Бражник винний малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бражник винний малий
Бражник винний малий, імаго.
Бражник винний малий, імаго.
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Родина: Бражникові (Sphingidae)
Рід: Сфінкси
Вид: Бражник винний малий
Deilephila porcellus
(Linnaeus, 1758)[1][2]
Посилання
Вікісховище: Deilephila porcellus
Віківиди: Deilephila porcellus
NCBI: 644661

Бра́жник ви́нний мали́й (Deilephila porcellus L.) — метелик родини бражникових. Описаний Карлом Лінеєм у 1758 році. Також зустрічається назва бра́жник роже́вий.

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]
Зовнішній вигляд — верхня й нижня сторона крил.
Гусінь.

Довжина передніх крил 2,2-2,4 см. Передніми та задніми крилами проходить широка жовто-коричнева смуга із зубчастим краєм, яка завершується на вершині крила. Черевце червоного кольору з жовто-коричневою смугою по всій спині. Як і бражник винний середній має дуже великі очі.

Ареал

[ред. | ред. код]

Ареалом виду охоплює всю Європу. В гірській місцевості трапляється на висоті до 1600 м. (в Альпах). Літає в долинах річок та струмків, вологих лісах, також в парках та садках. Час льоту — з середини травня до початку липня. На півдні Центральної Європи інколи трапляється II покоління. Завзято летить на світло.

Гусінь

[ред. | ред. код]

Гусінь живе з липня до серпня. Яйця метелик відкладає по одному на кормовій рослині. Окрас гусені доволі розмаїтий. Зустрічаються зелені, коричневі та чорнуваті. На передній частині тіла є чотири круглі плями. Ріг на кінці тіла маленький. Лялечка бражника зимує у сплетеному коконі.

Кормові рослини цього виду зніт вузьколистий, розрив-трава, підмаренник.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Райххолф-Рим Х. Бабочки. М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. с. 122.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Fauna Europaea. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2020.
  2. Sphingidae of the Western Palaearctic. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 22 серпня 2020. A.R. Pittaway