Чапля-свистун
Чапля-свистун | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Syrigma sibilatrix (Temminck, 1824) | ||||||||||||||||||
Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
*Ardea sibilatrix | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Чапля-свистун[2] (Syrigma sibilatrix) — вид пеліканоподібних птахів родини чаплевих (Ardeidae).
Назва[ред. | ред. код]
Загальна назва походить від характерного свисту, який видається під час польоту або зльоту. На відміну від інших чапель, цей вид демонструє швидке змахування крилами (подібно до польоту качок) і летить з вигнутою вперед шиєю, а не S-подібним вигином.
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений в Південній Америці. Виділяють два підвиди, що мають розірваний ареал:
- Syrigma sibilatrix fostersmithi Friedmann, 1949 — Колумбія, Венесуела
- Syrigma sibilatrix sibilatrix (Temminck, 1824) — Болівія, південь Бразилії, Уругвай, Парагвай і північ Аргентини.[3].
Трапляється у сезонно затоплюваних саванах на висоті до 500 м, часто в сухих і трав'янистих місцях, ніж інші чаплі, але також у відкритих, вологих або неглибоких затоплених місцях. Оскільки він гніздиться на деревах, він віддає перевагу відкритим місцевостям з ізольованими скупченнями дерев.
Опис[ред. | ред. код]
Чапля середнього розміру, завдовжки від 53 до 64 см і вагою від 521 до 546 г. Південний підвид більший, але його дзьоб коротший по відношенню до тіла. Оперення сіро-блакитне на спині та крилах. Під час польоту біля хвоста і на животі видно білі пір'я. Пір'я з боків голови, на шиї та на грудях білі, але забарвлені в золотистий відтінок, можливо, через типову для чаплі порошкоподібну пудру з пір'я або виділення з огузкової залози. Дзьоб рожевий, синювато-фіолетовий біля основи і чорний на кінчику. Характерна світло-блакитна шкіра навколо ока, і зеленувата на коротких ногах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Syrigma sibilatrix: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 9 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ J.A. Kushlan; J.A. Hancock, The Herons, Oxford, 2005, ss. 208—214
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|