Бенедикт Карпцов Молодший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бенедикт Карпцов Молодший
Народився27 травня 1595(1595-05-27)[1][2][…]
Віттенберг, Священна Римська імперія[1]
Помер30 серпня 1666(1666-08-30)[1][2][…] (71 рік)
Лейпциг, Саксонське курфюрство, Священна Римська імперія[1]
КраїнаНімеччина
Діяльністьвикладач університету, правник
Alma materУніверситет Мартіна Лютера
Знання мовнімецька[4] і латина[5]
ЗакладЛейпцизький університет
Посадатаємний радник

Бенедикт Карпцов молодший (нім. Benedikt Carpzov der Jüngere; 27 травня 1595, Віттенберг — 30 серпня 1666, Лейпциг) — визначний німецький юрист в області кримінального права, в Німеччині вважається засновником сучасної німецької правової науки. Син юриста Бенедикта Карпцова-старшого, який не був таким відомим, як його син, але став засновником сімейної династії юристів Карпцових.

Обіймав посаду засідателя Лейпцизького верховного суду і професора в Лейпцизькому університеті. Здобув популярність по всій Німеччині як фахівець, який вирішував найскладніші кримінальні справи, а також як знавець Біблії. Карпцову на розгляд надходили справи з усієї Німеччини. У той же час, отримав сумну популярність своєю старанністю в процесах про «відьом». Автор опублікованої в 1635 році праці «Про кримінальні закони», де чимало місця присвячено методам тортур.

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Practica nova imperialis Saxonica rerum criminalium», Wittenberg 1635, Frankfurt-am-Main, 1752
  • «Peinlichen sächs. Inquisitions- u. Achterprozeß», Leipzig 1638, 1733
  • «Processus juris in foro Saxonica», Frankfurt / Main 1638, Jena 1657, 1708
  • «Responsa juris electoralia», Leipzig 1642
  • «Jurisprudentia ecclesiastica seu consistorialis», Hannover +1649, 1721
  • «Jurisprudentia forensis Romano-Saxiona», Frankfurt-am-Main 1638, Leipzig +1721

Література

[ред. | ред. код]
  • Günter Jerouschek, Wolfgang Schild; Walter Gropp (Hg.): "Benedict Carpzov. Neue Perspektiven zu einem umstrittenen sächsischen Juristen ", Tübingen 2000
  • Thomas Robisheaux: «Zur Rezeption Benedict Carpzovs im 17. Jahrhundert» in Hexenprozesse und Gerichtspraxis Band 6 von Herbert Eiden und Rita Voltmer herausgegeben S. 527—543, Trier 2002
  • Ulrich Falk: Zur Folter im deutschen Strafprozeß. Das Regelungsmodell von Benedict Carpzov (1595—1666) 20. Juni, 2001. Online Version [Архівовано 9 червня 2007 у Wayback Machine.] PDF Version [Архівовано 9 червня 2007 у Wayback Machine.]
  • Bernhard Heitsch: Beweis und Verurteilung im Inquisitionsprozeß Benedict Carpzovs, juristische Dissertation, Göttingen 1964
  • Winfried Trusen: Benedict Carpzov und die Hexenverfolgungen, in: Recht und Kriminalität Ellen Schlüchter und Klaus Laubenthal, (Hg.), — Festschrift für Friedrich Wilhelm Krause zum 70. Geburtstag, München, 1990, S. 19-35
  • Rudolf Hoke: Die Souveränitätslehre des Benedict Carpzov, in: H. Haller (Hrsg.), Staat u. Recht. Festschrift für .G. Winkler, Wien / New York +1997
  • Walther Killy (Hrsg.): Literaturlexikon: Autoren und Werke deutscher Sprache, Bd. 2, S. 374, Bertelsmann-Lexikon-Verlag, Gütersloh u. München 1988—1991 (CD-ROM Berlin 1 998 ISBN 3-932544-13-7)
  • Erich Döhring: Neue Deutsche Biographie, Band 3 Seite 156
  • Fritz Roth: Restlose Auswertung von Leichenpredigten und Personalschriften für genealogische und kulturhistorische Zwecke, Bd. 4 R 3329
  • Карпцов Бенедикт // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118667246 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ CONOR.Sl
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бенедикт_Карпцов_Молодший&oldid=40739200