Маріуполь (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ФК «Маріуполь»
Логотип ФК «Маріуполь».jpg
Повна назва Футбольний клуб
«Маріуполь»
Засновано 1960
Розформовано 2022
Населений пункт Маріуполь, Україна
Стадіон імені Володимира Бойка
Вміщує 12 680
Президент Пакистан Тарік Махмуд Чаудрі
Головний тренер Україна Остап Маркевич
Ліга не виступає
2021/22 16
Вебсайт fcmariupol.com
Домашня
Виїзна

«Маріуполь» — український футбольний клуб з однойменного міста, заснований у 1960 році.

Історія[ред. | ред. код]

Колишні назви[ред. | ред. код]

Радянський період[ред. | ред. код]

В 1936 році на маріупольському заводі ім. Ілліча була створена футбольна команда, яка 18 липня 1936 року провела свій перший офіційний матч у 1/64 фіналі Кубка СРСР (програла 0:5 криворізькому «Динамо»). У 1938 році клуб отримав назву «Сталь».

У розіграші Кубка УРСР 1944 року завдяки неявці іншої команди, «ВЧ» (Ворошиловград), пройшла в друге коло, але там 17 вересня поступилася харківському «Локомотиву» — 1:7.

У 1945 році «Сталь» пройшла до четвертого кола (аналог 1/8), де завдяки неявці однойменного клубу з Дніпропетровська на матч 21 жовтня вийшла в 1/4. Там маріупольців знову зупинив харківський «Локомотив» (майбутній володар тогорічного кубка) — розгромом з рахунком 0:15.

У 1946 році «Сталь» вилетіла вже в першому колі, 29 вересня, від ворошиловградського «Динамо» — 1:2.

У кубковому розіграші 1947 року в першому колі «Сталь» 21 вересня пройшла ворошиловградського «Дзержинця» — 4:0. А в другому, 28 вересня, програла «Сталі» з Дніпродзержинська — 2:3.

У 1960 році команда «Авангард» (Жданов) об'єдналася з командою «Шахтар» (Рутченкове — зараз район міста Донецька), створивши команду «Азовсталь» (Жданов).

Протягом 1960-х років клуб виступав в класі «Б» і другій групі класу «А», а в наступні десятиліття в українській зоні другої ліги.

Виступи в Україні[ред. | ред. код]

Перший чемпіонат незалежної України «Азовець» провів у першій лізі, але зайняв 11 місце і вилетів у другу лігу, де впродовж наступних двох сезонів був її середняком.

Влітку 1995 року «Азовець» об'єднався з одним із лідерів другої ліги — командою «Динамо» (Луганськ). 3 квітня 1996 року команда змінила назву на «Металург» і вже під цією назвою в першому ж сезоні об'єднаній команді вдалося зайняти перше місце і вийти до першої ліги.

У першій лізі команда несподівано легко зайняла третє місце і вперше у своїй історії вийшла до еліти українського футболу.

Перший сезон в вищій лізі команда провела не дуже вдало, посівши 12-те місце і відірвавшись від зони вильоту лише на одне очко, проте після цього команда стала незмінно займати місця в верхній половині таблиці, а сезон 2000—2001 взагалі став найкращим в історії клубу — «Металург» зайняв четверте місце в чемпіонаті і дійшов до півфіналу кубка України.

17 грудня 2002 року команда змінила назву на «Іллічівець» в честь генерального спонсора — ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Незважаючи на зміну назви, команда трохи погіршила результати, знову перемістившись в середину таблиці.

У сезоні 2004—05 команда знову нагадала про себе, посівши п'яте місце і за рейтингом Fair Play УЄФА вперше в своїй історії потрапила в єврокубки, зігравши у Кубку УЄФА. Там в першому кваліфікаційному раунді маріупольці обіграли вірменський «Бананц» (2-0, 2-0), але в другому поступилися австрійській «Аустрії» (0-0, 0-3).

Наступного сезону команда продовжила вдалі виступи, повторивши свій найкращий результат у сезоні — четверте місце в чемпіонаті і півфінал кубка України.

База «Маріуполя» в Приморському районі міста

У сезоні 2006—07, після двох сезонів вдалих виступів, команда несподівано вилетіла до першої ліги, але наступного сезону посіла там перше місце і повернулась в елітний дивізіон.

З того часу команда в Прем'єр-лізі стала займати місця в нижній частині таблиці, кожного сезону борючись за виживання. Так в першому сезоні після повернення команда змогла забезпечити прописку лише після 30-го туру чемпіонату, у якому доля «Іллічівця» повинна була вирішитись на стадіоні «Україна» у львівському дербі «Карпат» і ФК «Львів». Маріупольцям була необхідна лише поразка «городян». У драматичному протистоянні (Григорій Баранець не забив пенальті) «синьо-золоті» поступились 1:2 і за результатами сезону саме вони повернулися до першої ліги, адже «Іллічівець» випередив львів'ян за кількістю перемог (якби кращого визначили за різницею м'ячів, то маріупольці покинули б Прем'єр-лігу).

Через рік доля «Іллічівця» знову вирішувалася в останньому турі — маріупольська команда посідала 15-те місце, відстаючи від ПФК «Севастополь», що знаходився на рятівному 14 місці на одне очко. «Севастополь» приймав «Таврію», а «Іллічівець» — «Динамо». «Іллічівець», поступаючись по ходу гри 0:2, здобув вольову перемогу з рахунком, а «Севастополь» поступився 0:1. Таким чином «Іллічівець» знову зберіг прописку в еліті на наступний сезон[2].

