Ісламей (фантазія)
Ісламей: Східна фантазія, тв. 19 — фортеп'янний твір російського композитора М. А. Балакірєва, написаний в серпні-вересні 1869 року.
На творчість Балакірєва мали великий вплив традиції російського народу, він надихнувся поїздками на Кавказ і місцевою культурою, в результаті чого вирішив написати фортеп'янну фантазію "Ісламей" на мотив традиційної кавказької танцювальної мелодії:
П'єса ця випадково задумана на Кавказі, куди мені довелося їздити три літа поспіль в кінці 60-х років. Цікавлячись тамтешньою народною музикою, я познайомився з одним князем, який часто приходив до мене і грав на своєму інструменті, трохи схожому на скрипку, народні мелодії. Одна з них, танцювальна, так звана «Ісламей», мені надзвичайно сподобалася ... (лист пропагандистові російської музики Е. Рейссу, 1892 рік)[1]
Написано твір було протягом місяця (початок серпня - кінець вересня) в 1869 році в Санкт-Петербурзі. У 1902 році Балакірєв трохи переглянув свій твір і розділив його на 3 частини.
"Ісламей" складається з трьох частин
- Allegro agitato — вступна, введення головної теми;
- Tranquillo — Andantino espressivo — поява повністю нової теми;
- Allegro vivo — Presto furioso — повернення до головної теми.
Твір включає в себе велику кількість технічно складних пасажів — саме це зробило його популярним серед піаністів-віртуозів, таких як Микола Рубінштейн, Ференц Ліст, Симон Барер, Михайло Плетньов, Борис Березовський та ін. Сам Балакірєв, що вважався талановитим піаністом, стверджував, що з багатьма пасажами своєї фантазії він "не може впоратися".
Технічна складність "Ісламея" сильно вплинула на фортеп'янну музику. При написанні сюїти "Нічний Гаспар" Моріс Равель відзначав, що хоче написати твір складніший, ніж "Ісламей". Фантазія була двічі оркестрована: Альфредо Казеллою, незадовго до смерті Балакірєва, і Сергієм Ляпуновим.
Ісламей — черкеський народний танець. Танцювальна мелодія виконується на гармоні, скрипці і в супроводі пхацика (тріскачка з 4-5 дерев'яних пластинок).
Найвідоміші звукозаписи твори Балакірєва: Симон Барер (1947 APR), Володимир Горовіц (1950, Sony/BMG), Еміль Гілельс (1951, DOREMI), Джуліус Катч (1958, Decca), Дьордь Цифра (1957 & 1970, EMI), Борис Березовський (1996, Teldec), Михайло Плетньов (2000, DG).
- ↑ Хаджиева Т. М. Карачаево-балкарская народная песня в записях, публикациях и исследованиях русских и зарубежных ученых и композиторов. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 19 грудня 2020.