Синиця білолоба
| Синиця білолоба | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Sittiparus semilarvatus (Salvadori, 1866) | ||||||||||||||
 | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Cyanistes semilarvatus Poecile semilarvatus | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Синиця білолоба[2] (Sittiparus semilarvatus) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae).
Поширення[ред. | ред. код]
Ендемік Філіппін. Поширений на островах Лусон (підвид snowi — на півночі Сьєрра-Мадре, номінальний підвид semilarvatus — у центральній і південній частині Сьєрра-Мадре та в кількох інших місцях на півдні та заході) та Мінданао (підвид nehrkorni відомий з близько восьми місцевостей). Мешкає у тропічних лісах і на узліссях, а також у вторинних лісах, іноді чагарниках, на висоті до 1150 м над рівнем моря. На південно-східному Мінданао цих птахів спостерігали на висоті 350 м над рівнем моря в вирубаному лісі та прилеглих соснових лісах. Білолобі синиці живуть поодинці або парами, рідко групами до 10 особин, іноді змішаними стадами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2017). Sittiparus semilarvatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
