери «Еурідіче» і «Монцамбано», а також чотири міноносці. Під час маневрів 1893 року відпрацьовувалось відбиття атаки французького флоту на італійський флот.
У 1895 році «Руджеро ді Лаурія», броненосець «Сарденья» та торпедний крейсер «Партенопе» були включені до складу 2-ї дивізії Резервної ескадри, яка базувалась у Ла-Спеції. Того ж року «Руджеро ді Лаурія» у складі ескадри італійських кораблів здійснив візит у Спітгед, Велика Британія. Наступного року ця ж ескадра здійснила візит у Німеччину на Церемонію відкриття Кільського каналу.
У лютому 1897 року Великі держави сформували Міжнародну ескадру у складі кораблів італійського, австро-угорського, французького, британського, німецького та російського флотів, які втрутились у повстання греків Криту проти панування Османської імперії. У складі цієї ескадри перебував також «Руджеро ді Лаурія».
Надалі «Руджеро ді Лаурія» почергово перебував у складі як Активної ескадри, так і Резервної, коли корабель більшу частину року перебував у порту, без виходів у море, і зі скороченим екіпажем.
У 1900 році на кораблі були додані по 29 малокаліберних гармат (2 x 75-мм гармати, 10 x 57-мм гармат та 17 x 37-мм гармат).
У 1909 році корабель був виключений зі складу флоту. Він був перейменований на «GM45» і використовувався як плавучий склад палива у Ла-Спеції. У 1943 році він був потоплений під час нальоту авіації союзників. У 1946 році рештки корабля були підняті та здані на злам.
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ruggiero di Lauria (1888)
- Броненосець «Руджеро ді Лаурія» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] (італ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
