Psophodidae
| Psophodidae | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_small.jpg) Батіжник світлочубий (Psophodes cristatus)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Psophodidae — родина горобцеподібних птахів. Містить 6 видів.
Традиційно представників Psophodidae (роди Androphobus та Psophodes) разом з родами Cinclosoma, Ptilorrhoa, Ifrita, Eupetes та Melampitta об'єднували у родині флейтистових (Eupetidae). Дослідження 2007 та 2009 років показали, що роди Androphobus, Psophodes, Cinclosoma, Ptilorrhoa не є близькі з родом Eupetes, тому їх виокремили спершу в родину Cinclosomatidae, але майже відразу Androphobus та Psophodes виділили до родини Psophodidae. Деякі автори все ж зближують ці чотири роди в одній родині, тоді пріоретитною має бути назва Psophodidae.[1]
Psophodidae поширені в Австралії та на заході Нової Гвінеї. Трапляються в різноманітних середовищах: від тропічних лісів до посушливого бушу.[2]
Птахи завдовжки 19–31 см. Забарвлення оливково-зелене або коричневе. На голові мають гребінь.[2]
Наземні птахи, літають неохоче, воліють бігати. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними, на який полюють на землі. Зрідка можуть поїдати насіння. Гніздо у формі чашки будують серед чагарників або на землі. Відкладають два-три яйця.[3]
- Рід Зелений флейтист[4] (Androphobus)
- Флейтист зелений[4] (Androphobus viridis)
- Рід Батіжник[4] (Psophodes)
- Батіжник світлочубий[4] (Psophodes cristatus)
- Psophodes leucogaster
- Батіжник вусатий[4] (Psophodes nigrogularis)
- Батіжник західний[4] (Psophodes occidentalis)
- Батіжник чорночубий[4] (Psophodes olivaceus)
- ↑ Christidis, Les & Walter Boles (2008) Systematics and Taxonomy of Australian Birds, CSIRO Publishing.
- ↑ а б Pizzey, Graham & Frank Knight (1997) Field Guide to the Birds of Australia, HarperCollins, London, UK.
- ↑ Perrins, Christopher, ed. (2004) The New Encyclopedia of Birds, Oxford University Press, Oxford.
- ↑ а б в г д е ж Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
