Сталь (Алчевськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Сталь» (Алчевськ)
Stal-b.gif
Повна назва ФК «Сталь» (Алчевськ)
Прізвисько Сталевари
Коротка назва «Сталь»
Рік заснування 1935
Населений пункт Алчевськ, Україна
Стадіон «Сталь»
Вміщує 9200
Президент Україна Костянтин Петров
Головний тренер Україна Вадим Плотников
Ліга Перша ліга
2013-14 3
Домашня
Виїзна


«Сталь» — український футбольний клуб з міста Алчевська Луганської області. Виступає у першій лізі чемпіонату України. Утворений у 1935 році.

Колишні назви: «Будівельник» (19831989).

У Кубку СРСР 1938 виступала команда «Сталь» (Ворошиловськ) (заснована 1935). У 19631964 роках місто Комунарськ представляла команда «Металург», а в 19651990 — «Комунарець».

Історія клубу[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

У 1935 році в Алчевську (тоді місто носило назву Ворошиловськ) було утворено спортивне товариство «Сталь», спортсменів металургійної галузі. Організація приділяла велику увагу розвитку дитячого футболу, і в місті почали створюватися команди, в яких грали діти робочих і службовців, які працювали на підприємствах міста. З цього року головна команда міста отримала назву «Сталь», і в цьому ж сезоні «алчевці» стали чемпіонами Луганської області. З кожним наступним сезоном «Сталь» добивалася все більших успіхів, але з початком Другої Світової Війни історія клубу короткочасно обірвалася.

1946–1963[ред.ред. код]

Після війни в Алчевську були організовані дві команди — «Сталь» та «Металург». Обидва колективи успішно виступали в товариських зустрічах з елітними московськими командами, які здійснювали турнірні поїздки по інших містах, для популяризації футболу. Крім того, «Металург» в цей період часу був серед провідних команд в першості України серед КФК — так, в 1952 році команда стала третьою в своїй зоні.

Надалі алчевський футбол почав здавати свої позиції, тому як видатна плеяда футболістів перших післявоєнних років у зв'язку з віком завершила футбольну кар'єру, а для підготовки надійної зміни був потрібен час.

1963–1970[ред.ред. код]

У 1963 році в алчевському футболі починається нова, світла сторінка. У зв'язку з розширенням класу «Б», враховуючи високі досягнення в останні роки, Комунарський (з 1961 року Алчевськ, носив назву Комунарськ) «Комунарцю» було надано місце в другому ешелоні радянського футболу, який тоді називався класом «Б».

До відкриття футбольного сезону 1963 на стадіоні «Сталь» була проведена масштабна реконструкція: приведені в порядок трибуни, роздягальні, медичний пункт. До слова, в той період часу стадіон «Сталь» вміщував п'ятнадцять тисяч глядачів. Перша гра в рамках другої зони класу «Б» відбулася 28 квітня. Гостями «Металурга» був «Авангард» із Жовтих Вод з багатим досвідом виступів серед команд майстрів. У рівній грі «Комунарця» поступилися з рахунком 0:1. З кожним туром майстерність футболістів металургійного заводу підвищувався, і дебютний сезон у класі «Б» команда завершила на одинадцятому місці з двадцяти команд.

Сезон 1965 став для «Комунарця» одним з найуспішніших в цей відрізок часу. Команда фінішувала третьою в своїй зоні, посівши восьме місце серед сорока п'яти українських команд, що брали участь в трьох зонах чемпіонату СРСР по класу «Б». У 1969 році «Коммунарец» став четвертим, а захисник команди Володимир Малигін увійшов до символічної збірної українців, складену з гравців команд класу «Б». Наступний сезон став знаменним для нашої команди насамперед тим, що серед нових гравців, що прийшли в команду, був Анатолій Волобуєв, згодом головний тренер клубу, який домігся з командою найбільш значущих досягнень в історії.

1970–1983[ред.ред. код]

По закінченню сезону 1970 вольовим рішенням федерації футболу СРСР клас «Б» був ліквідований, а більшість команд розформовано. Цим необдуманим вчинком було завдано величезної шкоди масовому футболу, наслідки якого позначалися дуже довго, особливо в периферійних містах країни. Після цього сезону футболісти "Комунарця " перейшли в клуби вищої, першої та другої ліг СРСР, а команда продовжила виступи у першості області та чемпіонаті УСРС серед КФК.

У цей час серйозних успіхів домагалися юнацькі команди клубу. Так, в 1972 році в чемпіонаті СРСР серед юнаків «Коммунарец» посів третє місце, причому в матчі з ворошиловградською (так раніше називався Луганськ) «Зорею» команда зуміла забити сім м'ячів, автором п'яти з яких був Анатолій Волобуєв. У наступному сезоні лідером юнацької команди був Ігор Гамула, згодом грав за збірну СРСР на чемпіонаті світу серед юнаків. Не можна обійти стороною і Кубок міста серед шкільних команд. Два рази поспіль його володарем була школа № 8, де капітаном команди був Геннадій Баткаев, згодом грав за команди Стаханова і Алчевська. У лютому 2007 року Геннадій Миколайович був головним тренером клубу. У 1978 в команду прийшов перспективний воротар Віктор Безрук.

1983–1991[ред.ред. код]

Наступне знаменна подія в історії клубу відбулося в 1983 році, тому як в місті з'явилася ще одна футбольна команда — «Будівельник», яка через два роки почала успішно виступати в другій лізі першості області під керівництвом молодого і прогресуючого тренера Анатолій Волобуєва. У рік дебюту вона зайняла друге місце, завоювавши право брати участь у першої ліги обласного чемпіонату. У 1986 році «Комунарець» під керівництвом Віктора Філімонова та Валерія Стояна добився найбільш значущого успіху за період після розпаду класу «Б» — алчевці фінішували другими, відставши від куп'янського «Металурга» всього на одне очко. Лідерами команди в цьому сезоні були: нинішній президент клубу Володимир Полубатко та Сергій Сердюков. У цьому ж році «Будівельник», який дебютував у першій лізі першості області, посів сьоме місце. Сезон 1988 року почали для «Комунарця» найневдалішим в історії виступу в чемпіонаті УСРС — набравши лише три очки, «Сталь» зайняла останнє місце в зоні, вибувши з першості. У той же час успішно в першості області виступив «Будівельник», ставши його переможцем.

У 1989 році «Будівельник» почав захищати спортивну честь головного підприємства міста — металургійного комбінату. Команда отримала сучасну назву — «Сталь», головним тренером продовжив працювати Анатолій Волобуєв. Було поставлено завдання — потрапити до п'ятірки найсильніших команд у своїй зоні першості України. «Сталь» з честю її виконала, зайнявши підсумкове третє місце. На наступний сезон керівництво клубу поставило перед командою більш високе завдання — зайняти в зоні перше місце, і взяти участь у фінальному турнірі першості України. «Сталь» домоглася блискучих результатів, зайнявши в 1990 році першу сходинку в четвертій зоні, і ставши другою у фінальному турнірі. Це був заслужений успіх «Сталі», і 25 січня 1991 відбулося вшанування команди, в якому взяли участь голова алчевського виконкому міської Ради народних депутатів Кириченко Микола Єгорович та інші відповідальні працівники міської влади.

У 1991 році «Сталь» була включена в другу лігу команд майстрів України, зайнявши за підсумками сезону сімнадцяте місце серед двадцяти шести команд. Для дебюту це був цілком задовільний результат.

1992–2013[ред.ред. код]

У 1992 році Україна, здобувши незалежність, як і решта країн, що входили до складу СРСР, почала проводити власний чемпіонат. Навесні цього року проводилися турніри в двох зонах для визначення учасників першості України в першій лізі на сезон 1992/93. Алчевська «Сталь» зайняла дев'яте місце в своїй зоні, і отримала право виступати в першій лізі — з сезону 1992/93 чемпіонат України почав проводитися за системою «осінь-весна».

Вадим Плотников

У цілому, в чемпіонатах України «Сталь» виступала достатньо вдало, завжди займаючи місця у верхній частині таблиці першої ліги, та ніколи не опускаючись в другу лігу. Головним досягненням алчевців, безперечно є те, що в трьох сезонах «Сталь» грала серед команд Вищої ліги.

У сезоні 1995/96 в першій лізі алчевці стали третіми, а в сезоні 1999/2000, завоювавши малі срібні медалі, вперше добилися права виступати серед команд Вищої ліги. Але, зайнявши тринадцяте місце серед чотирнадцяти команд, «Сталь» покинула елітний дивізіон. У сезоні 2004/2005 алчевська команда, упевнено вигравши першість в першій лізі, вдруге в історії завоювала путівку у Вищу лігу. Сезон 2005/2006 команда завершила на одинадцятому місці, за тур до закінчення чемпіонату забезпечивши собі місце у вищій лізі на наступний сезон. Цей сезон став найуспішнішим в історії клубу періоду незалежної України, але по його закінченню команду покинув беззмінний головний тренер Анатолій Волобуєв. Наступний чемпіонат, в якому алчевці виступали під керівництвом голландського тренера Тона Каанена]], став для команди невдалим — за його підсумками «Сталь» залишила Вищу лігу. У сезоні 2007/2008, перше коло якого алчевці провели під керівництвом Геннадія Баткаєва, а другий — Олега Смолянинова, «Сталь» фінішувала в першій лізі на сьомому місці, відставши від зони вищої ліги на шістнадцять очок. Сезон 2008/2009, на початку якого команду тренував Олег Смолянинов, а в середині і завершенні — Вадим Плотников, алчевці завершили на десятому місці — такий результат можна вважати одним з найбільш слабких в історії клубу. Тим не менш, дві наступних першості «Сталь» під керівництвом Вадима Плотникова, а потім знову Анатолія Волобуєва зуміла завершити на третьому місці, двічі поспіль завоювавши бронзові медалі Першої ліги. За підсумками сезону 2012/2013 «Сталь», вигравши срібні медалі першості, втретє в історії завоювала путівку в еліту. Проте команда відмовилася від участі у вищому футбольному дивізіоні. Цю новину повідомив президент клубу Костянтин Петров. Президент клубу підтвердив, що відмова від участі у Прем'єр-лізі пов'язана з невідповідністю інфраструктури клубу вимогам елітного футбольного дивізіону.

Участь у розіграшах національного Кубка[ред.ред. код]

Вихід в 1/4 фіналу Кубка України в сезоні 2010/2011 був третім в історії клубу. У сезоні 2003/2004 «Сталь» вже виходила у чвертьфінал національного Кубка. Тоді жереб звів алчевців з донецьким «Шахтарем», та в першому матчі, який проходив у Алчевську, підопічні Анатолія Волобуєва зуміли добитися нічиєї (0:0). Однак, в Донецьку «гірники» все ж виграли (3:1), залишивши «Сталь» за бортом турніру. У сезоні 2008/2009 також на стадії чвертьфіналу алчевців зупинило київське «Динамо» — суперництво, яке складалося з одного матчу, завершилося перемогою столичного клубу з рахунком 4:1, яку «Динамо» зуміло здобути в Алчевську. У сезоні 2010/2011 «Сталь» знову зустрілася в 1/4 фіналу з "Динамо, і в одноматчевої протистоянні, ведучи до перерви в Алчевську з рахунком 1:0, за підсумками матчу команда програла — 2:3.

Вихованці клубу[ред.ред. код]

Відносно футболістів, яких клуб виховав у період незалежної України, в першу чергу потрібно відзначити нинішнього тренера «Сталі» — Вадима Плотникова, який став першим в історії гравцем, який забив у першій лізі сто голів. Саме Вадим В'ячеславович і зараз є найкращим бомбардиром першої ліги за всю її історію. Рекордсмен першої ліги за кількістю проведених матчів — Андрій Цвик. За свою кар'єру виступаючи лише в «Сталі», Андрій Степанович провів у рамках першої ліги більше чотирьохсот матчів. Не можна не відзначити, що клуб подарував Україні одного з найвидатніших гравців національної збірної — Геннадія Зубова. Швидкісний фланговий півзахисник більшу частину своєї кар'єри провів у донецькому «Шахтарі», з яким домігся першого чемпіонства і виходу в груповий етап Ліги Чемпіонів.

Довгий час у харківському «Металісті» виступав вихованець «Сталі» Олександр Бабич, який брав участь у матчах Кубка УЄФА. Після цього футболіст захищав кольори одеського «Чорноморця». Під прапорами молодіжної збірної України, в тому числі на Чемпіонаті Європи а також у складі національної збірної України грав і вихованець нашого клубу Євген Селін, в кар'єрі якого значаться такі клуби, як «Металіст», «Ворскла» та «Динамо». Також захищали кольори молодіжної збірної: , Дмитро Горбушин та Артем Касьянов, регулярно грає за юнацьку збірну країни Роман Мірошник.

Емблеми клубу[ред.ред. код]

Відомі гравці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]