Бааде (місячний кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Характеристики кратера
Ба́аде
Світлина зонда Лунар орбітер — 4
Координати44°45′1e-07″ пд. ш. 82°1′48.000000100004″ зх. д. / 44.750000000028° пд. ш. 82.03000° зх. д. / -44.750000000028; -82.03000
Діаметр58 км
Глибина5,240 км
Довгота ранкового
термінатора
83°
ЕпонімВальтер Бааде
Ба́аде. Карта розташування: Місяць
Ба́аде
Ба́аде

Кра́тер Ба́аде (лат. Baade) — метеоритний кратер, розташований поблизу південно-західного лімбу видимого боку Місяця. Назва дана на честь німецького астронома і астрофізика Ва́льтера Ба́аде (1893—1960) й утверджена Міжнародним астрономічним союзом у 1964 році. Утворення кратера відбулось у пізньоімбрійському періоді[1].

Опис кратера

[ред. | ред. код]
Околиці кратера Бааде. Світлина зонда Lunar Reconnaissance Orbiter.

Кратер знаходиться на південному заході від гігантського бассейну Моря Східного, трохи південно-східніше від місця з'єднання долини Бувара[en] і долини Бааде. Найближчим сусідом кратера є кратер Інгірамі[en] на сході південному сході[2]. Селенографічні координати центру кратера — 44.75° пд. ш. 82.03° зх. д. / 45° пд. ш. 82° зх. д. / -45; -82, діаметр — 58 км[3], глибина — 5,2 км[4].

Вал кратера майже правильної циркулярної форми, має гостру крайку, практично не зазнав руйнувань. Висота валу над навколишньою місцевістю сягає 1170 м[1], об'єм кратера становить приблизно 2500 км³[1]. Внутрішній схил валу має дещо терасоподібну структуру. Дно чаші кратера є нерівним, чашоподібним без плоскої частини. Центральний пік відсутній.

До отримання власної назви у 1964 році кратер позначався як Інгірамі D[en] (у системі позначень так званих сателітних кратерів, розташованих в околицях більшого кратера, що має власну назву).

Сателітні кратери відсутні.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Lunar Impact Crater Database // Lunar and Planetary Institute (англ.)
  2. Кратер Бааде на мапі LAC-109 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 5 липня 2020.
  3. Довідник Міжнародного астрономічного союзу. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 5 липня 2020.
  4. John E. Westfall’s Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]