Стейн Мерен
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
| Стейн Мерен | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
16 травня 1935[1][2] Осло, Норвегія | |||
| Помер |
28 липня 2017[3][4][…] (82 роки) Осло, Норвегія[5] | |||
| Країна |
 Норвегія | |||
| Діяльність | письменник, художник, поет, драматург, унаочнювач | |||
| Сфера роботи | література[6], поезія[6], драма[6] і образотворче мистецтво[6] | |||
| Alma mater | Університет Осло | |||
| Жанр | поезія | |||
| Нагороди |
| |||
|
| ||||
Стейн Мерен (16 травня 1935, Осло — 28 липня 2017, Осло) — норвезький письменник та художник.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син дантиста Хаакона Мерен (1910—1938) та Сольвейг Марі Клавенесс Бйерке (1908—1955), пізніше всиновлений Ейнар Фріс Яррой. Вивчав природничі науки в Осло та Мюнхені, англійську мову та літературу в Кембриджському університеті, а згодом філософію та історію релігій в Осло.
Творчість[ред. | ред. код]
Письменник[ред. | ред. код]
Як письменник він писав переважно вірші, а також романи, есе та п'єси. Дебютував збіркою поезій Gjennom stillheten en natt 1960 року.
Його дебют як драматурга відбувся п'єсою Narren og hans hertug, прем'єра якої відбулася в Національному театрі та отримала схвальні відгуки. Режисером був Пер Бронкен, музику для вистави писав Фінн Лудт, хореографією танцю був Едіт Роджер. Відправною точкою для Мерен були ігри за владу та інтриги пізнього Середньовіччя, і він категорично відкидав ідею, що п'єсу слід розглядати як коментар до сучасного суспільства. Телеканал NRK показав репортажі з вистави в культурному журналі Teaterspeilet у січні 1969 року і повідомив, що критики охарактеризували прем'єру як «велику і багатообіцяючу подію».
Основною темою у творчості Мерен є стосунки між природою та свідомістю. На ранньому етапі відчувається відчай через нездоланну прірву між людською свідомістю та рештою природи. Починаючи зі збірки Aurora Det Niende Mørke (1969), він, здається, знаходить рішення, наголошуючи на поезії та міфі як на місці, де природа може усвідомити себе.
З 1980-х років у віршах з'являється більш похмура тональність. Хвороба і смерть тепер стають мотивами, а колишні мотиви, такі як дитинство і кохання, набувають забарвлення скорботи і кризи. Тепер часто зображується кохання, що минуло.
У своїх есеях, а також у двох романах De utydelige і Titanene, він займався культурною критикою, критикуючи політизацію мистецтва в 1970-х роках, а також планове і патронажне суспільство соціал-демократії. Одним із найвідоміших його віршів є вірш про кохання Jeg holder ditt hode зі збірки Mot en verden av lys (1963).
Наприкінці життя Мерен захворів на хворобу Паркінсона. «Після мене нічого не залишиться», — сказав він і спалив усі сліди чернеток і незавершених віршів. Але залишилося після нього понад 30 поетичних збірок.
Художник[ред. | ред. код]
Його художній дебют був у 1993 році. В Galleri Haaken в Осло були виставлені його картини, а також він опублікував кілька книг, в яких поєднав вірші та малюнки, наприклад, Kjærlighetsdikt (1997).
