Амарант бурий
Амарант бурий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Lagonosticta nitidula Hartlaub, 1886 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Амара́нт бурий[2] (Lagonosticta nitidula) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Африці.
Довжина птаха становить 10-11 см, вага 9-11 г. Самці мають переважно переважно бурувато-сіре забарвлення, крила у них оливково-коричневі. Обличчя і горло яскраво-червоні, грди і боки винно-червоні, поцятковані білими плямками з чорними краями. Решта нижньої частини тіла сірувато-коричнева або сіра. Надхвістя червоне, хвіст чорний. Очі чорнувато-карі, дзьоб червоний, біля основи сизий, лапи тілесного кольору. Самиці мають подібне забарвлення, однак голова у них менш червона.
Бурі амаранти мешкають в центрі і на півдні Демократичної Республіки Конго, на крайньому південному заході Танзанії (Руква, південь Сонгве), в Анголі, Замбії, на північному сході Намібії і на півночі Ботсвани, в дельті Окаванґо. Вони живуть в очеретяних і папірусових заростях на берегах річок, в заболочених лісах і на болотах, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Зустрічаються парами або сімейними зграйками до 6 птахів. Живляться переважно насінням трав, яке шукають на землі, іноді також ягодами, плодами і дрібними комахами.
Сезон розмноження у бурих амарантів припадає на завершення сезону дощів. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з рослинних волокон і переплетених травинок, встелюється мохом і пір'ям. В кладці від 3 до 5 білих яєць. Інкубаційний період триває 13-14 днів, насиджують і самиці і самці. Пташенята покидають гніздо через 18-19 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще кілька тижнів.
- ↑ BirdLife International (2016). Lagonosticta nitidula: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 жовтня 2022.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Brown firefinch - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |