Амбруаз Нумазалай
| Амбруаз Нумазалай | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 6 травня 1966 — 12 січня 1968 року | |||
| Попередник: | Паскаль Ліссуба | ||
| Наступник: | Альфред Рауль | ||
| Народження: |
23 вересня 1933 Браззавіль, Французька Екваторіальна Африка | ||
| Смерть: |
17 листопада 2007[1] (74 роки) VIII округ Парижа, Париж | ||
| Країна: | Республіка Конго | ||
| Партія: | National Movement of the Revolutiond | ||
Амбруаз Едуар Нумазалай (фр. Ambroise Édouard Noumazalaye; 23 вересня 1933 — 17 листопада 2007) — конголезький державний і політичний діяч, третій прем'єр-міністр Республіки Конго, голова Сенату від 2002 до 2007 року.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
2 липня 1964 року на установчих зборах Нумазалай було обрано на пост генерального секретаря партії Національний революційний рух[2]. У квітні 1966 року після усунення Паскаля Ліссуби від посади голови уряду Нумазалай очолив кабінет міністрів, одночасно отримавши в ньому портфель міністра планування[3]. Очолював уряд до січня 1968 року[4], коли президент Альфонс Массамба-Деба вирішив, що посада прем'єр-міністра є зайвою та що він сам буде виконувати його обов'язки[4].
Того ж року він став членом Національної ради революції, втім уже в грудні був виведений з її складу. На початку 1970 року ввійшов до політбюро Конголезької партії праці (КПП) Маріана Нгуабі[5].
Після невдалої спроби державного перевороту 22 лютого 1972 року Нумазалай було заарештовано та 25 березня засуджено до страти. Того ж дня президент Нгуабі замінив йому вирок на довічне ув'язнення[6][7].
1984 року, вже за президентства Дені Сассу-Нгессо Нумазалай було звільнено та обрано до складу центрального комітету КПП, також він отримав пост міністра промисловості та ремесел[8][9]. Під час IV позачергового з'їзду КПП, що відбувався 4-7 грудня 1990 року, його було обрано генеральним секретарем партії[10][11].
На перших демократичних виборах у Конго 1992 року Нумазалай підтримував кандидатуру Ліссуби, втім після перемоги останнього КПП пішла в опозицію через те, що новообраний президент надав її членам набагато менше міністерських посад, аніж передбачалось[12].
2002 року Нумазалай було обрано до лав Сенату від Лікуали[13], де 10 серпня його було обрано на пост голови законодавчого органу[14]. Очолював Сенат до самої своєї смерті 2007 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.congopage.com/article5057.html
- ↑ «L'histoire du Parti Congolais du Travail: de Marien Ngouabi à Denis Sassou Nguesso.» [Архівовано 2008-03-14 у Wayback Machine.]
- ↑ «Jun 1966 — New cabinet», Keesing's Record of World Events, volume 12, June 1966, Congo, стор. 21, 425
- ↑ а б «Apr 1968 — President Massemba-Debat takes over premiership — Cabinet reshuffle — Other political developments», Keesing's Record of World Events, volume 14, April 1968, Congo, стор. 22, 633
- ↑ Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique, стор. 163
- ↑ John E. Jessup, An Encyclopedic Dictionary of Conflict and Conflict Resolution, 1945—1996 (1998), Greenwood Press, стор. 539
- ↑ «Jun 1972 — Presidential commution of death sentences imposed on alleged plotters», Keesing's Record of World Events, volume 18, June 1972, Congo, стор. 25, 308
- ↑ «Le fait du jour — Noumaz, fidèle parmi les fidèles» [Архівовано 8 липня 2011 у Wayback Machine.], Les Dépêches de Brazzaville, 20 листопада 2007
- ↑ «Congo shuffles cabinet after politburo meeting», Reuters, 13 серпня 1984
- ↑ Serge Bruno Mienahata, «Qu'a été Ambroise Edouard Noumazalay ?» [Архівовано 24 листопада 2007 у Wayback Machine.]
- ↑ Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique, стор. 374, 375
- ↑ John F. Clark, «Congo: Transition and the Struggle to Consolidate», in Political Reform in Francophone Africa (1997), ed. John F. Clark and David E. Gardinier, стор. 72
- ↑ «Elections sénatoriales: les résultats officiels rendus publics à Brazzaville» [Архівовано 2011-07-08 у Wayback Machine.], Les Dépêches de Brazzaville, 13 липня 2002
- ↑ «Ambroise-Edouard Noumazalaye élu président du Sénat» [Архівовано 2012-02-09 у Wayback Machine.], Les Dépêches de Brazzaville, 12 серпня 2002
|
