Іркутське водосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іркутське водосховище
Іркутське водосховище
Іркутське водосховище
52°14′ пн. ш. 104°19′ сх. д. / 52.233° пн. ш. 104.317° сх. д. / 52.233; 104.317Координати: 52°14′ пн. ш. 104°19′ сх. д. / 52.233° пн. ш. 104.317° сх. д. / 52.233; 104.317
Розташування
Країна  Росія
Регіон Іркутськ
Розташування Іркутська область, Бурятія
Геологічні дані
Тип водосховище ГЕС
Розміри
Площа поверхні 31 500/154 km² км²
Глибина середня 744,4  м
Глибина макс. 1642/35  м
Довжина 636/55 км
Ширина 80/7 км
Берегова лінія 2200/276 км
Об'єм 31,5/0,07 km³ км³
Вода
Басейн
Водний басейн басейн Єнісею
Вливаються Верхня Ангара, Селенга, Баргузин, Турка, Сніжна, Сарма
Витікають Ангара
Країни басейну Росія
Інше
Дамба, гребля Іркутська ГЕС
Код ДВР Росії 16010100121416200000028
Іркутське водосховище. Карта розташування: Росія
Іркутське водосховище
Іркутське водосховище (Росія)
Мапа

CMNS: Іркутське водосховище у Вікісховищі

Іркутське водосховище — водосховище утворене Іркутською ГЕС на річці Ангара; також має у своєму складі[1] озеро Байкал, рівень якого було піднято на 1,46 м. Територіально розташоване в Іркутській області і республіці Бурятія, Росія. Разом з озером Байкал — найглибше озеро у світі — є найглибшим водосховищем.

Основні характеристики[ред. | ред. код]

Корисний об'єм річковий та озерної частини складає, відповідно, 0,07 км³ та 31,5 км³. Річкова частина водосховища використовується для добового регулювання стоку, озерна частина становить 99% від загального об'єму і дозволяє забезпечувати глибоке багаторічне і річне регулювання стоку та рівномірність роботи не тільки Іркутської ГЕС, але і всього каскаду Ангарських електростанцій.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво Іркутської ГЕС розпочали в 1950, закінчили в 1958. Перше заповнення водосховища здійснювалось протягом семи років. Незважаючи на те, що ГЕС є низьконапірною русловою станцією, у зоні затоплення та підтоплення Іркутського водосховища виявилося 138,6 тис. га, у тому числі 32,3 тис. га земель сільгосппризначення, більше 200 населених пунктів, ділянка автостради Іркутськ-Листвянка і частина Навколобайкальської залізниці (дільниця Іркутськ-Михалева-Подорвіха-Байкал). Із зони затоплення було переселено 3,3 тис. дворів і 17 тис. чоловік.

За проектом корисний об'єм ангарської частини водосховища становив 2,5 км³, тоді як об'єм Байкальської ділянки — 46,4 км ³. У порівнянні з початковими межами зміни рівня висота відпрацювання від ППР була зменшена на 0,5 м і на 2009 становить 1 метр.

Протипаводкове значення[ред. | ред. код]

До будівництва Іркутської ГЕС та заповнення Іркутського водосховища рівень режим річки Ангари в районі її витоку був досить незвичайним і визначався не кількістю опадів або таненням снігу у сточищі річки, а значенням температури повітря в області річища. У верхній течії річки приплив з глибоководних шарів озера Байкал зберігає високу температуру води протягом усієї зими, що знаходило віддзеркалення в пізньому її замерзанні біля Іркутська — як правило, льодостав наставав в січні[2]. Велике падіння річки, разом з низькими температурами повітря взимку, приводили до інтенсивного утворення шуги, яка заповнювала річище і була причиною підйому води. Високий рівень Ангари зберігався щозими, а з весни по осінь був набагато більш низьким[2]. Сильні морози в січні перед льодоставом могли стати причиною катастрофічних повеней. Такими, наприклад, були січневі паводки 1870 , 1900 , 1939 і 1952 рр.., що мали місце при настанні сорокаградусних морозів і приводили до значних підтоплень Іркутську[3].

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Иркутское водохранилище [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.], Yandex, БСЭ
  2. а б А. А. Соколов. Глава 23. Восточная Сибирь // Гидрография СССР. — 1954 г..
  3. Ангара — река с двумя именами [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.], Байкальский край — информационно-краеведческий портал