У сезоні 2011/12 команда виступила трохи краще і в підсумку зайняла 11-те місце, після чого до команди на посаду головного тренера повернувся її багаторічний тренер Микола Павлов[3].

14 червня 2017 року клуб було перейменовано на ФК «Маріуполь» в рамках виконання закону про декомунізацію[1]. Після двох сезонів у першій лізі клуб цього ж року повернувся у прем'єр-лігу.

У лютому 2018 року ФК «Маріуполь» перейменував свій стадіон на честь колишнього президента меткомбінату В. Бойка[4]

У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та тимчасовою окупацією міста Маріуполь війсковими підрозділами РФ, було оголошено про тимчасово призупинення участі футбольного клубу «Маріуполь» в українському футбольному чемпіонаті.

Досягнення[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

Статистика виступів в Україні[ред. | ред. код]

Ліга Європи УЄФА[ред. | ред. код]

Сезон Стадія Суперник Матч 1 Матч 2 Загальний рахунок
Кубок УЄФА 2004—2005 1 квал. Вірменія «Бананц» 2:0 2:0 4:0
2 квал. Австрія «Аустрія» 0:0 0:3 0:3
Ліга Європи УЄФА 2018—2019 2 квал. Швеція «Юргорден» 1:1 2:1 (дч) 3:2
3 квал. Франція «Бордо» 1:3 1:2 2:5
Ліга Європи УЄФА 2019—2020 3 квал. Нідерланди АЗ 0:0 0:4 0:4

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 15 жовтня 2021 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
Поз. Нац. Гравець
12 ВР Україна Микита Турбаєвський
31 ВР Україна Олег Кудрик
3 ЗХ Україна Станіслав Микицей
4 ЗХ Україна Сергій Чоботенко (віце-капітан)
35 ЗХ Україна Марк Мампассі
55 ЗХ Україна Олександр Драмбаєв
63 ЗХ Хорватія Петар Босанчич
86 ЗХ Україна Данило Удод
95 ЗХ Україна Петро Стасюк
97 ЗХ Україна Артем Холод
99 ЗХ Україна Кирило Меліченко
5 ПЗ Україна Владислав Клименко
6 ПЗ Україна Максим Чех
8 ПЗ Україна Олег Очеретько
Поз. Нац. Гравець
9 ПЗ Україна Дмитро Мишньов (капітан)
11 ПЗ Україна Олексій Кащук
14 ПЗ Північна Македонія Стефан Спировський
19 ПЗ Україна Михайло Хромей
22 ПЗ Україна Родіон Плакса
23 ПЗ Україна Іван Кошкош
33 ПЗ Україна Денис Шостак
91 ПЗ Україна Микита Петерман
7 НП Україна Дмитро Топалов
20 НП Україна Артур Микитишин
21 НП Україна Богдан В'юнник
71 НП Україна Денис Світюха
77 НП Україна Андрій Кулаков

Юнацький склад (U-19)​​[ред. | ред. код]

Станом на 15 жовтня 2021 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
Поз. Нац. Гравець
ВР Україна Денис Бібіков
25 ВР Україна Максим Жук
ВР Україна Олександр Костюченко
ЗХ Україна Данило Дудолад
ЗХ Україна Ігор Жидков
ЗХ Україна Владислав Макарчук
26 ЗХ Україна Паоло Недес
28 ЗХ Україна Богдан Поталов
ЗХ Україна Олександр Саєнко
ЗХ Україна Микита Фурсенко
24 ЗХ Україна Ілля Царюк
ЗХ Україна Даниїл Чечер
ПЗ Україна Владислав Балакай
Поз. Нац. Гравець
ПЗ Україна Ілля Бриганцев
ПЗ Україна Микита Дробот
39 ПЗ Україна Микита Козицький
27 ПЗ Україна Олег Козішкурт
ПЗ Україна Антон Нікітенко
ПЗ Україна Максим Радченко
ПЗ Україна Богдан Сербул
36 ПЗ Україна Олег Степаненко
29 ПЗ Україна Олег Філонов
ПЗ Україна Микита Хімічев
НП Україна Олег Касьянов
38 НП Україна Микита Махиня
37 НП Україна Данііл Савін

Закріплені номери[ред. | ред. код]

Відомі гравці[ред. | ред. код]

У списку подані гравці, що виступали за національну збірну своєї країни.

Україна
Легіонери

Докладніше: Категорія:Футболісти «Маріуполя»

Тренери[ред. | ред. код]

Микола Павлов — колишній головний тренер «Маріуполя» (2012—2015)
Олександр Бабич — головний тренер «Маріуполя» в 2017—2020 роках
 

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У сезоні 2010/11 «Маріуполь» став автором антирекорду чемпіонатів України, поступившись у виїзному матчі київському «Динамо» з рахунком 0:9[5].
  • У сезоні 2011/12 у заявці «Маріуполя» був 21 гравець, що грав за маріупольців на правах оренди[6]. Більшість з них — молоді гравці з донецького «Шахтаря».

Попередні емблеми клубу[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б С Днем рождения, ФК Мариуполь [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] на офіційному сайті клубу
  2. Фантастическое спасение Ильичевца!. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 29 червня 2012. 
  3. Павлов принял Ильичевец. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 29 червня 2012. 
  4. ФК «Маріуполь» перейменував свій стадіон на честь колишнього президента меткомбінату В. Бойка (укр.). Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 15 лютого 2018. 
  5. Динамо жестоко надругалось над Ильичевцем. Архів оригіналу за 9 січня 2013. Процитовано 29 червня 2012. 
  6. Ильичевец — есть 21 арендованный!. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 29 червня 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]