Бібліографія[ред. | ред. код]
- 1960 Gjennom stillheten en natt, поезія
- 1961 Hildring i speil, поезія
- 1962 Alene med en himmel, поезія
- 1963 Mot en verden av lys, поезія
- 1965 Gobelin Europa, поезія
- 1966 Tids Alder, поезія
- 1966 Samtidsmuseet og andre tekster, ессе
- 1967 Vind Runer, поезія
- 1968 Narren og Hans hertug, eller Stykket om fløytespilleren Hans van Nicklashausen og hans møte med stratenplyndrerne, п'єса
- 1969 Aurora det niende mørke, dikt og prosatekster
- 1970 Maskinen og menneskekroppen — en pastorale, ессе
- 1971 Kongespillet — avviklingen av en myte, поезія і проза
- 1972 De utydelige. En europeisk roman, роман
- 1973 Den store frigjøringen eller hva som hendte meg på siste sommerseminarium en dag jeg forsøkte å krype ut av sangkassen min, повість
- 1973 Dikt for enhver som våger, поезія
- 1974 Kunstens vilkår og den nye puritanismen, ессе
- 1975 De utydelige: en europeisk roman — 2. omarbeidede utg, роман
- 1975 Menneske bære ditt bilde frem, поезія
- 1975 En rytter til fots. Åpent brev til kulturister av alle slag, ессе
- 1975 Titanene: en europeisk, роман
- 1976 Den store søndagsfrokosten, п'єса
- 1976 Det opprinnelige landskapet, вибрана поезія
- 1977 Myten og den irrasjonelle fornuft, ессе
- 1977 Det trettende stjernebilde, поезія
- 1979 Vintersolhverv, поезія
- 1980 50 60 70 80, ессе
- 1981 Den usynlige regnbuen, поезія
- 1982 Galakse, тексти з ілюстраціями Кая Ф'єля
- 1982 Samlede dikt 1960—1967
- 1983 Timenes time, поезія
- 1984 Her har du mitt liv, ессе
- 1986 Corona. Formørkelsen og dens lys, збірка поезій
- 1987 Vår tids bilde som entropi og visjon. 5 postmoderne essays
- 1989 Det andre lyset, поезія
- 1989 Fortapt i verden. Syngende, поезія
- 1990 Skjul og forvandling, поезія
- 1991 Arne Nordheim. Og alt skal synge, фестшрифт
- 1992 Nattsol, поезія
- 1992 Det forseglede budskap. Et essay om jeg-dannelse i lys av postmodernisme, mystikk og kjønnsroller
- 1993 Dikt i bilder, поезія й малюнки
- 1994 Evighet, vårt flyktigste stoff, поезія
- 1996 Hotel Memory, поезія
- 1998 Nattmaskin, поезія
- 1999 Utvalgte dikt, поезія
- 1999 Kjærlighetsdikt, поезія й малюнки
- 2000 Ark, поезія
- 2001 Ord av Stein Mehren
- 2002 Den siste ildlender, поезія
- 2004 Imperiet lukker seg, поезія
- 2004 Samlede dikt 1973—1979
- 2005 Nye bilder, tidlige dikt, поезія й малюнки
- 2006 Anrop fra en mørk stjerne, поезія
- 2007 I stillhetens hus, поезія
- 2008 Ordre, поезія
Нагороди та досягнення[ред. | ред. код]
- 1963 Стипендія Мадса Віля Нігаарда
- Премія критиків 1963 року за фільм «До світу світла».
- 1966 Книжкова премія Ради культури
- 1966 Поетична премія Dagbladet
- 1967 Номінований на літературну премію Північної ради за книгу «Епоха часу».
- 1969 Книжкова премія Ради культури
- Премія Доблоуга 1971 року
- 1971 Номінований на літературну премію Північної ради за «Аврору дев'яту темну».
- Премія Ашехоуга 1973 року
- 1975 Літературна премія Riksmålforbundet
- Премія за свободу слова 1978 року
- 1978 Номінований на літературну премію Північної ради за Det trettende stjärneblidet
- 1981 Грант Гілдендала
- 1984 Номінований на літературну премію Північної ради за часом Timenes
- 1987 Премія Норвезької академії
- 1987 Номінація на літературну премію Північної ради за «Невидиму веселку»
- 1993 Культурна премія імені Андерса Яреса
- 1993 Номінація на літературну премію Північної Ради для Nattsol
- Премія Гілдендала 2004 року
- 2005 Номінований на літературну премію Північної ради за книгу «Імперія закривається».
- 2014 Поетична премія Трізтана Віндторна[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://www.dagbladet.no/kjendis/stein-mehren-er-dod/68547488
- ↑ https://www.nrk.no/norge/forfatter-og-kunstner-stein-mehren-er-dod-1.13621434
- ↑ https://www.aftenposten.no/norge/i/LVOJR/Forfatter-og-kunstner-Stein-Mehren-er-dod
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Vinner av Triztan Vindtorn poesipris 2014 (norsk) . Drammen kommune. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 25 січня 2015.
{{cite web}}: Недійсний|url-status=død(довідка)
|
