Бджолиний вовк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бджолиний вовк
Бджолиний вовк
Бджолиний вовк
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Перетинчастокрилі (Hymenoptera)
Родина: Піскові оси (Crabronidae)
Рід: Бджолоїди (Philanthus)
Вид: Бджолиний вовк
Philanthus triangulum
(Fabricius, 1775)
Посилання
Вікісховище: Philanthus triangulum
EOL: 3798401
ITIS: 1036036
NCBI: 280486
Philanthus triangulum, вид зверху

Бджоли́ний вовк або філа́нт (лат. Philanthus triangulum) — комаха родини піщаних ос, ряду перетинчастокрилі. Поширений в Європі, Середній Азії, на Кавказі.

Опис[ред. | ред. код]

Досягає 1,5 см у довжину. Від звичайних суспільних паперових ос відрізняється розміром голови і яскраво-жовтим забарвленням.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Бджолиний вовк улаштовує гнізда в землі на південних оголених схилах ярів, укосів і канав, вириваючи нори глибиною до півметра.

Самці харчуються рослинною їжею. Самиці полюють на бджіл, нападаючи на них у польоті і вбиваючи їх. Після цього самиця бджолиного вовка начавлює на черевце бджоли і з'їдає витеклу з вола бджоли краплю нектару. Потім вона відносить бджолу в гніздо, де використовує її для вигодовування личинок. Спочатку самиця філанта відкладає перше яйце в груди мертвій бджолі, через 3-4 дні виходить личинка, і харчується бджолою. За час свого розвитку личинка самиці з'їдає 8 бджіл, самця - 2-3, яких їм заносить самиця. Самиця після виходу із нори починає самостійне життя, живе 25-40 днів. За цей час вона робить від 4 до 8 гнізд, і знищує до сотні бджіл.[1]

Так як даний шкідник для свого розвитку потребують виключно медоносних бджіл, при масовому поширенні бджолиний вовк завдає величезної шкоди пасікам.

Під бджолиних вовків мімікрують дзюрчалки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 459. 

Ресурси[ред. | ред. код]