Очікує на перевірку

Авраменко Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Авраменко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Авраменко Володимир.
Авраменко Володимир Федорович
Народився18 квітня 1959(1959-04-18) (65 років)
Кіровське, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьполітик
ЧленствоВерховна Рада України IV скликання
Посаданародний депутат України[1]
Нагороди
Заслужений працівник промисловості України
Народний депутат України
IV скликання
Партія регіонів 14 травня 2002 — 25 травня 2006

Володимир Федорович Авраменко (нар. 18 квітня 1959, Кіровське, Донецька область, УРСР) — засновник і власник компанії АВК, заслужений працівник промисловості України, народний депутат України IV скликання, колишній член Партії регіонів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 18 квітня 1959 року в Кіровському (нині Хрестівка), Донецької області.

1981 року закінчив Донецький інститут радянської торгівлі за спеціальністю «інженер-механік машин і апаратів харчових виробництв»[2][3].

1982—1983 — проходив строкову службу в армії[2].

1983—1991 — працює в різних закладах та установах Донецька[4][5][6].

1991 — в Донецьку створює компанію «АВК»[7], до 1995 року був її директором[8].

1995—1998 — голова правління-директор ЗАТ «Донецька кондитерська фабрика»[6].

1998—1999 — директор концерну «АВК»[9].

1999 — директором ЗАТ «АВК»[9].

2000—2002 — директор ТОВ «Троянда», Київ[10]. З 2002 року — голова ради директорів компанії «Полюс» у Макіївці.

2002—2006 — Народний депутат України IV скликання, обраний по виборчому округу № 54 (Донецька область)[11].

2007 — інвестував в небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів EasyPay. СЕО EasyPay — Олексій Авраменко, старший син Володимира. Різні джерела вказують, що саме Володимир був засновником платіжної системи[12][8][13].

У жовтні 2009 року отримав звання Заслужений працівник промисловості України[3].

17 вересня 2015 р. придбав контрольний пакет акцій ПАТ Банк «ТРАСТ» — 72 % акцій у групи інвесторів[13].

2014 року заснував ТОВ «АВК конфекшінері» у Києві, з 2014 року — СЕО компанії.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 2002 році став народним депутатом від блоку «За Єдину Україну». Народний депутат України IV скликання (травень 2002-го — травень 2006-го), виборчого округу № 54, Донецької області, партія «За єдину Україну!». До серпня 2002 року — член фракції «Єдина Україна».

З серпня 2002 по вересень 2005 року — член фракції «Регіони України».

З вересня 2005 до травня 2006 — член фракції «Партії регіонів».

Під час перебування на посаді Депутата Верховної Ради працював у[11]:

  • Комітеті Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;
  • Тимчасовій спеціальної комісії Верховної Ради України з питань моніторингу виборчого законодавства;
  • Комітеті з питань європейської інтеграції;
  • Групі з міжпарламентських зв'язків з США, РФ, ПАР, Британією.

Автор та співавтор законопроєктів[14]

[ред. | ред. код]
  • Про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 1082-3.
  • «Про Звернення Верховної Ради України до Парламентів, Урядів та громадськості держав — членів Європейського Союзу» № 1243.
  • «Про зміни у складі комітетів Верховної Ради України» № 1294.
  • «Про неприйнятність проєкту Кодексу України “Про відходи”» № 2042/П[15].
  • «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо інвестиційної складової оптового тарифу) № 2132[16].
  • «Про проведення парламентських слухань „Регіональна політика в Україні: реалії і перспективи розвитку“ (12 березня 2003 року)» № 2592[17].
  • «Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість“» (щодо операцій з ввезення (пересилання) підакцизних товарів) № 2596.
  • «Про внесення змін до Закону України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік“» № 2626-2.

Також вносив поправки в законопроєкти, що стосувалися, зокрема державного бюджету України 2003, 2004 та 2006 років[14].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Проводить лекції в університетах[18].

2020 року передав 1 млн гривень Національному інституту раку для закупівлі обладнання у відділення дитячої онкології[19].

На початку кар'єри фінансово підтримував чемпіона світу з шахів Руслана Пономарьова[20][21][22].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, має двох синів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. ↑ а б Владимир Авраменко. Биография Авраменко. homopoliticus.com. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 2 березня 2021.
  3. ↑ а б Довідка: Авраменко Володимир Федорович. dovidka.com.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 2 березня 2021.
  4. ↑ «Несолодкий» бізнес Авраменка опинився на межі краху, або Афера з багатьма відомими (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  5. ↑ Авраменко Владимир Федорович. bp.ubr.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 2 березня 2021.
  6. ↑ а б Авраменко Владимир Федорович - Известные люди - Барфин.ru. Барфин. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 2 березня 2021.
  7. ↑ Регулярна інформація - Smida. smida.gov.ua. Процитовано 2 березня 2021.
  8. ↑ а б Авраменко Владимир Федорович. LB.ua. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  9. ↑ а б Довідка: Авраменко Володимир Федорович. dovidka.com.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 2 березня 2021.
  10. ↑ admin. Companies@UA: База компаний Украины - Companies.at.ua. Каталог финансово-промышленных групп Украины: //companies.at.ua/dir, досье на украинских олигархов и политиков: //companies.at.ua/board и списки компаний, которые им принадлежат: //companies.at.ua/publ. companies.at.ua (Russian) . Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  11. ↑ а б Народний Депутат України. web.archive.org. 27 березня 2008. Архів оригіналу за 27 березня 2008. Процитовано 2 березня 2021.
  12. ↑ Владимир Федорович Авраменко. politrada.com (рос.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  13. ↑ а б Володимир Авраменко - біографія, освіта, сім'я, кар'єра, компромат. MY.UA (укр.). Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  14. ↑ а б Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2 березня 2021.
  15. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  16. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  17. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  18. ↑ Владимир Авраменко, основатель компании АВК, встретился со студентами Киево-Могилянской академии. www.avk.ua. Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 2 березня 2021.
  19. ↑ 1 000 000 грн. на благодійність: Володимир Авраменко передав Національному інституту раку довгоочікуване обладнання. www.avk.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  20. ↑ Экс–чемпион мира по шахматам Руслан Пономарев: «Счастливый свитер, в котором я стал чемпионом мира, так больше ни разу и не надел». sport.fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  21. ↑ Руслан Пономарев: Я был молодой, уверенный, наглый - так и стал самым юным гроссмейстером мира. Террикон - Новости Футбола и спорта. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  22. ↑ Руслан Пономарев: Я играл вслепую, а все говорили: «О, какой мальчик… Надо забирать». LB.ua. Процитовано 2 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • сайт ВРУ[недоступне посилання]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авраменко_Володимир_Федорович&oldid=43780764