Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська
| Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська | |
|---|---|
| нім. Elisabeth Eleonore von Braunschweig-Wolfenbüttel | |
 Єлизавета Елеонора | |
| 2-а герцогиня-консорт Саксен-Мейнінгену | |
| Початок правління: | 25 січня 1681 |
| Кінець правління: | 27 квітня 1706 |
|
| |
| Попередник: | Марія Ядвіга Гессен-Дармштадтська |
| Наступник: | Доротея Марія Саксен-Гота-Альтенбурзька |
|
| |
| Дата народження: | 30 вересня 1658 |
| Місце народження: | Вольфенбюттель |
| Країна: | Священна Римська імперія |
| Дата смерті: | 15 березня 1729 (70 років) |
| Місце смерті: | Майнінген, Саксен-Мейнінген |
| Чоловік: |
1) Йоганн Георг Мекленбурзький 2) Бернхард I |
| Діти: | Єлизавета Ернестіна, Елеонора Фредеріка, Антон Август, Вільгельміна Луїза, Антон Ульріх |
| Династія: | Вельфи, Мекленбурги, Ернестинська лінія Веттінів |
| Батько: | Антон Ульріх Брауншвейг-Вольфенбюттельський |
| Мати: | Єлизавета Юліана Норбурзька |
Єлизавета Елеонора Софія Брауншвейг-Вольфенбюттельська (нім. Elisabeth Eleonore Sophie von Braunschweig-Wolfenbüttel, 30 вересня 1658 — 15 березня 1729) — принцеса Брауншвейг-Вольфенбюттельська з роду Вельфів, донька герцога Брауншвейг-Вольфенбюттеля Антона Ульріха та принцеси Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзької Єлизавети Юліани, дружина першого герцога Саксен-Мейнінгену Бернхарда I. У 1675 році кілька місяців була дружиною принца Мекленбург-Шверінського Йоганна Георга, який випадково помер від отрути. Поетеса.
На її честь названа резиденція герцогів Саксен-Мейнінгену Елізабетхенбург, збудована у 1692 році.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Єлизавета Елеонора народилась 30 вересня 1658 року у Вольфенбюттелі другою дитиною та старшою донькою в родині принца Брауншвейг-Вольфенбюттельського Антона Ульріха та його дружини Єлизавети Юліани Норбурзької. Мала старшого брата Августа Фрідріха. Згодом у неї з'явилося 11 молодших братів і сестер, з яких вижили Анна Софія, Август Вільгельм, Августа Доротея, Генрієтта Крістіна та Людвіг Рудольф.
Герцогством у цей час правив її дід Август. У 1666 році він помер, і правителем став дядько Рудольф Август. Втім, він мало цікавився державними справами, віддаючи перевагу полюванню та заняттям наукою. Вже наступного року він призначив Антона Ульріха штатгальтером, а у 1685 році батько Єлизавети став герцогом та рівноправним співправителем. Сама вона на той час вже була одружена.
Взимку 1675 року 16-річна Єлизавета Елеонора стала дружиною 45-річного принца Мекленбург-Шверінського Йоганна Георга. Наречений був молодшим братом правлячого герцога Мекленбург-Шверіна Крістіана Людвіга I. Весілля пройшло 2 лютого у Вольфенбюттелі. Дітей у шлюбі не було. У липні того ж року Йоганн Георг випадково помер від отрути, прийнявши її замість ліків.
У 22 роки принцеса взяла другий шлюб із правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену Бернхардом I. Наречений овдовів за кілька місяців перед цим і мав четверо малолітніх синів від першого шлюбу. Весілля відбулося 25 січня 1681 у замку Шенінгена. Єлизавету Елеонору описували як доброзичливу та привабливу жінку з гарною фігурою.[2] У шлюбі народила п'ятеро дітей:
- Єлизавета Ернестіна (1681—1766) — настоятелька Гандерсгаймського монастиря у 1713—1766 роках;
- Елеонора Фредеріка (1683—1739) — черниця Гандерсгаймського монастиря;
- Антон Август (20 червня—7 грудня 1684) — прожив 5 місяців;
- Вільгельміна Луїза (1686—1753) — дружина герцога Вюртемберг-Бернштадту Карла, дітей не мала;
- Антон Ульріх (1687—1763) — герцог Саксен-Мейнінгену у 1706—1763 роках, був двічі одруженим, мав вісімнадцятеро дітей.
Мешкало подружжя у Майнінгенському замку. Хоча Єлизавета Елеонора не поділяла пристрасті Бернхарда до алхімії та військової справи і мала власний погляд на чаклунство, їхній шлюб змальовували як щасливий.[2] Чоловіка вона підтримувала у захопленнях музикою та літературою. Він, в свою чергу, заклав нову резиденцію, яку назвав їм'ям дружини. У 1692 році будівництво було завершено, і сімейство оселилося в замку Елізабетхенбург.
Бернхарда не стало у квітні 1706 року. Всупереч його останній волі, герцогиня стала на сторону пасинка Ернста Людвіга у прагненні одноосібного правління, в той час як у державі не було прімогенітури. Принца також підтримував міністр фон Вольцоген. Єдності у цьому питанні досягнуто не було. Її рідний син успішно судився з братами, які були згодні передати Ернсту Людвігу свої повноваження. Антона Ульріха герцогиня не підтримувала, до того ж холодно зустріла його морганатичний шлюб у 1711 році.
Останні роки провела усамітнено. Цікавилася церковною поезією, сама писала вірші, деякі з них були перетворені на гімни.[2]
Померла 15 березня 1729 року в Майнінгені. Похована в замковій кірсі Майнінгена.[3]
Генеалогія[ред. | ред. код]
| Генріх Брауншвейг-Данненберзький | Урсула Саксен-Лауенбурзька | Рудольф Ангальт-Цербстський.jpg) | Доротея Ядвіґа Брауншвейг-Вольфенбюттельська | Ганс II Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзький | Єлизавета Брауншвейг-Грубенгагенська | Рудольф Ангальт-Цербстський | Доротея Ядвіґа Брауншвейг-Вольфенбюттельська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Август Молодший | Доротея Ангальт-Цербстська.jpg) | Фрідріх Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзький | Елеонора Ангальт-Цербстська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Антон Ульріх | Єлизавета Юліана Гольштейн-Норбурзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Єлизавета Елеонора | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Використовувалася за призначенням до 1918 року.
- ↑ а б в Georg Brückner: Elisabeth Eleonore. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 6, Duncker & Humblot, Leipzig, 1877 [1] [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Брауншвейг-Вольфенбюттель [2] [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Брауншвейг-Вольфенбюттель (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Єлизавети Елеонори Брауншвейг-Вольфенбюттельської [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Бернхарда Саксен-Мейнінгенського [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
|
