Simosthenurus occidentalis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Simosthenurus occidentalis
скелет S. occidentalis
скелет S. occidentalis
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хребетні (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Сумчасті (Marsupialia)
Ряд: Кускусоподібні (Phalangeriformes)
Родина: Кенгурові (Macropodidae)
Підродина: Sthenurinae
Рід: Simosthenurus
Вид: S. occidentalis
Біноміальна назва
Simosthenurus occidentalis
Glauert 1910
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 2493644
Fossilworks: 248589

Simosthenurus occidentalis — викопний вид сумчастих ссавців родини Кенгурові (Macropodidae).

Належить до роду Simosthenurus, який також називають короткомордим кенгуру. Це вимерлий рід мегафауни Австралії, зокрема Тасманії, жили в плейстоцені — голоцені. Вивчення викопних решток роду Simosthenurus дозволило виділити такі нові підродини викопних тварин Австралії: Sthenurinae, Macropodinae і Lagostrophinae. Рід Simosthenurus належить до Sthenurinae.

Два найбільш документованих члени роду є Simosthenurus: S. maddocki і S. occidentalis, описано ще низка видів.

Історія дослідження[ред. | ред. код]

Остеологічна інформація (переважно знахідки були здійснені в печерах) дає підстави вважати, що Simosthenurus є частиною тієї ж родини сумчастих, що і сучасні кенгуру. Проте, сучасні кенгуру належать до стопоходячих, що використовують стрибки як засіб пересування, в той час як Simosthenurus були двоногими, що під час ходіння використовували стиль пересування аналогічний щодо гомінідів. Хоча види роду Simosthenurus були не вищі, ніж більшість видів сучасних видів кенгуру, їх міцні кістки, широкий таз, довгі передні кінцівки і коротка шия були унікальними пристосування до їх способу життя. У них були задні ноги з маленькими копитоподібними кігтями, що більш типово для тварин, пристосованих до переміщення на відносно плоскій місцевості. Simosthenurus сильно відрізняється від інших видів кенгуру і вимерли не лишивши нащадків. Проте, цілком можливо, що їх близький родич — смугастий кенгуру, що в даний час живе невеликими ізольованими популяціями на островах біля узбережжя Західної Австралії.

Види роду Simosthenurus[ред. | ред. код]

S. maddocki S. occidentalis S. antiquus S. baileyi S. brachyselenis S. eurykaphus S. pales S. tirarensis S. orientalis

Характеристика Simosthenurus occidentalis[ред. | ред. код]

Була проаналізована мітохондріальна ДНК Simosthenurus occidentalis з кісток з печер Тасманії. Радіовуглецевий метод дозволив датувати ці кістки часом між 46 000 і 50 000 років тому. Послідовності ДНК, отримані в цьому дослідженні, були набагато давнішими, ніж будь-які інші ДНК з австралійських викопних тварин, які раніше досліджувались.

Simosthenurus occidentalis належав до листогризучих сумчастих, мав розмір більший ніж у сучасного сірого кенгуру, за оцінками, становив близько 118 кг, а й були і більші за розміром і масою екземпляри. По будові кінцівок суттєво відрізняється від сучасних кенгуру. Судячи по всьому часто ставав на диби на задніх кінцівках для того, щоб дістати високі гілки дерев і дотягти їх до рота. Використовував потужні щелепи для розмелювання жорсткого листя та гілок.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Llamas; et al. (2014). «Late Pleistocene Australian Marsupial DNA Clarifies the Affinities of Extinct Megafaunal Kangaroos and Wallabies». Molecular Biology and Evolution 32 (3): 574—584. doi:10.1093/molbev/msu338.
  • Prideaux, Gavin J.; Warburton, Natalie M. (2010). «An osteology-based appraisal of the phylogeny and evolution of kangaroos and wallabies (Macropodidae: Marsupialia)».Zoological Journal of the Linnean Society 159 (4): 954—987. doi:10.1111/j.1096-3642.2009.00607.x.
  • Janis, CM; Buttrill, K; Figueirido, B (2014). «Locomotion in Extinct Giant Kangaroos: Were Sthenurines Hop-Less Monsters?». PLoS ONE 9 (10).doi:10.1371/journal.pone.0109888.
  • «Extinct Animals- Simosthenurus occidentalis». http://web.archive.org/. Archived from the original on September 5, 2007. Retrieved 2015-10-29. External link in|website= (help)
  • «DNA Sheds Light on Mysterious Giant Kangaroo». Retrieved 2015-10-29.
  • Gillespie, Richard; Camens, Aaron B.; Worthy, Trevor H.; Rawlence, Nicolas J.; Reid, Craig; Bertuch, Fiona; Levchenko, Vladimir; Cooper, Alan (2012-03-22). «Man and megafauna in Tasmania: closing the gap». Quaternary Science Reviews 37: 38–47. doi:10.1016/j.quascirev.2012.01.013.
  • Cosgrove, Richard; Field, Judith; Garvey, Jillian; Brenner-Coltrain, Joan; Goede, Albert; Charles, Bethan; Wroe, Steve; Pike-Tay, Anne; Grün, Rainer (2010-10-01)."Overdone overkill — the archaeological perspective on Tasmanian megafaunal extinctions". Journal of Archaeological Science 37 (10): 2486—2503.doi:10.1016/j.jas.2010.05.009.
  • Webb, Steve (2008). «Megafauna demography and late Quaternary climatic change in Australia: A predisposition to extinction». Boreas 37 (3): 329—345.doi:10.1111/j.1502-3885.2008.00026.x.