Ірано-єменські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірано-єменські відносини
Ємен
Ємен
Іран
Іран

Ірано-єменські відносинидвосторонні дипломатичні відносини між Іраном та Єменом.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1960-і іранський шах Мохаммед Реза Пехлеві підтримував єменських роялістів під час громадянської війни в цій країні[1], допомагаючи їм фінансово та постачанням озброєння[2].

Наприкінці 1980-х Ісламська Республіка Іран налагодила добрі стосунки з Єменом після закінчення Ірано-іракської війни.

На початку 1990-х Іран навчав у релігійних навчальних закладах єменських студентів-хуситів. Серед цих студентів був Хусейн Бадруддін аль-Хусі, який згодом очолив повстанський рух хуситів у Ємені проти місцевого уряду.

У 2012 президент Ємену Алі Абдулли Салеха пішов у відставку під впливом безперервних акцій протесту в країні та іранські офіційні особи стали негласно надавати допомогу хуситам[3].

У січні 2013 єменські військові за підтримки USS Farragut (DDG-99) захопили іранське судно типу дау біля узбережжя Ємену, на борту якого знаходилися китайські ПЗРК QW-1. Після цього ірано-єменські відносини погіршилися, оскільки Іран заперечував звинувачення єменців у тому, що ПЗРК на борту дау призначалися для повстанців шиїтів. Шлях човна від порту Ірану до Ємену відстежувався представниками збройних сил США, операція із захоплення судна планувалися американськими військовими[4].

2 жовтня 2015 уряд Ємену оголосив про розрив дипломатичних відносин з Іраном через підтримку останніх шиїтських повстанців хуситів у їхній боротьбі проти президента Ємену Абд-Раббу Мансура Хаді[5]. Потім представник уряду Ємену спростував розрив дипломатичних відносин з Іраном і сказав, що таке питання не стоїть на порядку денному. Однак, відносини між країнами серйозно погіршилися в тому числі і тому, що іранські підводні човни та військові кораблі знаходяться на бойовому чергуванні біля узбережжя Ємену (в Аденській затоці та Червоному морі), за твердженням Ірану для боротьби з піратством[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Arab Observer. National Publications House. 1965, p. 6. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 июля 2021.
  2. David F. Ronfeldt (1978, p. 15). Superclients and Superpowers: Cuba:Soviet Union/Iran:United States. Rand Corporation. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 июля 2021.
  3. Iran's Yemen Play. Foreign Affairs. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2015.
  4. Iran escalating efforts to destabilize region, says Panetta. Reuters. Haaretz. 2 лютого 2013. Архів оригіналу за 29 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2013.
  5. Yemen cuts diplomatic relations with Iran: spokesman. Xinhua. 2 жовтня 2015. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  6. Yemen govt. spokesman denies severing of ties with Iran. Reuters. 2 жовтня 2015. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.