Очікує на перевірку

Бровун Марк Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бровун Марк Матвійович
Народився24 липня 1946(1946-07-24)
Сталіно, Українська РСР, СРСР
Помер9 жовтня 2012(2012-10-09)[1] (66 років)
Донецьк, Україна
Громадянство СРСР
 Україна
Діяльністьартдиректор, журналіст
Alma materДонНУ
ЗакладДонецький національний академічний український музично-драматичний театр
ДітиНаталія Марківна Волкова, заслужений діяч мистецтв України
Нагороди та премії

CMNS: Бровун Марк Матвійович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Марк Матві́йович Брову́н (* 24 липня 1946, Донецьк — 9 жовтня 2012, Донецьк) — народний артист України, заслужений працівник культури України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, художній керівник Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 липня 1946 року у Донецьку. Закінчив економічний факультет Донецького державного університету та режисерський факультет Луганського інституту культури і мистецтв.

Був керівником-тренером збірних команд Донецької області та УРСР з воєнізованого багатоборства, під його керівництвом збірна УРСР неодноразово ставала призером, а в 1974 році — чемпіоном СРСР.

У Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі працює з 1976 року. У 1987 році був призначений директором, у 1994 році — генеральним директором-художнім керівником. З 2009 року — художній керівник театру[2].

Автор концепції та ведучий щомісячної телепередачі про театральне мистецтво «Біля каміна», яка понад 10 років виходила на Донецькому обласному телебаченні[3]. Ініціатор проведення регіонального театрального фестивалю «Театральний Донбас» та відкритого фестивалю вистав і концертних програм для дітей та юнацтва «Золотий ключик».

Помер у ніч із 8 на 9 жовтня 2012 року в результаті тяжкої хвороби[4].

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 1990—1994 роках був депутатом Ворошиловської районної в м. Донецьку ради. 10 років був заступником голови Донецького міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України.

Депутат Донецької обласної ради IV, V та VI скликань. Голова постійної комісії з питань культури, духовності та підтримки засобів інформації Донецької обласної ради IV та V скликань[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ушел из жизни Марк Бровун
  2. Театр, устремленный в будущее. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2010.
  3. Донецкий драматический театр. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 19 жовтня 2010.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Разом з режисером-постановником Віктором Шулаковим, Указ Президента України № 199/2003 від 6 березня 2003 року „Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка“ [Архівовано 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  6. Указ Президента України № 216/2012 від 27 березня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 2 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2012.
  7. Указ Президента України № 1028/2001 від 1 листопада 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Донецького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Артема». Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 10 листопада 2012.
  8. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 10 листопада 2012.
  9. Указ Президента України № 26/2009 від 16 січня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 10 листопада 2012.
  10. Донецька обласна рада. Архів оригіналу за 5 вересня 2011. Процитовано 19 жовтня 2010.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Бровун М. Ми відкриті до співпраці/ М. Бровун//Дніпро.-2009.-№ 10.-С. 145—147.

Посилання

[ред. | ред. код]