Перейти до вмісту

Super Mario Sunshine

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Super Mario Sunshine
РозробникNintendo
ВидавецьNintendo
Жанр(и)Platform, action-adventure
ПлатформаGameCube
Дата випуску2002
Режим гриоднокористувацька гра
Творці
Продюсер
Режисер(и)
Сценарист(и)Makoto Wada
Ігродизайнер(и)
  • Hiromu Takemura
  • Atsushi Miyagi
  • Taeko Suguwara
  • Kazumi Yamaguchi
Програміст(и)
  • Koichi Hayashida
  • Shunsaku Kitamura
  • Shinichi Sasaki
Композитор(и)
Super Mario (серія)
Офіційний сайт(англ.)

Super Mario Sunnshine (яп. スーパー マリオ) відеоігра із серії ігор Маріо, розроблена Nintendo EAD на платформі Nintendo GameCube. Гра є тривимірним платформером, як і її попередник Super Mario 64, випущений у 1996 році. Це одна з небагатьох ігор у серії, де сюжет дійсно розвивається. Було продано понад 5,5 мільйонів копій гри, що дозволило грі стати однією з найбільш продаваних ігор на GameCube. Гра є сиквелом Super Mario World і Super Mario 64.[1][2]

Геймплей

[ред. | ред. код]

Геймплей схожий на попередню гру із серії Super Mario 64. Гравець керує Маріо на відкритих локаціях, виконуючи різні завдання і збираючи спеціальні предмети. Маріо вміє ходити, бігати, стрибати на велику висоту, плавати та занурюватися під воду на обмежений час. В ході гри Маріо зустрінеться з роботом Fludd, який дозволить Маріо використовувати воду для атаки. Маріо також може використовувати динозавра Йоші для переміщення по рівнях.[3]

За сюжетом Маріо повинен зібрати 120 блискучих зірок, розкиданих на кількох рівнях. Чим більше зірок знайде гравець, тим більше рівнів буде доступно для дослідження. Маріо також може знайти 240 синіх монет, які можна обміняти на зірки (1 зірка дорівнює 10 монетам). У певний час відкриється останній рівень, де Маріо повинен битися з фінальним босом. Гравець не зобов'язаний знаходити всі 120 зірок, але це вплине на кінець гри. Крім того, у цій грі вперше з’являється син Боузера на ім’я Бовзер Молодший.[4][5]

Оцінки

[ред. | ред. код]

Super Mario Sunshine була позитивно прийнята ігровими журналістами. Рецензент з IGN похвалив розробників за додавання рюкзака-насоса, який урізноманітнив ігровий процес[6], а оглядач з GameSpy відзначив «велику кількість рухів, які доступні персонажу та красиві локації».[7] Гра отримала найвищу оцінку від журналу Nintendo Power, в рецензії якого зазначалося, що у гри «приголомшлива графіка, чудова музика, розумний дизайн рівнів, смішні катсцени та винахідливі головоломки».

Продажі

[ред. | ред. код]

В Японії протягом чотирьох днів було продано понад 400 000 копій Super Mario Sunshine.[8] У Сполучених Штатах було продано більше 350 000 примірників протягом перших десяти днів після випуску, перевищивши продажі Grand Theft Auto III для PlayStation 2, Halo для Xbox і Super Mario 64 для Nintendo 64, а також підвищивши продажі апаратного забезпечення GameCube.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Super Mario Sunshine (Video Game 2002) - Full Cast & Crew - IMDb. web.archive.org. 16 жовтня 2020. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 9 вересня 2022.
  2. Scariati, Andrew (23 серпня 2022). Super Mario Sunshine: Hardest Bosses, Ranked. TheGamer (амер.). Процитовано 9 вересня 2022.
  3. Mario GCN Bundle Ships - IGN. web.archive.org. 12 грудня 2017. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 9 вересня 2022.
  4. Super Mario Sunshine make a revolution in gaming industry (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 9 вересня 2022.
  5. Super Mario Sunshine Review - GamersHell.com. web.archive.org. 12 листопада 2007. Архів оригіналу за 12 листопада 2007. Процитовано 9 вересня 2022. [Архівовано 2007-11-12 у Wayback Machine.]
  6. Super Mario Sunshine - IGN - Page 2. web.archive.org. 22 серпня 2018. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 9 вересня 2022.
  7. GameSpy: Super Mario Sunshine - Page 1. cube.gamespy.com. Процитовано 9 вересня 2022.
  8. Staff, I. G. N. (23 липня 2002). Mario Takes Japan by Storm. IGN (англ.). Процитовано 9 вересня 2022.
  9. MARIO DELIVERS! Super Mario Sunshine Launches At Record Pace, Boosts Hardware Sales. - Free Online Library. web.archive.org. 29 серпня 2018. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 9 вересня 2022. [Архівовано 2018-08-29 у Wayback Machine.]