Індитія
Індитія (грец. ἡ ἐνδυτή — «вбрання»; від лат. induo — «одягаю») — одна з шат Святого Престолу у візантійській традиції, світла дорога шовкова або парчева тканина, яку кладуть поверх нижнього облачення — срачиці (грец. κατασάρκα). У літургійних пам'ятках індитія називається також ἅπλωμα (букв. — «те, що розстеляється») або τραπεζόφορον (букв. — «те, що несе на собі Святий Престол»). Перші свідчення про індитію сягають VI—VII ст.[1][2].
У середньовіччя індитія зазвичай не звисала до підлоги, виконуючи декоративну функцію і прикриваючи більш просту срачицю, яка виготовлена з льону. В сучасній практиці православ'я індитія зазвичай звисає до самої підлоги або використовуються 2 індитії — одна довша, інша — більш коротка і дорога. Тільки в тому випадку, якщо Святий Престол кам'яний і прикрашений зображеннями, на нього покладається укорочена індитія.
Святитель Симеон Солунський тлумачить індитію і як «образ Божої слави», оскільки святий престол є троном Царя Христа, і як «вбрання слави», що нагадує блискучий одяг Спасителя; тому і в чині освячення престолу індитія покладається зі співом стиха «Господь воцарився, в красу зодягнувся» (Пс 92. 1)[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Theod. Lect. Eccl. Hist. I 32; Cyr. Scyth. Vita Cyriac. 6 (P. 226); Chron. Pasch. P. 282 (294)
- ↑ ИНДИТИЯ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2009. — Т. XXII. — С. 555. — ISBN 978-5-89572-040-0.(рос.).
- ↑ Sym. Thessal. De templ. 112 (80); De div. templ. 9 (14)
Література[ред. | ред. код]
- Braun J. Der christliche Altar in seiner geschichtlichen Entwicklung. Münch., 1924. Bd. 2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Індитія, ендитія [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 540. — 1000 екз.