Очікує на перевірку

Батюшин Юрій Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Батюшин
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Валентинович
Батюшин
Народження 7 грудня 1992(1992-12-07) (31 рік)
  Алчевськ, Луганська область,
Україна
Зріст 180 см
Вага 74 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція центральний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Польща «Сокул» (Сенява)
Юнацькі клуби
1999−2009 Україна «Сталь» (Алчевськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2011−2014 Україна «Сталь» (Алчевськ) 84 (13)
2015−2017 Україна «Миколаїв» 57 (9)
2017−2020 Україна «Гірник-Спорт» 88 (14)
2021−2022 Україна «Металіст 1925» 30 (9)
2022 Грузія «Діла» 13 (1)
2023 Узбекистан «Нефтчі» (Фергана) 6 (0)
2023− Польща «Сокул» (Сенява) 9 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 4 січня 2024.

Юрій Валентинович Батюшин (нар. 7 грудня 1992, Алчевськ, Луганська область, Україна) — український футболіст, центральний півзахисник клубу четвертого дивізіону чемпіонату Польщі «Сокул» (Сенява).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Юрій Батюшин народився 7 грудня 1992 року в Алчевську. Вихованець місцевої «Сталі», кольори якої захищав протягом 1999—2009 років. Перші тренери — Микола Семенович Коцюбинський та В'ячеслав Максимович Францев. У ДЮФЛУ в футболці сталеварів зіграв 78 матчів, відзначився 9-ма голами. З 2008 по 2011 роки виступав за «Сталь-2» у чемпіонаті Луганської області. У футболці першої команди клубу дебютував 24 липня 2011 року в матчі «Сталь» — ФК «Одеса» (2:1), вийшовши на поле на 90-ій хвилині замість Антона Поступаленка. Дебютним голом у футболці сталеварів відзначився 29 жовтня 2011 року у матчі «Сталь» — ФК «Львів» (2:0). У сезоні 2014/15 років отримав важку травму[1] Протягом свого перебування в алчевській команді в першій лізі чемпіонату України зіграв 84 матчі та відзначився 13-ма голами, ще 4 матчі зіграв у кубку України.

Наприкінці квітня 2015 року перейшов до складу МФК «Миколаїв»[2][3]. У футболці корабелів дебютував 25 квітня 2015 року в нічийному (3:3) домашньому поєдинку 23-го туру Першої ліги чемпіонату України проти «Сум». Юрій вийшов на поле в стартовому складі, а на 29-ій хвилині його замінив Андрій Бурдіян[4]. 26 квітня 2017 роки грав у півфіналі Кубку України проти київського «Динамо»[5]. Дебютним голом у футболці миколаївського клубу відзначився 23 травня 2015 року на 90-ій хвилині програного (2:4) домашнього поєдинку 28-го туру Першої ліги чемпіонату України проти ФК «Полтави». Батюшин вийшов на поле на 75-ій хвилині, замінивши Валерія Рогозинського[6]. 10 листопада 2015 року потрапив до символічної збірної 16-го туру Першої ліги чемпіонату України за версією інтернет-видання UA-Футбол на позиції центральний півзахисник[7]. У червні 2016 року до гравця проявляли інтерес «Іллічівець» та «Геліос»[8], але зрештою залишився в «Миколаєві».

За підсумками першої половини сезону 2020/21 був визнаний найкращим центральним півзахисником Першої ліги за версією інтернет-видання SportArena[9][10].

25 грудня 2020 року став гравцем «Металіста 1925»[10]. У другій половині сезону 2020/21 провів за харків'ян 15 матчів (6 голів, 3 гольові передачі)[11], суттєво допомігши[12] команді здобути бронзові медалі Першої ліги та вийти до Прем'єр-ліги. Дебютував в УПЛ 25 липня 2021 року в грі «Металіст 1925» — «Рух» (2:1), на 8-й хвилині відкривши рахунок у матчі[13] та ставши таким чином автором дебютного голу харківського клубу в елітному дивізіоні[12]. Всього в сезоні 2021/22, недограному через повномасштабне російське вторгнення в Україну, зіграв 15 матчів (3 голи, 2 гольові передачі)[11][12] у Прем'єр-лізі. 1 липня 2022 року, після завершення контракту, покинув «Металіст 1925»[12].

Досягнення

[ред. | ред. код]
Віце-чемпіон: 2012/13
Бронзовий призер: 2013/14, 2020/21
Півфіналіст: 2016/17
Бронзовий призер: 2022

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Перша ліга. Цифри й факти 23 туру. Архів оригіналу за 1 травня 2015. Процитовано 11 травня 2017.
  2. ↑ «Миколаїв» дозаявив Малиша, Бурдіяна й Батюшина. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 11 травня 2017.
  3. ↑ МФК «Миколаїв» підсилився трьома півзахисниками. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 11 травня 2017.
  4. ↑ «Миколаїв» (Миколаїв) — «Суми» (Суми)
  5. ↑ З хет-триком Ярмоленка київське «Динамо» виходить у фінал Кубку України (рос.). Николаевские Новости. 26 квітня 2017. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 11 травня 2017.
  6. ↑ «Миколаїв» (Миколаїв) — «Полтава» (Полтава)
  7. ↑ Перша ліга. Символічна збірна 16 туру. Архів оригіналу за 22 липня 2016. Процитовано 11 травня 2017.
  8. ↑ Забранський: «Нам пропонують трьох футболістів з Камеруну». Архів оригіналу за 25 липня 2016. Процитовано 11 травня 2017.
  9. ↑ Артур Валерко (17 грудня 2020). «Смертельна зброя», пенальтист без промаху, висхідна зірка – збірна першого півріччя Першої ліги. sportarena.com. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  10. ↑ а б Юрій Батюшин — гравець ФК «Металіст 1925». metalist1925.com. Офіційний сайт ФК «Металіст 1925». Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  11. ↑ а б Юрій Батюшин. metalist1925.com. «Металіст 1925». Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 11 липня 2022.
  12. ↑ а б в г «Металіст 1925» дякує за співпрацю сімом гравцям. metalist1925.com. «Металіст 1925». 1 липня 2022. Процитовано 11 липня 2022.
  13. ↑ «Металіст 1925» — «Рух» 2:1. metalist1925.com. «Металіст 1925». Процитовано 11 липня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Батюшин_Юрій_Валентинович&oldid=41359800