Ікрам Керімов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ікрам Керімов
Народився
Агдам
Країна СРСР
 Азербайджан
Діяльністьнауковець
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук

Ікрам Гаджи огли Кері́мов (азерб. Ikram Haji oglu Kərimov) — радянський та азербайджанський вчений-геофізик, «батько» (керівник програми розробки) радянської тектонічної зброї. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік. Колишній директор Республіканського центру сейсмологічної служби при президії Національної академії наук Азербайджану. Після розпаду Радянського союзу перебрався до США, де продовжив свою наукову працю. Опублікував матеріали про секретне створення в СРСР «тектонічної зброї» та її застосування при Спітакському землетрусі в 1988.

Біографія

[ред. | ред. код]

У деяких публікаціях вказується, що проведені у СРСР наприкінці 1970-х років під його керівництвом дослідження призвели до спроб створення тектонічної зброї[1][2][3][4].

Був від 1985 до 1992 року керівником спеціальної програми по створенню наземно-космічної геофізичної системи з метою прогнозу землетрусів.

Працював експертом Управління НАТО з екології та безпеки навколишнього середовища[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Судоми землі — Велика Епоха (The Epoch Times) — Актуальні новини та фоторепортажі з усього світу. Ексклюзивні новини з Китаю. Архів оригіналу за 26 травня 2007. Процитовано 30 листопада 2015.
  2. Сергій Плужников, Сергій Соколов Вкрали бомбу // Журнал «Цілком таємно» [Архівовано 27 травня 2013 у Wayback Machine.]
  3. Н. Н. Непомнящий: Землетрус по противнику — ілі! [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  4. Наше громадянське розслідування • Перегляд теми — Спитакского пазл. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
  5. Икрам КЕРИМОВ, директор Научного центра сейсмологии при Президиуме НАНА, профессор: «Крупные землетрясения находят свое отражение по всей планете и во всех ее сферах». — Азербайджанские известия, 15.03.11. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 8 січня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]